Місце, де збирається мудрість.
У своїй промові на святкуванні 120-річчя Ханойського національного університету генеральний секретар і президент То Лам поставив вищу освіту в позицію центру національного інтелекту, вирішуючи основні національні проблеми за допомогою технологій.
Протягом багатьох років ми говорили про університети, використовуючи знайомі поняття, такі як навчання, дослідження, результати навчання та рейтинги. Але це повідомлення розкриває інший підхід: університети повинні стати «центрами інновацій», місцями, де формуються наукові аргументи для рішень національного розвитку. Це вже не менталітет системи освіти, зосередженої виключно на іспитах, а менталітет нації, яка хоче конкурувати завдяки знанням.
Одним із визначних моментів у промові Генерального секретаря та президента була вимога до університетів «наважуватися бути лідерами, наважуватися експериментувати та прокладати шлях для нових моделей». Це не лише очікування від окремого університету, а й відображає потребу в інноваціях у всій системі вищої освіти В'єтнаму в епоху конкуренції, що базується на технологіях та креативності.
Тому цього разу підкреслений «піонерський» дух — це не просто вимога інновацій в управлінні чи методах навчання, а, що більш фундаментально, зміна університетського мислення в нову еру.
В епоху штучного інтелекту та цифрової трансформації суспільству потрібні не лише студенти, які чудово запам'ятовують знання, а й люди з навичками критичного мислення, творчого мислення, адаптивності та сміливості пропонувати нові ідеї. Це також є основною цінністю сучасної вищої освіти.
Коли Генеральний секретар і президент То Лам наголосили на формуванні екосистеми навчання, досліджень та інновацій, пов'язаної з високотехнологічним парком Хоа Лак, це показало, що освіта безпосередньо пов'язана з наукою і технологіями, конкурентоспроможністю та майбутнім національної економіки. Університети більше не перебувають поза процесом розвитку, а повинні стати ланкою в національному інноваційному ланцюзі.
Протягом багатьох років розрив між навчальними закладами та ринком праці залишався часто обговорюваною проблемою. Були періоди, коли студенти навчалися за програмами, що були переважно зосереджені на теорії, тоді як бізнес потребував практичних навичок та адаптивності. Багато дослідницьких проектів, навіть після завершення, залишалися на папері, не маючи можливості застосувати їх на практиці.
Це особливо важливо, оскільки В'єтнам вступає в нове конкурентне середовище у сфері штучного інтелекту, великих даних, напівпровідникової промисловості, зеленої трансформації та цифрової економіки. У цій конкуренції переваги дешевої робочої сили чи природних ресурсів поступово зменшуватимуться. Зрештою, національний потенціал розвитку залежатиме від якості його людей та рівня їхніх знань.

Університети стикаються з можливістю трансформації.
120-та річниця має не лише історичне значення для навчального закладу, але й слугує нагадуванням про трансформацію в'єтнамської вищої освіти на різних етапах національного розвитку. Якщо в минулому університети зосереджувалися переважно на підготовці кадрів, то сьогодні ця роль значно розширилася: університети повинні стати безпосередньою частиною національної конкурентоспроможності завдяки дослідженням, інноваціям та розвитку високоякісних людських ресурсів.
Це також являє собою суттєвий зсув у мисленні щодо розвитку освіти. Щоб відповідати новим вимогам, університетам необхідно активніше впроваджувати інновації, від моделей управління та методів навчання до механізмів дослідження та розвитку академічної культури. Зрештою, сильний університет вимірюється не розміром його приміщень, а його здатністю створювати нові знання та робити реальний внесок у суспільство.
Інновації у вищій освіті повинні випливати з чіткого, дієвого мислення, яке охоплює все: від дорожніх карт розвитку та механізмів управління на основі результатів до інвестицій у наукову інфраструктуру, залучення талантів та розширення міжнародних зв'язків. Це демонструє, що дух інновацій не може залишатися просто гаслом, а має пронизувати кожну лекційну залу, кожен урок та кожен дослідницький проект щодня.
Зрештою, найбільша цінність, яку розкриває промова, полягає не в ранжуванні цілей чи масштабах розвитку, а в погляді на роль знань у майбутньому нації. Країні може бракувати багатьох ресурсів, але якщо вона втратить віру в освіту та силу свого народу, буде важко створити імпульс для сталого розвитку.
Тому метою вищої освіти В'єтнаму має бути не лише підготовка людських ресурсів, а й побудова університетської системи, достатньо сильної, щоб плекати дух відкритості, зберігати інтелектуальну гідність та робити внесок у розвиток країни завдяки силі знань та творчості.
Джерело: https://giaoducthoidai.vn/dai-hoc-duoc-dat-vao-trung-tam-suc-manh-tri-thuc-quoc-gia-post778041.html








Коментар (0)