Село хмонгів у самому серці регіону Доай.

З Донг Ван, Мео Вак, Ві Сюйен… яскраві кольори одягу хмонг, звуки сміху та ритм життя переносяться до села хмонг у межах Культурно-туристичного комплексу етнічних груп В'єтнаму (Доай Фуонг, Ханой). Тут пологі пагорби та звивисті дороги огортають поверхню озера Донг Мо. Посеред цього середовища культурна ідентичність народу хмонг «запалюється», яскраво сяючи в серці Доай Фуонг.

Туристи відвідують село хмонгів у Донг Мо та фотографуються поруч із моделлю флейти хмонгів.

Культура з традиційних домівок

Село хмонг у Культурно- туристичному селі етнічних груп В'єтнаму, збудоване у 2010 році, займає площу приблизно 0,5 гектара та розташоване на схилі пагорба, проте воно втілює в собі найрепрезентативніші архітектурні особливості народу хмонг на крайній півночі. Комплекс має загальну площу забудови 270 м², включаючи земляний будинок з дахом з панцира черепахи, земляний будинок з черепичним дахом, земляний будинок з дерев'яним дахом та сарай для худоби. Будинки не тільки ретельно відреставровані, але й заселені, з теплими вогнищами, голосами та сміхом, що робить культуру хмонг теплою та яскравою, як у високогір'ї.

Земляний будинок з дахом у формі панцира черепахи, характерним для народу хмонг у високогір'ї, розташований на схилі пагорба. Солом'яний дах, вигнутий, як панцир черепахи, роками зберігав село хмонг теплом взимку та прохолодою влітку. Будинок зроблений з дерева та утрамбованої землі, з невеликою кількістю внутрішніх перегородок, створюючи затишний та інтимний простір для зустрічей. Від дверних рам та стін до дерев'яних засувок, все носить слід старанних рук. Бамбук, очерет, дерево, камінь, ротанг… здавалося б, прості матеріали, завдяки рукам майстрів хмонг, перетворюються на міцні будинки.

Пані Giàng Thị Má (ліворуч) і пані Má Thị Liên стоять біля стенду, де демонструються вироби з парчі хмонг.

Вражає ще один стиль будинку – традиційний земляний будинок з черепичним дахом у стилі інь-ян. Ряди черепиці акуратно розташовані, огортаючи будинок, немов взаємопов'язані хвилі. Черепиця в стилі інь-ян забезпечує гарну вентиляцію та гідроізоляцію, що підходить для дощового гірського регіону; товсті земляні стіни зберігають будинок теплим взимку та прохолодним влітку. Цей тип будинку демонструє гармонійне поєднання традицій та практичності, між міцністю землі та каменю та постійно мінливим темпом життя.

Вивітрені дахи з черепицею в стилі інь-ян, прохолодні, утрамбовані земляні стіни, шепіт біля каміна та запах диму від деревини, що несеться вітром… все це поєднується, створюючи яскраву картину. Тут кожен звук і аромат несе свою власну історію. Саме ці прості речі створюють душу села хмонг у Донг Мо, де відвідувачі можуть не лише побачити, а й доторкнутися, почути та відчути атмосферу високогір'я прямо в серці регіону Доай.

Продовжте розповідь про гори та ліси.

Наразі село хмонг у Донг Мо налічує 8 мешканців, переважно з гірських комун, таких як Донг Ван, Куан Ба та Ві Сюйен. Культурний простір хмонгів, від їхньої мови, одягу, звичаїв до способу життя, свідомо зберігається кожною людиною як дорогоцінний скарб своєї батьківщини.

Сестра Ма показує туристам, як зав'язувати традиційну хустку для хмонгів.

На ганку Зіанг Тхі Ма, біла хмонг з Донгвана, старанно вишиває шматок парчі, ніби вливаючи в кожен стібок свої спогади про гострі скелі, гірські вітри та старі ринки плато Донгван.

Стежки, що проходять по тканині, – це не просто декоративні візерунки, а й історії про гори, хмари та пори року сільського господарства. Кожна сукня, кожна сорочка, яку створює пані Ма, – це частинка пам’яті про скелясте плато, що залишилося тут, тож кожен, хто проходить повз, може побачити село хмонгів, яке є одночасно далеким і близьким.

Вона сказала, що парча, кукурудзяне вино та дім – це душа культури хмонг, яку кожен хмонг свідомо зберігає та передає. Тому щодня вона старанно варить партії кукурудзяного вина з листовими дріжджами, щоб завжди була банка ароматного вина, готова запропонувати гостям. Коли гостей немає, вона підмітає подвір’я та поправляє традиційні хмонгські сукні, що висять на дерев’яній стіні.

Я спитав: «Після такої довгої розлуки з домом, чи сумуєш ти за плато?» Вона м’яко посміхнулася і відповіла: «Звичайно, сумую. Але щоразу, коли приходить гість, щоб поставити запитання, і я розповідаю йому про звичаї та про Донг Ван, я раптом відчуваю, ніби повертаюся додому. Туга за сірою кам’янистою землею також значно вщухає».

Пані Зіанг Тхі Ма поправляє традиційні костюми народу хмонг.

Надворі, у відкритому полі, лунав звук бамбукової флейти пана Сунг Чуа Діня, її мелодії то наростали, то стихали, немов подих гір і лісів. «Коли я покинув Ві Сюйен, я не міг багато принести. Але я точно мусив взяти свою флейту. Без неї було б так сумно… як не мати власного голосу», – сказав він, вдивляючись у далечінь. Для народу хмонг бамбукова флейта – це не лише засіб для танців і співу, а й духовна суть громади. Флейта супроводжує хлопців-хмонгів віком від 13 до 15 років під час фестивалів, сільськогосподарських сезонів і навіть останнього прощання на похоронах.

Коли приїжджають відвідувачі, селяни розповідають їм історії про місцевий ринок, сезон білої гречки, що квітне на схилах пагорбів, та святкування Нового року хмонг, сповнене диму від багать та сміху. Вони допомагають відвідувачам грати на флейті, носити хустки, товкти рисові коржі та формувати кукурудзу. Під час великих свят село відтворює фестиваль Гау Тао разом з багатьма традиційними іграми, дозволяючи відвідувачам не лише спостерігати, але й зануритися у святковий дух народу хмонг.

Завдяки цим простим, але люблячим культуру людям, село хмонг у Донг Мо стало не просто статичною моделлю, а яскравим селом хмонг у самому серці регіону Доай. Там полум'я культури хмонг продовжує тліти, поширюючи тепло та гордість, як і саме величне плато.

Кань Трук

Джерело: https://baotuyenquang.com.vn/van-hoa/du-lich/202512/lang-nguoi-mong-giua-long-xu-doai-532476c/