Збереження духу в'єтнамського Тет на чужині.

Для тих, хто живе далеко від дому, Тет — це не просто свято, що знаменує зміну пір року, а й серцебиття спогадів, батьківщини, родини. Це невидима нитка, що пов'язує їх із S-подібною землею В'єтнам, де живуть їхні предки та бабусі й дідусі, де лунає звук петард минулих років і де витає аромат ладану.

В'єтнамська громада в Ніцці, Франція, святкує Тет (Місячний Новий рік). Фото: UBNV.

У Франції, Німеччині, Австралії чи Сполучених Штатах, поки вулиці вирують ритмом західного життя, в'єтнамці тихо готуються до свого унікального Тет (місячного Нового року). Не маючи персикових квітів Півночі чи яскраво-жовтих абрикосових квітів Півдня, вони шукають азійські ринки та в'єтнамські продуктові магазини, щоб купити бананове листя, клейкий рис, маш та свиняче черево. Іноді їм доводиться замовляти за місяці наперед, а іноді вони проїжджають сотні кілометрів, щоб знайти всі інгредієнти для приготування баньчунгу (традиційних в'єтнамських рисових коржів). На їхніх маленьких кухнях у чужих країнах, коли горщик баньчунгу починає кипіти і підніматися пара, здається, відтворюється куточок їхньої батьківщини.

Пані Хоанг Кім, в'єтнамська емігрантка у Франції, сказала: «Місце, де я живу, не має атмосфери Тет (в'єтнамського Нового року), але поки Тет залишається в моєму серці, моя батьківщина завжди дуже близько. Перебуваючи далеко від дому, Тет не зникає; він просто оповитий ностальгією. Я почала загортати баньчунг (традиційні в'єтнамські рисові коржики) дуже рано, бо була дуже рада бачити сім'ї, які готуються до Тет. Тут я не могла знайти листя донг, тому мені довелося використовувати бананове листя, що вимагало терпіння. Також немає великого подвір'я чи дров'яної печі, лише маленький куточок. Але ніщо з цього мене не зупинило. Дивлячись на баньчунг, я раптом зрозуміла, що я не просто загортаю коржики, а й загортаю свою тугу за домівкою. Коржики можуть бути не ідеально квадратними, нитки можуть бути нещільно зав'язані, але всередині кожного коржика є Тет, родина та дитина далеко від дому, яка завжди тужить за домівкою. Навіть далеко Тет ніколи не втрачається; доки ми плекаємо старі традиції, завжди пам’ятаймо наше коріння та зберігаймо традиційні цінності, наша батьківщина завжди буде тут».

Пані Хоанг Кім була одягнена в ао дай (традиційний в'єтнамський одяг) та конічний капелюх, а також вивісила національний прапор на балконі свого будинку на острові Корсика (Франція) під час святкування місячного Нового року. Фото: надано суб'єктом зйомки.

За кордоном багато в'єтнамських сімей досі зберігають традицію разом не лягати спати допізна, щоб приготувати баньчхонг (в'єтнамські рисові коржики), навіть якщо наступного ранку їм доводиться йти на роботу. Вони використовують вихідні перед Тет (в'єтнамським Новим роком), щоб зібратися з друзями, разом загорнути баньчхонг та поділитися історіями про свою батьківщину. Дітей, народжених за кордоном, які ще не вільно розмовляють в'єтнамською, батьки навчають, як розкладати листя, відміряти рис та розкладати квасолю. Через кожен шар зеленого листя передається любов до батьківщини.

Пані Тао Ледбеттер, в'єтнамська емігрантка в США, поділилася: «За кілька днів до Тет (В'єтнамський Новий рік за місячним календарем) я та кілька близьких друзів зібралися, щоб приготувати баньчунг (традиційні в'єтнамські рисові коржики). Атмосфера була справді радісною та теплою. Тут нам пощастило знайти всі необхідні інгредієнти на в'єтнамських ринках, від бананового листя та клейкого рису до машу та свинячого черевця… Завдяки цьому ми змогли майже ідеально відтворити смаки Тет вдома. Особливо, хоча мій чоловік американець, він був дуже радий цьому досвіду. Він не тільки навчився готувати традиційний баньчунг, але й спробував «створити» його в американському стилі з начинкою з копченого бекону. Хоча це була цікава варіація, найважливішою була радість від збереження та обміну в'єтнамською культурою разом. Моя дитина була ще більш захоплена. Вона навчається в двомовній англо-в'єтнамській школі, тому добре знайома з традиційними звичаями, включаючи Тет. Цього разу школа також організувала весняний фестиваль для учнів». «Допомагаючи дітям краще зрозуміти своє коріння та національну культуру».

За словами пані Тхао, святкування Тет (В'єтнамського Нового року) за кордоном може бути не таким повноцінним, як на її батьківщині, але воно має особливе значення. Воно символізує зв'язок між в'єтнамцями, які живуть за кордоном, гордість за збереження традиційних цінностей та спосіб передати любов до батьківщини майбутнім поколінням.

Пані Тао Ледбеттер та її чоловік готують бань чунг (традиційні в'єтнамські рисові коржики) на святкування місячного Нового року. Фото: надано суб'єктом розмови.

