Його вірші були опубліковані, коли він ще навчався у старшій школі в Нгеані, потім його творчість інтенсивно розквітла, коли він вивчав літературу в Ханойському університеті. Однак, невпинно прагнучи кар'єри в журналістиці, Фан Суан Луат лише несміливо вніс свій вклад у публікацію після 60 років (видавництво Асоціації письменників В'єтнаму, 2024), яка містить понад 70 віршів.
Журналіст і поет Фан Сюань Луат (директор радіо- та телевізійної станції Фу Єн )
ФОТО: ДАО ДУК ТУАН
У «Звуках села » я знову натрапив на вірш, який довго був темою обговорення серед студентів:
Я так сумую за Ханоєм!
Ароматна молочна квітка заколисує осінній сон.
Крокодили спостерігали за людьми, які гуляли по обіді.
Листя дерева Terminalia catappa сумно поникло догори ногами вздовж дамби.
(Ханой)
Поезія Фан Сюань Луата сповнена ніжного аромату та яскравих кольорів крихкого кохання та туги:
Я відчинив садову хвіртку та назбирав багато дивних трав.
І кольори осені залишаються з нами й донині.
(Осінь 2)
Аромат каштанових квітів тонкий і дивно ароматний.
Скажи йому, що це місце — це я.
(Квітучі каштани)
Мене дуже вражають чотиривірші Фан Сюань Луата, особливо його шістьвісімскладові чотиривірші. Вони стиснуті, конденсовані і навіть трохи виразні:
Ми повертаємося, щоб припинити наше кохання.
Як піна на воді під час повені, моя доля — доля креветки чи лапки.
Посеред поля спалили купу соломи.
Давай повісимо слухавку, щоб не надто намокнути, моя любов до креветок.
(Тупотіння)
Все життя сповнене сміху, все життя сповнене розбитого серця.
Нестримно сміявся посеред небезпечного оточення.
Сміх лунає серед глибокого смутку.
Сміючись у бурі, я знаходжу себе у спокої.
(Сміх)
Ось скільки гіркоти буває за один день.
Це вся ця гіркота, а тепер це весь цей солодкий аромат.
Пройшовши через життя, сповнене горя та образи.
Миска рису, знак вдячності за життя.
(Один день)
Я стикаюся з віршами, зібраними з бур. Звичайно, без бур не буває поетів. Мабуть, лише поезія може повною мірою висловити гіркоту людського життя. Ось зворушливі рядки з любовних віршів Фана:
Багато безсонних ночей
Сумую за тобою
Сиджу, як палаюча свічка
Дзвінок
Мовчазна зірка
(Пам'ятайте 1)
Схиляючись перед небуттям
Пропоную тобі свічку сутінків.
Розведіть руки
блискавка
бурхливі хвилі
Висяче серце
сумна тиша
Травень
(Пам'ятайте 2)
О, я знову заколишу себе.
Колискова приносить образ немовляти в колиску.
Мені шкода когось
Заколискай мене, тінь часу, коли ти був сам
(Без заголовка 2)
Фан Суань Луат писав про віддалену, безлюдну смужку землі в дельті Меконгу:
Мати співає колискові своїй дитині крізь голод... о...
Дитячий сон серед стрілянини.
Дитячий сон, колись переривається із шумом хвиль.
Рисова рослина переживає складний та важкий період вагітності.
(Центральний регіон)
Фан Суан Луат дорожить кожним словом про свою матір, про Нге Ан, місце його народження:
Моя мама досі носить латаний одяг.
Огірки та помідори цілий рік
Туман висить, мов срібні нитки.
Палюче сонце змінило колір моєї шкіри.
(Мама)
У березні звук грому інший.
Сонце світило, а потім раптом пішов післяобідній дощ.
Червона квітка капок ніколи не підводила своєї обіцянки.
Берег річки знову палахкотів.
(Березень)
Де підрядник розсипав фіолетові квіти вздовж стежки ввечері?
Мені двадцять, я йду дорогою проти вітру.
(Земля)
Збірка поезій «Голоси села» журналіста та поета Фан Суан Луата
ФОТО: ДАО ДУК ТУАН
Поети відрізняються глибиною своїх емоцій. Фан Суан Луат написав вірш, щоб «відплатити борг» землі, на якій він жив десятиліттями:
Туй Хоа
щодня
все ще вітряно
Як нота в блакитному небі
стародавня вежа
Як мелодія синього моря
Вона весело підстрибувала.
хвилі, що розбиваються
(Вітер Туй Хоа)
Благодійна мрія для краси, для людства, що страждає від стількох конфліктів:
Земля заспокоїлася після дня метушні.
Можливо, людство забуло про війну.
...
Бачачи, яка ти гарна, я раптом став поетом.
І тремтіти під мелодію місяця.
І бажання людства вічності.
Міцно спите під звуки музики Бетховена.
(Місяць)
Окрім поезії про життя та кохання, Фан Сюань Луат також пише дитячу поезію. Він пише з точки зору власного дитинства, з точки зору батька, який заколисує свою дитину:
Очі малюка широко розплющені.
Чистий та барвистий
Квіткова брунька тільки почала розкриватися.
Повітряний змій нахиляється та гойдається.
(Дитячий мармур)
Дитина чекала, її очі були червоні та опухлі.
Моя мати перебуває в безкінечному місці.
Три купи роботи
Вона була згорблена і мала біле волосся.
(Дитина чекає на тата)
Хочу представити тобі, моя споріднена душа, збірку віршів «Звуки села » поета Фан Суан Луата.
Журналіст і поет Фан Суан Луат народився 1964 року в Хоатхані, Єнтхані, Нгеан . Він закінчив літературний факультет Ханойського університету. Наразі він є директором радіо- та телевізійної станції Фу Єн.
Опубліковані книги: Tiếng làng ( збірка поезій, видавництво Асоціації письменників В'єтнаму, 2024 ); готуються до друку: Võ Văn Và… ( збірка есеїв та репортажів ), Chuyện làng ( збірка прози ) .
Джерело: https://thanhnien.vn/tho-chat-tu-bao-dong-cua-phan-xuan-luat-185241121085446955.htm
Коментар (0)