Життя злетів і падінь, сповнене труднощів, і все через пресу.
У своїй книзі *В'єтнамські поети* Хоай Тхань та Хоай Чан представили Тан Да як першу постать у літературному колі книги, назвавши його поезію «унікально нестримною» та такою, що «зіграла прелюдію до нового та надзвичайного концерту, який ось-ось розпочнеться». І Хоай Тхань, і Хоай Чан високо оцінили стиль людини, яка долає хаос в'єтнамського суспільства «зі спокійним серцем людини з минулої епохи». Їхній бунтівний дух не був запозичений з минулого, а їхня меланхолія була не скорботною, а радше мужньою.
Це літературний стиль Тан Да, але як щодо журналістики? Тан Да був молодшим сином цього талановитого чоловіка та вродливої жінки. Його батько був чиновником, також вишуканим та талановитим чоловіком, який одружився з вродливою та талановитою оперною співачкою з Намдонья . Саме цей роман «талановитого чоловіка та вродливої жінки» дозволив Тан Да успадкувати витончену та елегантну натуру своїх батьків.
Згідно з записами, у 1913 році помер його старший брат, Нгуєн Тай Тіх, який виховував Тан Да з трьох років. Тан Да повернувся до Вінь Фу, щоб працювати журналістом. Його першою газетою був журнал «Індокитай», редактором якого був Нгуєн Ван Вінь, де він вів колонку «Стиль літератури Ном». У 1915 році він одружився з Нгуєн Тхі Тунг, дочкою районного магістрата в Ха Донгу. Того ж року він опублікував гарну роботу в журналі «Індокитай», яка швидко здобула визнання в літературному світі. У 1916 році він взяв псевдонім Тан Да, поєднання назв гори Тан і річки Да. Ім'я Тан Да ідеально відображало його стиль і пристрасть до «життєздатності та пригод»: «Вода хвилюється на річці Да, риба стрибає / Хмари покривають гору Тан, повітряні змії літають!»
Відтоді його кар'єра в журналістиці, літературі та дозвіллі стала легендарною в літературному житті того часу. Ім'я Тан Да стало настільки відомим, що власники газет завжди потребували його статей. Фам Кінь заснував журнал «Нам Фонг» (1917), і ім'я Тан Да з'явилося в цьому журналі з першого ж випуску. У 1918 році Фам Кінь похвалив книгу «Кхой Тінь Кон I» та розкритикував «Гіак Монг Кон I», використовуючи як похвалу, так і критику з їдкими словами, перетворивши Тан Да на феномен у літературному світі.
Архівне фото. |
Тан Да потоваришував із заможним бізнесменом, багато подорожував з ним і деякий час обіймав посаду головного редактора журналу «Hữu Thanh». У 1922 році Тан Да заснував книгарню «Tản Đà» (пізніше перейменовану на видавництво «Tản Đà»), своє перше незалежне видавництво. Багато його відомих творів були опубліковані в книгарні «Tản Đà», зокрема: «Tản Đà Tùng Văn» (збірка поезії та прози, включаючи оповідання «Клятва гір і річок», 1922); «Історії світу», томи I та II (1922), «Trần Ai Tri Kỷ» (1924), «Quốc Sử Huấn Nông» (1924) та збірка «Thơ Tản Đà» (1925).
У 1926 році журнал «Ху Тхань» припинив видання, і Тан Да запустив перший випуск журналу «Ан Нам» з редакцією на вулиці Хан Лонг. Народження журналу «Ан Нам», газети, якій Тан Да присвятив усе своє серце, ознаменувало початок важкого періоду в його житті.
На початку свого володіння журналом «Ан Нам» Тан Да вів безтурботне життя, часто подорожуючи по всій країні. Він поєднував роботу з подорожами, що призводило до нерегулярних графіків публікацій. Поступово він потрапив у фінансові труднощі, і його поїздки стали способом уникнути боргів, зняти стрес або знайти спонсорів для журналу. У цей період він багато писав, послідовно публікуючи збірки «Думки про дозвілля» (філософські есе, 1929), «Велика мрія» (автобіографія, 1929), «Маленьке кохання III» (перевидання старих віршів), «Лягаючи горами та річками» (оповідання) та «Маленька мрія II» (оповідання).
У 1933 році, коли рух «Нова поезія» набирав обертів, журнал «Ан Нам» Тан Да офіційно припинив видання після трьох призупинень та трьох перевидань. Життя Тан Да різко погіршилося, і йому довелося ледве заробляти на життя. Журнал проіснував лише 48 випусків.
Викладаючи класичну китайську мову в районі Бахмай, він також був у Хадонзі, де бачив оголошення в газетах: «Пропоную послуги з написання гумористичних і сумних текстів, що зазвичай використовуються в суспільстві – Тан Да Нгуєн Кхак Х'єу». У 1938 році він навіть відкрив нумерологічну клініку в Халак, де ворожили про майбутнє.
