Морські хвилі та вітри

Коли солоний запах моря поступово відступає, поступаючись місцем аромату червоного базальтового ґрунту та подиху неосяжного лісу, ми розуміємо, що ступаємо в інший простір, глибший, повільніший та з більшою кількістю шарів емоцій.

Мій ранок розпочався у східній частині Дак Лак , де схід сонця торкнувся Муй Дієн (мис Дієн). Біля підніжжя Гань Да Діа (пляж Диск Рок) хвилі м’яко плескалися об воду, без шуму та поспіху. Море Туй Хоа здавалося спокійним, чистим блакитним, часом насиченим смарагдово-зеленим, відбиваючи коливаючіся кокосові пальми в променях ранкового сонця. Запах моря був дуже реальним: запах свіжої риби, щойно припливла, солоний смак чіплявся за волосся мандрівника, навіть пронизував рисові поля, засіяні на рівнині Туй Хоа.

Стоячи на площі Нгхінь Фонг, ви відчуєте сильний морський бриз. Цей бриз несе в собі неповторне та приємне відчуття, достатньо, щоб позбутися щоденної втоми, полегшити серце, немов птах, що ширяє по воді.

Покинувши море, я попрямував на захід. Дороги почали звиватися, сонце пом'якшало, а повітря стало прохолоднішим. З'явився червоний базальтовий ґрунт, глибокий і спокійний, немов знайоме привітання з плато. Подих лісу не кидався вперед, а просочувався поступово, достатньо, щоб змусити сповільнитися.

Рибальський порт Дан Фуок (район Сонгкау) на початку нового року. Фото: В. Тай

Західний Дак Лак зустрів мене ароматом квітучої білої кави та звуком гонгів, що лунав звідкись із далекого села. Якщо море пропонував ніжні обійми хвиль, то це місце зберігало спокійний ритм гір та лісів — невибагливе, тихе, проте з тривалим резонансом у серці.

Одного дня, слідуючи за другом, я пішов до озера Лак. Вода була спокійна, як дзеркало, відбиваючи мінливі кольори гірського неба. Сидячи на березі озера, я раптом згадав лагуну О-Лоан. Дві водойми, одна біля моря, інша посеред гірської місцевості, розділені кількома сотнями кілометрів, проте обидві мають такий спокій, що викликає меланхолію.

Сьогоднішній Дак Лак — це дивне поєднання двох регіонів. З одного боку, солодкість лобстера та тунця, з іншого — ніжна гіркота чашки кави Буон Ма Тхуот. З одного боку, сильний аромат рисового вина з приморських ресторанів, а з іншого — глиняний горщик з рисовим вином біля сільського багаття. Ці, здавалося б, контрастні смаки природно поєднуються, ніби вони знайомі вже давно.

Ніч опускається на гірське містечко, прохолода просочується кожною маленькою вуличкою. У цьому вітерці я досі відчуваю подих Східного моря, що перетинає перевали Ка та Фуонг Хоанг, а потім розчиняється у безкрайньому лісі. Морський бриз не зникає, він лише змінює свій спосіб присутності, стає легшим, глибшим.

Подорожуючи морем і лісом, крізь сонце, вітер і червоний ґрунт, усвідомлюєш, що Дак Лак має дві різні, але нероздільні краси. Всього кілька сотень кілометрів, і ти опиняєшся в іншому світі , але все ще відчуваєш відчуття знайомого. Можливо, це тому, що скрізь на цій землі, чи то серед розбиваючихся хвиль, чи серед вируючих вітрів, люди все ще можуть відчути повернення додому.

Джерело: https://baodaklak.vn/xa-hoi/202601/song-bien-va-gio-ngan-5e912e7/