Спогади про пандемію

Хюїнь Кханг, ймовірно, не розглядала б можливість кар'єри в літературі та мистецтві, якби не сталася пандемія COVID-19. На кожній хмарі є щось прозірливе.

Збірка поезій «Країна спогадів» Хюїнь Кханга - Фото: ДАО ДУК ТУАН

Презентація поетичної збірки художниці Хюїнь Кханг «Країна спогадів» (Видавництво «Література», 2025) нещодавно відбулася в теплій атмосфері, організованій друзями в районі Бінь Кієн провінції Даклак .

Хюїнь Кханг сказав, що не наважувався назвати себе професійним поетом, бо протягом довгих днів, проведених вдома під час пандемії COVID-19, туга за матір'ю та рідним містом спонукала його писати, щоб заспокоїти свої почуття.

Він пише все, що спадає на думку; якщо раптом йому спадає на думку образ чи мелодія з рідного міста, він друкує її на телефоні чи комп’ютері. Він губиться в потоці спогадів. Есе про тугу за коханими, домівкою, сусідством, весіллями, річницями, Тет (місячним Новим роком), сезоном збору врожаю рису в рідному місті… вони тремтять, виникають і боязко з’являються на його особистій сторінці у Facebook.

Поет Хюїнь Кханг та два декламатори поезії Нгок Ха (ліворуч) та Біч Трам (праворуч) на презентації його збірки поезії «Країна спогадів» – Фото: ДАО ДУК ТУАН

Переплетені з простими віршами, пронизані теплом спільноти та прихильністю до рідного міста, його есе та поеми природно резонують з багатьма людьми та поділяються ними. Серед сирен автомобілів, що перевозять хворих до лікарень та крематоріїв, Хунь Кханг прагне втекти із задушливих бетонних джунглів та кинутися прямо до відкритих просторів рідного міста:

Я хочу повернутися в поля та село.

Повертаючись до клаптика гірчичної зелені з квітконосами на краю подвір’я.

Люди з сільської місцевості живуть простим, скромним життям.

Сусіди допомагають вдень і вночі.

(Хочу додому)

Почуття ностальгії здається цілком щирим.

Просто продовжуй слідувати за мною всюди.

Зі згущенням вечірнього туману туга посилюється.

О Туй Хоа, Туй Хоа! я так сумую за тобою!

(Ностальгія за Туй Хоа)

З сивим волоссям вони повертаються спати на батьківщину.

Однієї ночі все моє дитинство повернулося до мене.

(Сплю у своєму рідному місті)

Поет Хюїнь Кханг підписує примірники книги «Країна спогадів» – Фото: ДАО ДУК ТУАН

Поет Фан Хоанг зазначив: «Сповнений знайомих образів природи. Сільська місцевість захоплює дух. Спогади дитинства оживають. Без глибокої любові до батьківщини, витонченої душі, яка вміє слухати, та чуйного серця, яке вміє каятися, було б неможливо написати такі прості вірші».

«Хюїнь Кханг, ймовірно, не розглядав би кар'єру в літературі та мистецтві, якби не сталася пандемія Covid-19. У кожній хмарі є просвіт. У ті дні, коли він був обмежений своїм будинком посеред пандемії, він знаходив розраду в письменництві».

«Один за одним його вірші, пісні та есе, опубліковані на його особистому вебсайті, отримували багато спільних відгуків від однодумців. Його прихований потенціал був розкритий», – також сказав поет Фан Хоанг.

Слідкуючи за поезією Хьюнь Кханга, багато хто помічає, що його слова сповнені мелодії та висхідних тонів. Тому я не здивувався, коли він самостійно навчався музиці, навчався у вчителя та поклав деякі зі своїх віршів на музику, досягнувши значного успіху та швидкої популярності серед меломанів. Водночас багато музикантів знайшли відгук у поезії Хьюнь Кханга. Наприклад, однойменна пісня на вірш «Тільки твоя посмішка»:

Тільки твоя посмішка

Чому моє серце таке неспокійне?

Тільки твоя посмішка

Чому моя душа така розгублена…?

Як і однойменна пісня, покладена на вірш «Країна спогадів»:

У моїх спогадах є мирна сільська місцевість.

Там довгий піщаний пляж, який відображає спогади мого дитинства.

Є річка, що обіймає гірський хребет.

Воно тримало мене в полоні десятиліттями…

Письменник Тран Ня Тхуї зауважив: «Тут я не маю наміру порівнювати Хьюнь Кханга з Нгуєн Біньєм, але очевидно, що сільський дух сільського населення, від часів Нгуєн Бінья до наших днів, більше не є чимось, що багато людей так свідомо зберігають, як Хьюнь Кханга».

Такі слова, як «thiếu điều», «chàng ràng», «trật lất», «gáy sảng», «chém ho»... – це не просто діалекти, а й вирази спогадів серця, що закріплюють чесну душу батьківщини. Як сказав Нгуєн Зуй: «Раптом я так чітко згадую / Я згадую дорогу, якою ніколи раніше не їздив»...

Ця чесність не приносить людям слави, але після життєвих злетів і падінь це те, чого вони прагнуть, за чим сумують і за чим тужать. Як спрагле, чисте, прохолодне джерело води.

Художниця Хюїнь Кханг поділилася: «Я народилася в 1973 році в селі Фуок Нонг, комуна Хоа Бінь 1, район Тай Хоа, Фу Єн (раніше); зараз комуна Тай Хоа, Даклак. Я ніколи не уявляла, що одного дня занурюся в літературу та поезію».

«З юних років я жив у полях, потім покинув рідне місто заради міста, щоб навчатися, працювати, одружитися та виховувати дітей... Запаморочливий вихор на вулицях Сайгону. Я навчався та працював у фармацевтиці, майже не писав. Потім одного разу, посеред пандемічної метушні, моя любов до літератури та співу схлинула в мені, змусивши мене виражати себе в піснях та віршах. І так я повністю захопився».

Незважаючи на те, що Хюїнь Кханг писав і публікував свої твори в багатьох місцях, він обрав лише 50 віршів для своєї збірки поезії «Країна спогадів». Вірші черпають натхнення з його рідного міста в регіоні Нау. Він сказав: «Я жив у багатьох місцях, але поки що написані лише вірші про моє рідне місто в регіоні Нау. Що ж до інших місць, то мені доведеться довше почекати, щоб вони по-справжньому засвоїлися…»

Збірка поезій «Країна спогадів» – проста, але водночас ширяюча сутність душі Хьонь Кханга після 5 років пандемії COVID-19. Я сподіваюся, що цей неприкрашений голос, цей унікальний стиль письма, сповнений характеру, стануть гарантією подальшого розвитку Хьонь Кханга на його унікальному шляху поетичної та художньої творчості.

Повертаючись до теми

ДАО ДУК ТУАН

Джерело: https://tuoitre.vn/mien-nho-tu-trong-dai-dich-20251025204906463.htm