У цій маленькій квартирі в сучасному місті ретельно приготовані не лише рисові коржі, новорічна вечеря та пожертви предкам, але й чистий вівтар. Тарілка з рисом, курка, миска супу з бамбукових пагонів, тарілка свинячої ковбаси… можливо, не так багато, як удома, але все готується з щирою відданістю. Рівно опівночі за в'єтнамським часом – навіть якщо там ще день чи північ – вони запалюють ароматичні палички, складають руки в долоні та моляться. Вони не лише моляться за мирний новий рік, але й надсилають свою тугу та прихильність батьківщині, яка знаходиться на іншому кінці світу.

Пан До Чунг Хієн, в'єтнамський емігрант, який живе в Канаді, розповів, що його родина не повернулася на батьківщину на Тет (місячний Новий рік) цього року. Однак він все ж таки вважав себе щасливим, що його дружина приїхала з В'єтнаму, привезвши сушені пагони бамбука, бань чунг (традиційні рисові коржики), фрикадельки та свинячу ковбасу. Для багатьох людей у ​​В'єтнамі це просто звичні страви на Тет, але для пана Хієна вони неймовірно цінні, оскільки втілюють смаки та яскраву атмосферу весни в його рідному місті.

«На традиційний Новий рік за місячним календарем ми все ще готуємо прощальну трапезу, ставимо тацю з п’ятьма фруктами та запалюємо пахощі, щоб згадати наших предків. Однак на чужині не все так повно, як удома. Наша таця з п’ятьма фруктами не така гарна та повноцінна, як у В’єтнамі. Це тому, що банани тут продаються не в’язками, а окремо, за вагою, і тут немає кумкватів. Незважаючи на це, найбільше мене тішить і пишає те, що ми досі зберігаємо традиційні звичаї нашої нації», – сказав пан Хієн.

Родина пана До Чунг Хіена (другий зліва) готується святкувати Новий рік Коня за місячним календарем. Фото: Надано суб'єктом зйомки.

У багатьох місцях в'єтнамські громади організовують ярмарки Тет, культурні вистави та традиційні заходи з випікання тістечок. Дорослі одягають традиційний ао дай (довгий в'єтнамський одяг), а діти охоче отримують щасливі гроші. Вигуки «З Новим роком» лунають у чужих країнах, підтверджуючи, що де б вони не були, в'єтнамці завжди пам'ятають своє коріння. Ці заходи не лише допомагають полегшити тугу за домівкою, але й дозволяють молодому поколінню зрозуміти звичаї предків і чому їхні батьки так цінували Тет.

Є сім'ї, які не можуть повернутися до В'єтнаму протягом багатьох років через роботу чи економічні обставини. Тет (Місячний Новий рік) на чужині також є можливістю для багатьох поміркувати над своїм шляхом заробітку. Вони пройшли через перші дні розгубленості, труднощі з мовою та роботою, а також моменти самотності серед незнайомців. Але саме туга за домівкою стала для них мотивацією наполегливо працювати. Особливо для іноземних студентів перший Тет далеко від дому часто є великим випробуванням. Багато молодих людей збираються разом, готують спринг-роли та варять курку, навіть якщо це просто на спільній кухні в гуртожитку чи орендованій кімнаті, вони все одно намагаються створити теплу атмосферу. Тет стає джерелом духовної підтримки, допомагаючи їм бути більш стійкими на шляху навчання та побудови кар'єри.

Нгуєн Као Хань Лінь, студентка, яка навчається в Індії, розповіла, що це її перший Тет (місячний Новий рік) далеко від родини. Бачачи, як родини у В'єтнамі готуються до Тет, вона відчуває глибоку тугу за домівкою, за сімейними обідами та за моментами, проведеними разом. Хоча вона намагається адаптуватися до свого нового життя далеко, її серце завжди прагне батьківщини, де на неї чекають близькі. Цей перший Тет далеко від дому не лише приносить із собою почуття туги за домівкою, але й знаменує собою важливу віху в її зростанні, навчаючи її бути сильнішою та ще більше цінувати слово «сім'я»...

Нгуєн Цао Хань Лінь (другий праворуч) та інші в'єтнамські студенти, які навчаються в Індії, влаштували вечірку з нагоди закінчення навчального року, де скуштували традиційні страви, такі як спринг-роли, бань чунг (в'єтнамський липкий рисовий пиріг) та варена курка. Фото: надано суб'єктом дослідження.

Зберегти традиційні звичаї на чужині непросто. Напружений темп життя, культурні відмінності та дефіцит інгредієнтів – все це створює труднощі. Але саме в цих труднощах цінність традицій плекається ще більше. Кожна домашня рисова коржик, кожна ароматична паличка, запалена в новорічну ніч, кожен яскраво-червоний конверт із щасливими грошима несе глибший зміст. Це доказ незмінної любові до батьківщини та бажання зберегти ідентичність у потоці інтеграції. Бути далеко від дому не означає бути далеко від свого коріння. Навпаки, географічна відстань робить цю любов ще глибшою.

Ось кілька фотографій в'єтнамців, які святкують Новий рік за місячним календарем по всьому світу :

Джерело: https://hanoimoi.vn/giu-hon-tet-viet-noi-dat-khach-733711.html