Ха Кой – стара назва району Хай Ха – дуже знайома людям у східному В'єтнамі, а також дуже вражає тих, хто любить історію та культуру Північно-Східного В'єтнаму! Однак останнім часом все більше людей не розуміють, що означає назва Ха Кой, або мають дуже упереджене та неточне розуміння порівняно з її первісним значенням. Великі цивілізації завжди асоціюються з річками, і відповідно, давні назви, пов'язані зі словом «Ха», є особливими топонімами, які варто дослідити, розшифрувати та оцінити.
У стародавній історії назва Ха Кой писалася китайськими ієрогліфами як 河檜. Ха (河) означає річка або вода, а Кой (檜) означає вічнозелені лісові дерева. Кой не означає просто дерева загалом, як ми їх розуміємо, і не означає «густу рослинність», як припускають багато недавніх місцевих історичних джерел. У минулому люди використовували ієрогліф Тхао (草) для позначення трав'янистих рослин, Тай (菜) для позначення овочів, а Мок (木) для позначення деревних рослин загалом… а Кой (檜) використовували спеціально для позначення вічнозелених лісових дерев, які залишаються зеленими цілий рік, ніколи не скидаючи листя в залежності від сезону. Кожен листок на цих деревах може жити від 3 до 40 років, перш ніж опаде; те, що ми зараз науковою термінологією називаємо «вічнозеленими деревами». Визначальною рисою Ха Кой є його пишна зелена краса, яскрава життєва сила та стійкий дух, здатний витримувати труднощі та суворість місцевості та погоди, що проявляється в таких видах, як сосна, ялиця та кипарис. Таким чином, Ха Кой можна загалом розуміти як «давній ліс біля річки», у вужчому сенсі як «сосновий ліс біля річки», а в літературному сенсі як «родюча, пишна, глибока, витривала та стійка земля». Якщо ми знаємо, що ще давніша назва цієї землі була Ха Мон, ми побачимо велике значення назви Ха Кой, оскільки стародавні хотіли підкреслити, що це була не просто загальна назва розташування річки чи гирла моря на карті, а й ціла територія давнього лісу біля річки та моря.
Ха Кой – назва така проста, мила та глибоко змістовна, проте така проблематична, оскільки покоління неправильно розуміли її значення, навіть усі східні райони зберегли свої первісні назви, проте Ха Кой кілька разів змінював свою назву. Слово «Ха» просте та легке для розуміння, але слово «Кой» часто неправильно тлумачиться. Існує багато різних інтерпретацій назви Ха Кой, які потенційно можуть стати легендою. Насправді, нам не слід надто хвилюватися, чи є інтерпретація правильною чи неправильною, тому що в кожному історичному контексті нове покоління інтерпретує назву відповідно до власного розуміння та намірів. Це питання знань та емоцій; іноді краще дозволити речам йти своїм природним шляхом. Мова – це жива мова, і їй потрібне семантичне життя відповідно до історії. Але слід визнати, що більшість людей неправильно зрозуміли первісне значення. Деякі досить кумедні та упереджені інтерпретації, з якими ми часто стикаємося, такі:
Колись Ха Кой помилково вважали іншою назвою Ха Цу, що означає «нижче за течією річки» або «біля підніжжя пагорбів». Саме таке пояснення давали ті, хто знайомий з деякими китайськими діалектами. У минулому багато людей з Південного Китаю мігрували до Ха Цу через гори та ліси, щоб жити там. Вони використовували різні діалекти та часто неправильно вимовляли Ха Цуй як Ха Цай, Ха Цу тощо, розуміючи його як прибережний ринок або житловий район. Оскільки вони жили у високогір'ї, вони легко почали розуміти Ха Цуй як низовину.
Колись назву Хакой пояснювали просто як місце з багатьма кам'яними млинами вздовж річки. Ймовірно, саме такою була точка зору тих, хто відвідував Хакой після 1979 року (розмовно відомих як «жителі Нової економічної зони»). Їх дуже вразило видовище рибалок вздовж річки Хакой, які товкли устричні мушлі (нагріті до кальцинованого вапняку) у стародавніх кам'яних млинах, щоб виготовити вапно для герметизації човнів. Крім того, вздовж річки іноді траплялися залишки гігантських кам'яних млинів, залишених китайцями – китайською їх називають «май нган» – які використовувалися для помелу рису за допомогою сили води. Ці унікальні млини (на відміну від тих, що знаходяться в дельті) ймовірно, залишили незабутнє враження на нове покоління, коли вони інтерпретували назву Хакой.
Назву Ха Кой також пояснюють, здавалося б, науковим чином, як водоспад Ха та водоспад Кой, що знаходиться поблизу злиття річок Ха та Кой. Насправді, водоспади Ха та Кой справді є поблизу злиття річок Ха та Кой, але ієрогліф Ха (蚵) у назві «Водоспад Ха» має корінь, що означає «черв'як», що вказує на те, що водоспад має багато вусоногих молюсків, що чіпляються за скелі, а ієрогліф Кой (𥖩) у назві «Водоспад Кой» має корінь, що означає «камінь», що вказує на великий увігнутий вир посеред річки, оточений галькою, що нагадує природний жорно. Тим часом назва Ха Кой має ієрогліф Ха (河) з коріном, що означає «вода», та ієрогліф Кой (檜) з коріном, що означає «дерево». Це просто омофони; китайські ієрогліфи пишуться по-різному, і їхні значення також різні.
Хоча кожне з цих неправильних тлумачень розкриває деякі відмінні риси Ха Кой порівняно з іншими місцями, вони не охоплюють найповніших географічних та екологічних особливостей Ха Кой, тобто стародавнього лісу вздовж річки, як це було спочатку задумано. Їм також бракує глибокого літературного значення, запропонованого давньою назвою Ха Кой, і вони не мають жодного зв'язку зі значенням письма Ном, яке давні вчителі Ха Кой завжди наголошували своїм учням.