«Сто років ім’я Тан Да залишається / Доки існують річки та гори, будуть і гулянки / Добре чи погано, все в житті / Хмари пливуть і вода тече, нехай вирішує світ». Ці вірші, які він написав про радощі життя, справді відображають його власний характер: «У нього була батьківщина, але не було дому». Життя мандрів!
Пресу використовують для «діагностики» соціальних проблем.
У своїй книзі «40 років брехні» Ву Бан наголосив на труднощах «справжніх журналістів, які борються, не потребуючи похвали та не боячись критики»: «Справжні журналісти борються за націю, за майбутнє; коли у них є вільний час, вони лише сидять і озираються на минуле, запитуючи себе, чи гідні вони називатися солдатами і якою мірою... Я уявляю, як бачу своїх друзів, які провели своє життя, пишучи для газет, які страждали все своє життя, як Тан Да, Ван Сен, Ву Чонг Фунг, Лан Хай, Ле Ван Труонг, Дінь Хунг, які зараз мертві, але все ще чіпляються за свої ручки, щоб писати статті в потойбічному житті».
Я вважаю, що похвала Ву Банга Тан Да є точною. Це справді яскравий «ескіз» портрета Тан Да. Журналістика та література Тан Да завжди спонукають до роздумів, як колючка в нозі, яку неможливо видалити, іноді викликаючи гострий біль. Щоб видалити її, потрібна операція для зцілення та одужання. Це означає лікування вад та недоліків окремих людей та суспільства.
Я прочитав дуже проникливу статтю Тан Да, яка підкреслює нездорову поширеність цього пороку в суспільстві, особливо у великих містах. Стаття має назву «Прокламація про прогнання жебраків». Під жебраками тут маються на увазі вуличні жебраки, але тепер є також «жебраки в соціальних мережах», такі як ті, хто збирає пожертви, а потім отримує прибуток, або ті, хто симулює бідність, щоб викликати співчуття. Прокламація пропонує унікальну перспективу; автор стверджує, що жебраки просто ліниві та не бажають працювати. Тан Да цитує Мен-цзи: «Пожертвування іншим іноді може зашкодити акту доброти».
Дослідник Вуонг Трі Нян зазначив: «Знаючи, що теми, які ми обговорюємо сьогодні, вже розглядалися поетом гори Тан і річки Да понад півстоліття тому, ми ще більше переконані, що не безсердечні, а мислимо правильно. Особливо, коли звичка використовувати бідність як привід досі проявляється в незліченних різних діях, навіть тих, які зовні не мають нічого спільного з жебрацтвом».
Ву Банг сказав про журналістський стиль Тан Да: «...він був стурбований лише ретельною викладкою одного слова у своїй поезії, був п'яний цілий день, абсолютно не звертаючи уваги на внутрішні та міжнародні справи... Я захоплююся Тан Да за те, що він привніс таку піднесену красу у світ поезії у журналістському світі». Крім того, Ву Банг розкритикував «погану звичку» Тан Да як «зарозумілість, ставлення до всіх інших як до бруду!».
Тан Да також гостро усвідомлював важливість поєднання літератури та журналістики. Він показав, що хороший журналіст потребує не лише знань поточних подій, а й літературної душі, патріотизму та сміливості критичного аналізу. Він також високо оцінював літературну якість, яка прикрашає та поглиблює журналістську мову. У творах Тан Да відчувалася глибока соціальна критика. Він неодноразово критикував колоніальні та феодальні режими, викривав соціальну несправедливість та засуджував відсталість, забобони та консерватизм чиновництва. Він використовував журналістику як інструмент для пробудження суспільної свідомості та розпалювання патріотизму… Він також наголошував на чесності та доброчесності у своїх творах. Тан Да не боявся конфліктувати з видатними сучасними письменниками, якщо вважав за необхідне захищати правду та справедливість. Це чудовий урок професійної етики.
Говорячи про Тан Да, я, як представник пізнішого покоління, не смію надто хвалитися, бо він був просто надто добрим: талановитим, пристрасним і пристрасно відданим своєму стилю письма до «надзвичайної» міри, проте ця «надзвичайність» була такою милою. Без цієї «ексцентричності», цієї непохитної самовладання у нас не було б пера Тан Да у літературному та журналістському світі. Тільки між 1916 і 1939 роками Тан Да залишив після себе тисячі статей, понад 30 томів поезії та прози, а також численні переклади.
На завершення цієї статті я хотів би запозичити цитату з книги «В’єтнамські поети»: «З вами, сер, люди чітко побачать, що ми не є відхиленнями нашого часу, загубленими душами, які не мають зв’язку з минулим нашої раси. З вами, сер, на літературній сцені все ще живе проблиск миру в нашій вірі, проблиск радості, який ми давно втратили».
Туан Нгок
Джерело: https://baophapluat.vn/co-mot-tan-da-nha-bao-post552486.html
Коментар (0)