Батьківщина – це рідна мова (*)

Газета «Тай Нгуєн» з повагою представляє своїм читачам спеціальну сторінку поезії, присвячену 80-й річниці Серпневої революції та Національного дня (2 вересня) – історичної віхи, яка сформувала образ сучасного В'єтнаму.

Нгуєн В'єт Чіен

БАТЬКІВЩИНА – ЦЕ НАША РІДНА МОВА

Батьківщина – це рідна мова

Колискова з колиски

Крізь труднощі років

Вони виховали нас такими, якими ми є.

Батьківщина — це біла хмара.

У величезному гірському хребті Чионг Сон

Так багато синів полегло.

Хай наша батьківщина вічно існує.

Батьківщиною є рослина рис.

Дев'ять золотих сезонів народної пісні

Як постать сільської дівчини

Схиляючись до сезону мрій

Батьківщина – це вітер.

На вершині гори Ві Сюйен

Тремтять у червоній крові

Безіменні герої

Батьківщина — це солоні хвилі.

На бурхливих водах Східного моря

Піски Хоанг Са затаїли образу.

Острови Труонгса закарбувалися в наших серцях.

Батьківщина – це голос молоді.

Орфографія у високих горах

Через зливові дощі та раптові повені

Дитяча пісенька про червоні очі

Батьківщина – це пісня

Тече через річки моєї батьківщини

Народні пісні Quan Ho та народні пісні Vi Dam

Давня земля лунає вдалині.

Батьківщина – це рідна мова

Крізь незліченні шторми та тайфуни

Запаліть безліч теплих вогнищ

Серед безкрайніх гірських хребтів та річок.

Стрінги Ла Тхі

ЙДУЧИ В НОРМІ ЧАСУ

Моє рідне місто розташоване на березі річки.

Назустріч пробудженню світанку

Кожна крапля мулу збагачує землю.

Фундамент, закладений нашими предками, сягає незапам'ятних часів.

Сільська місцевість тягнеться до самого горизонту.

Де чайні пагорби простягаються безкінечно

Де рисові поля обтяжені зерном.

Золоті хмари розправляють крила і летять.

Тінь слона — величний, насичений синьо-фіолетовий відтінок.

У сільській місцевості буває і літо, і зима.

Переживши багато штормів

Проходячи крізь осінь , сяючу червоними прапорами.

Зірка В'єт Бака , вітер Нган

Сільська місцевість переживає часи.

З легенд та казок незліченних країв

Все ще сповнений молодечної енергії.

Від традиційних будинків на палях до величних хмарочосів.

Сільська місцевість, переплетена з казками

Ритмічний звук цитри резонує.

Річка Кау сама по собі залишається прохолодною та чистою.

Сіньцзян-регіон наповнений запашним ароматом чаю.

Сільська місцевість починається з першого кроку, який ти робиш у землю.

Дорога відкривається аж до горизонту.

ВО СА ХА

ВЕХА 108

Це не те місце, де на горі Ляншань збираються герої з усіх куточків країни.

Це точно не контактна інформація Vinaphone.

Номер часу

Відбиток 20-го століття

1941 рік

Весна

Комуна Чионг Ха, район Ха Куанг, провінція Као Банг

Нам потрібно запам'ятати назву місця.

30 років тому

1911 рік.

Відстань, що з'єднує ці дві точки, становить трохи більше двох тисяч кілометрів.

І все ж йому знадобилося 30 років.

108-й етап!

Я занурений у душу каменю.

Гори моєї батьківщини ніколи не тремтіли перед холодними вітрами кордону.

Небо ясне, як дитяче око.

Який клаптик землі став свідком сліз президента Хо Ши Міна?

Сниться квітка персика, яскраво-рожева, чарівність молодої дівчини.

Я розмірковував про Нього в заціпенінні.

108

Хто може порахувати, скільки кроків Він зробив, щоб дістатися сюди?

Хто може порахувати, скільки кроків Він зробив з цього місця, щоб дістатися до дня проголошення Декларації незалежності?

Пак Бо — священний.

Таємничий туман

Історія – це подорож, позначена кроками, що втілюють дух нашої нації.

Мої кроки

Маленький та кволий…

108

Коли Його губи торкнулися землі предків, увесь народ перетворився.

Ліс залишився зеленим з того часу і донині.

Вітри історії перевернули новий світ з ніг на голову.

Я подивився на гори.

Я схилив голову й подивився на себе.

О, моя батьківщино!

Вірші Майстра досі лунають у моїй пам'яті:

БУДУЄМО НАЦІЮ ДВОМА РУКАМИ ^(*) !

(*) Рядок з вірша президента Хо Ші Міна «Величний Пак Бо».

LU MAI

Вид на схил пагорба

Відкрийте протитуманну фару.

Я бачу, що хмари зупинилися.

бо губи цієї людини забули посміхатися.

З кожним кроком гора згинається, запалюючи полум'я.

М’які пальці обскубують черепицю, вкриту мохом.

Народна пісня мионгів досі лунає зі скель.

через старе село

Бамбук кольору слонової кістки, перев'язаний сіткою, час

зустрічаючи струмок, вишиваючи сукню.

очі ще більше затуманювалися проливним дощем у джунглях.

Журавлі летять крізь спекотну пору року.

Гонг розпадається посеред сну незнайомця.

Вперше лід навчився запам'ятовувати

Трава вихориться навколо кожного сліду.

Пряний кухонний дим, голод, колискова.

Вітер відчинив хвіртку, і польові квіти сором'язливо зачервоніли.

сіруватий сон у дерев'яному горщику

Ароматний аромат лунав з-під схилу пагорба.

Фунг Тхі Хьонг Лі

Пхья Бйоок

                      

Вклоняючись перед стародавнім деревом

Я хотів би залишитися в лісі на сьогодні.

Дерева переплетені в шаховому візерунку

Охоплюючи безмежну блакить

Прислухайтеся до серцебиття священного лісу.

З шепочучого соку ніжного листя.

Бруньки настільки ароматні, що досягають сонця.

Синій птах співав.

Співаючи, поки не забудеш випити

Нехай твій співочий голос ширяє у хмарах.

Хмари ліниво пливуть повз

Щодо ранніх ранків та пізніх ночей у селі

Ткач, який тче парчу в полі.

Я прошу сьогодні прихистку в лісі.

Під проливним дощем

Хоча я не можу обійняти гору.

Але моє серце сповнене Пхья Бджук…

КОРОЛІВСЬКІ БОЙОВІ МИСТЕЦТВА

КВІТКА ЛОТОСА НА ОСТРОВІ КО

Невеликий кут вулиці

як квадратний плід Terminalia catappa високо на острові

Вона вийшла з серця плоду хурми.

Білі крила ніжно коливаються на хвилях

Звук гітари, місячне світло, що відкидає золоте сяйво.

наполовину плескаючись по поверхні води

Величезний, наполовину затоплений острів Кон Ко

хлопці на сторожовій вежі серед хмар, що летять

Батьківщина в моєму подиху

скриня з піском

хвилясті дванадцять сажнів

Колір дерева дозріває щоками ранкового сонця.

Лотос Західного озера

Ароматні квіти розквітли на плечах солдата.

Джерело: https://baothainguyen.vn/van-hoa/202508/to-quoc-la-tieng-me-1bf1a06/