Пані Нгуєн Біч Трам, колишня заступниця директора середньої школи Куанг Ха, розповідає про враження, яке її батько, пан Нгуєн Тхе Ки, прищепив своїм дітям з юних років, назвавши їх Ха Кой: «Мій батько належав до інтелектуального класу, який виріс, отримуючи західну освіту під час французького колоніального періоду. Він дуже добре володів французькою мовою, мав сучасні та прогресивні ідеї, але також особливо цінував традиційні культурні цінності. Він був глибоко обізнаний у конфуціанстві, оскільки вчитель у храмі села Мі Сон навчав його китайській мові та письму Ном, коли він був молодим. Побоюючись, що ми не пам’ятатимемо значення письма Ном для імені Ха Кой, він написав два ієрогліфи «Мі» та «Кой» в імені Мій Син – Ха Кой великими літерами та повісив їх, щоб регулярно навчати нас. Пізніше, коли ми виросли та побудували новий будинок для нашого батька, він також вибив ці два ієрогліфи на великій фронтонній стіні будинку, прямо перед вхідною брамою. Мій Син – це назва села, а Ха Кой – назва нашого рідного міста. Ієрогліфи «Сон» та «Ха», написані письменністю ном, схожі на ті, що написані китайською мовою, і їх досить легко запам'ятати; вони означають гору та річку. Але ієрогліфи…» «Імена «Мі» та «Кой» мають таке глибоке значення, що ми, будучи молодими, часто плутали ці піктографічні ієрогліфи з їхніми численними штрихами. Мій батько багато разів наголошував, що коли пишеться китайськими ієрогліфами, «Кой» має корінь для письма, а «Мі» — для «око», але коли пишеться письменністю ном, «Кой» має корінь для «сонця», а «Мі» — для «місяця». Ці радикали мають досить схожі штрихи, але, написані письменністю Ном, конфуціанські вчені хотіли пограти словами та передати своє бажання, щоб назви Hà Cối – My Sơn (Мій Сон) існували вічно, як сонце та місяць. Для такого прикордонного регіону, як Hà Cối, який пережив багато історичних потрясінь, це послання має величезне значення.
Наразі в міжнародних документах, якщо використовується китайська мова, ім'я Ха Кой зазвичай пишеться спрощеними китайськими ієрогліфами (河桧) замість традиційних китайських ієрогліфів (河檜), як раніше. Тому молодь, яка вивчає сучасну китайську мову, легко неправильно розуміє значення ієрогліфа «Кой» як «Хой» через омофони в китайській вимові, тим самим спотворюючи значення імені Ха Кой. Деякі історичні реліквії або релігійні тексти записують ім'я Ха Кой китайськими ієрогліфами, але ці реліквії є відновленими, а тексти транскрибовані сучасними китайськими ієрогліфами, тому наступні покоління не повністю розуміють глибше значення попередніх поколінь, що також призводить до непорозумінь щодо імені Ха Кой. Озираючись на давню історію, назва комуни Хакой, що належить до району Хамон, з'явилася за часів правління Зя Лонга (близько 1810-1819) у книзі «Список сіл та комун у В'єтнамі на початку 19 століття» і також писалася китайськими ієрогліфами як 河檜, а не аж у 1888 році, як стверджують багато місцевих документів. Історично назва Хакой еволюціонувала від назви річки та села до назви району, а потім повіту. Після більш ніж 150 років існування, 4 червня 1969 року, район Хакой об'єднався з районом Дам Ха, утворивши район Куанг Ха. 16 січня 1979 року місто Хакой було перейменовано на місто Куанг Ха. Ця зміна назви, можливо, була пов'язана з історичними обставинами в різні періоди, але з точки зору мешканців Хакой, це сповнено жалю. Сьогодні лише річка Хакой зберегла свою первісну назву. Пізніше міст також називали мостом Ха-Кой, а нещодавно до нього додали міст Ха-Кой 1 та міст Ха-Кой 2.
Протягом останніх п'яти років група в соціальних мережах під назвою «Стародавній шарм Хакой» нагадувала людям про значення давньої назви їхнього рідного міста, одночасно організовуючи громадські заходи з висаджування рядів сосни массонівської (Pinus massoniana) у громадських місцях або вздовж узбіч доріг сіл і хуторів у рамках програми «Новий розвиток сільських районів», і навіть висаджувала цілі ділянки сосен на схилі пагорба Дон Као вздовж річки Хакой. Пан Буй Банг Зунг, один із трьох адміністраторів групи «Стародавній шарм Хакой», поділився: «Хакой — це не лише давня топонімія, а й назва, пов’язана з багатьма історичними подіями, багатьма геологічними науковими термінами, багатьма історіями культурної ідентичності та багатьма місцевими екологічними видами. Тому адміністративна команда нашої групи справді хоче поширити значення назви Хакой, щоб люди могли краще розуміти та любити свою батьківщину. Ми прагнемо організувати багато практичних заходів, таких як пересадка багатьох сосен вздовж берегів річки Хакой, посадка великого соснового гаю на історичному пагорбі Дон Као, тим самим нагадуючи людям, що Хакой — це сосновий ліс біля річки, пишна зелена екосистема та стійкий дух».
Я думаю, що якби місто Монгкай колись розширилося і включило до себе сусідні райони, Хакой можна було б перейменувати на честь великої частини міста, головної дороги або значної культурної пам'ятки! Географічні назви — це не просто назви регіону, а й відображають багато спільних емоцій, пов'язаних з традиціями та ідентичністю батьківщини.
Джерело
Коментар (0)