Церемонія проходила урочисто та мала характер національного свята. Серед пожертвувань були «три тварини» (1 свиня, 1 коза та 1 корова), коржик Чунг, денний коржик та різнокольоровий клейкий рис...
Після церемонії настає фестиваль. Щороку на фестивалі в храмі Хунг навколишні села проводять змагання з паланкінів. Паланкін, який цього року отримає перший приз, представлятиме решту паланкінів на наступному фестивалі та буде перенесений до Верхнього храму для святкування національної церемонії. Тому паланкін, який отримає перший приз, є гордістю селян.
Під час фестивалю храму Хунг існує звичай співати «Соан» та «Ка Тру»... Біля підніжжя гори Хунг відбуваються дуже жваві вистави та народні ігри, такі як гойдалки, півнячі бої, людські шахи, «том том»... Групи хлопчиків та дівчаток по три-п'ять осіб демонструють свої таланти у співі «Ві», «Чонг Куан» або співі дуетних любовних пісень... Увечері на широких полях прямо біля входу до храму Ха або храму Г'єнг організовується спів Чо та Туонг...
Фестиваль храму Хунг — це прекрасний звичай у традиціях в'єтнамського народу. У народній свідомості земля предків стала «священною землею» всієї країни, місцем, де зародилася нація. Паломники на землю предків, незалежно від віку, статі, пишаються тим, що є нащадками короля Хунга.
Журнал «Спадщина»
Коментар (0)