«Поезію зараз публікують надто легко»

Поет Данг Хьюй Зянг вважає, що в наші дні публікувати вірші в газетах чи книгах легко, що спонукає кожного поспішити писати вірші.

Автор виступив на панельній дискусії «Від персонажа до ідентичності поета », що відбулася в рамках Дня поезії у В'єтнамі вранці 24 лютого в Ханої .

Поет Данг Хьюй Зянг порівнює видавництво поезії в минулому та сьогоденні. За його словами, був час, коли було дуже важко опублікувати поезію в газетах; лише газета «Література та мистецтво», журнал «Література та мистецтво» та журнал «Праці» публікували поезію по всій країні. Нелітературні газети публікували лише один вірш на тиждень (зазвичай по неділях). Опублікувати збірку з двох або більше віршів у цих газетах і журналах було дуже важко. І кількість людей, чиї вірші публікувалися у збірках, також була невеликою. Будь-хто, чиї вірші публікувалися у збірці з п’яти чи семи одразу, вважався відомим.

Старі літературні видавництва зазвичай випускали близько 20 книг на рік. Автору було нелегко публікувати свої вірші самостійно; часто доводилося співпрацювати з іншими. Для молодих поетів того часу входження одного чи двох віршів до антологій вважалося щасливим випадком.

Він зазначив, що це був час, коли література була священною, займала чільне місце, була улюбленою багатьма та мала велику читацьку аудиторію. Щодо поточної ситуації, Данг Хьюй Зянг сказав: «Публікація поезії — це надто легко. Будь-хто може опублікувати збірку віршів у газетах і журналах. Будь-хто може опублікувати книгу. За свого життя поет Куанг Хьюй якось сказав: «Є одна річ, якій слід найбільше протистояти, але їй не протистоять. Це протидія низькій художній якості». А самостійне видання поезії через Facebook набагато простіше та вільніше. Кожен може писати та публікувати вірші».

Поет Данг Хьюй Зянг. Фото: Асоціація письменників В'єтнаму

Через поширення творів навіть письменники не читають твори один одного. Данг Хьюй Зянг вважає це тривожною ознакою. Крім того, легкість, з якою публікуються поезії, також створює труднощі для письменників. «Пам’ятайте: майстерність письменника по-справжньому цінується лише тоді, коли він справді талановитий», – сказав він.

Данг Хує Зянг, 69 років, родом з Ханоя. Він вступив до армії та воював на полі бою на півдні з 1973 року. Після звільнення з армії він працював у журналістиці, зосереджуючись на культурі та мистецтві. Окрім написання віршів, він також пише літературну критику. Він є членом Ради поезії Асоціації письменників В'єтнаму, 8-й термін. Він здобув багато нагород, зокрема приз А на поетичному конкурсі 1998-2000 років щотижневого журналу Van Nghe . Данг Хує Зянг опублікував кілька поетичних збірок, таких як « Дві руки», «На землі», «Крізь двері», «Життя» та «Порядок без порядку».

Поет Нгуєн Бінь Фуонг (праворуч) головує на панельній дискусії «Від мужності до ідентичності поета».

Доповідачі на панельній дискусії проаналізували стилі та художні погляди багатьох видатних діячів в'єтнамської поезії, демонструючи силу характеру поетів. Данг Хюй Зянг захоплювався Чан Даном за його непохитне прагнення до своїх художніх поглядів, способу мислення та стилю письма. Че Лан В'єн продемонстрував свою силу характеру, «глибко та інтенсивно занурившись» у реальне явище у світі поезії. Він критикував поетів, які не наважувалися бути собою, які втратили своє перо. Че Лан В'єн писав:

«Поети, народжені в рік Тигра»
Я знову подумав про себе як про кота.
Я злизав рибу з тарілки.
І воно навіть нявкнуло!

Літературний критик Фам Суан Нгуєн розповів про поетичний голос Лу Куанг Ву у 1970-х роках. За словами пана Нгуєна, ближче до кінця війни проти США поезія Лу Куанг Ву стала гострішою, болючішою, боліснішою та сповненою роздумів про долю народу та долю країни. Його трагічне натхнення країною та її народом виразилося в таких творах, як «Країна цитри», «В'єтнам, о!», «Людина зі мною», «Вітер і любов, що віє моєю країною», «Червона річка», «1954», «Кхам Тхієн» та «Літнє досьє 1972 року».

За словами поета Нгуєна Куанг Хунга, індивідуальність допомагає кожному письменнику визначити власний шлях та особистість, відрізняючи його від інших. Він наводить приклад поета Нгуєна Куанг Тхієу, чий твір «Будинок у 17 років » критикували за те, що його важко зрозуміти читачам та він відірваний від в'єтнамської мови та культури, коли його опублікували в 1990 році. Однак пізніше він глибоко вкорінився в сільській культурі та зміг відрізняти свої твори, роблячи образи з них захопливими та загадковими.

Ха Чт

Посилання на джерело: https://vnexpress.net/tho-ngay-nay-duoc-dang-de-dai-4714959.html