Батьківщина – рідна мова(*)

Газета «Thai Nguyen» з повагою представляє читачам спеціальний випуск «Poetry Page», присвячений 80-й річниці Серпневої революції та Національного дня (2 вересня) – історичної віхи, яка сформувала сучасний статус В'єтнаму.

Нгуєн В'єт Чіен

БАТЬКІВЩИНА – ЦЕ РІДНА МОВА

Батьківщина – це рідна мова

Заколискай мене з колиски

Крізь труднощі років

Виховуймо нас людьми

Вітчизна – це білі хмари

У гірському хребті Чионгшон

Скільки дітей упало.

Щоб батьківщина тривала вічно

Батьківщина — це рис

Дев'ять золотих сезонів народної пісні

Як сільська дівчина.

Схиляючись до сезону мрій

Вітчизна – це вітер

На вершині лісу Ві Сюйен

Піднімається в червоній крові

Скільки безіменних героїв

Вітчизна – це солоні хвилі

На бурхливому Східному морі

Пісок Хоанг Са пам'ятає ненависть

Скеля Труонг Са, висічена в серці

Вітчизна – це голос молоді

Орфографія у високих горах

Через сильні дощі та раптові повені

Дитячий віршик "Червоні очі"

Вітчизна – це пісня

Тече крізь багато річок батьківщини

Куан Хо та Ві Дам

Стародавні гори та річки луною відлунюють

Батьківщина – це рідна мова

Крізь багато бурхливих сезонів

Запаліть тисячу теплих вогнів

На горах та річках.

Стрінги Ла Тхі

ЙДИ В НОГУ ЧАСУ

Моє рідне місто знаходиться на березі річки.

Про країну пробудження світанку

Кожна крапля алювію збагачує ґрунт

Будуючи фундамент наших предків з давніх часів

Сільська місцевість тягнеться до горизонту

Де чайні пагорби простягаються безкінечно

Де рисові поля повні зерна

Золоті хмари розправляють крила і летять

Тінь слона насичено-фіолетова та велична.

У сільській місцевості літом і зимою

Крізь багато бурхливих сезонів

Проходячи крізь осінь червоних прапорів

В'єт Бак Стар Гіон Нган

Сільська місцевість йде в ногу з часом

З легенд із сотень казок

Вічно сповнений молодості

Від будинку на палях до безкінечних високих поверхів

Сільська місцевість крізь казку

Звук тодішнього ритму гуде

Річка Кау сама по собі прохолодна та прозора.

Регіон Тан Куонг з неймовірним ароматом чаю

Сільська місцевість починається з того, що ноги тиснуть на землю

Дорога відкривається аж до горизонту.

ВО СА ХА

ВЕХА 108

Це не те місце, де в болоті Ляншань збираються герої звідусіль.

Навіть контактної адреси Вінафона немає.

Часові показники

знак 20-го століття

1941 рік

Весна

Комуна Чионг Ха, район Ха Куанг, провінція Као Банг

Нам потрібно запам'ятати назву місця.

30 років тому

1911 рік.

Відстань, що з'єднує ці дві точки, становить трохи більше двох тисяч кілометрів.

Однак йому знадобилося 30 років

108-й етап!

Я занурений у душу каменю

Гори моєї батьківщини ніколи не тремтіли перед холодним вітром кордону.

Небо чисте в очах дітей

Який клаптик землі зустрів сльози дядька Хо?

Мрія про персикові квіти яскраво-рожевий дівочий шарм

Я був поглинутий думками про нього.

108

Хто може порахувати, скільки кроків він зробив, щоб сюди дістатися?

Хто може порахувати, скільки кроків він зробив від цього місця до дня проголошення Декларації незалежності?

Священний Пак Бо

Таємничий туман

Історія кроків, що несуть душу раси.

Мої кроки

Маленький і кульгаючий…

108

Коли його губи торкнулися землі його предків, увесь народ зрушив з місця.

З того часу ліс залишився зеленим.

Вітер історії перевертає світ догори дриґом

Я подивився на гору

Я схилив голову й подивився на себе.

О, країно моя!

Перегукуючись з його віршем:

БУДУЙТЕ КРАЇНУ ДВОМА РУКАМИ ^(*) !

(*) Вірш з поеми «Величний Пак Бо» президента Хо Ши Міна

LU MAI

Вид на схил пагорба

Відчиніть двері туману

бачу, хмари більше не летять

бо його губи забули посміхатися

з кожним кроком гора схиляється, щоб розпалити вогонь

м’які пальці зривають зелену мохову черепицю даху

Народні пісні мионгів досі лунають на скелях

по старій версії

бамбук, прив'язаний до часу

зустріти струмок, щоб вишити сорочку

очі більше в тихому тропічному лісі

журавлі летять крізь сонячні опіки

Гонг розпадається уві сні незнайомців

холодний камінь спочатку знай пам'ятай

трава навколо кожного сліду

пряний кухонний дим, голодна їжа, затишшя

Вітер відчиняє двері, польові квіти сором'язливі

сірий спить у дерев'яному пароплаві

ароматна їжа лунає на схилі пагорба.

Фунг Тхі Хьонг Лі

Пхья Бйоок

                      

Вклонися перед стародавнім деревом

Будь ласка, залишайтеся сьогодні в лісі

Дерево за деревом

Прийми смуток.

Слухаючи ритм священного лісу

З шепочучого соку листя

Бруньки сау-сау ароматні аж до верхівки сонця.

Синій птах співав

Співай, щоб забути про сп'яніння

Нехай твій голос співає у хмарах

Хмари ліниво пливуть

Про ранні ранки та пізні ночі села

Ткачі парчі на полях

Сьогодні я залишаюся в лісі

Під проливним дощем

Хоча я не можу обійняти гору

Але моє серце сповнене Пх'я Б'юк…

Хоанг Ву Туат

Лотос на острові Грасс

Невеликий кут вулиці

як квадратний баньян на вершині острова

Я вийшов із серця карамболи

білі крила, схилені у хвилях

звук цитри у золотому місячному світлі

напіввода

наполовину занурений у воду величезний Кон Ко

хлопці на хмарній сторожовій вежі

Вітчизна на подиху

скриня з піском

дванадцять сажнів води, що піднімається

Колір дерева дозріває щоки ранку

Лотос Західного озера

квітучі запашні два солдатські плечі.

Джерело: https://baothainguyen.vn/van-hoa/202508/to-quoc-la-tieng-me-1bf1a06/