Спогади про пандемію

Хюїнь Кханг, ймовірно, не подумав би про кар'єру в літературі та мистецтві, якби не сталася пандемія COVID-19. Кожне нещастя має своє благословення.

Збірка поезій «Спогад» Хюїнь Кханга - Фото: ДАО ДУК ТУАН

Церемонія презентації збірки поезії «Спогади» (Видавництво «Література», 2025) художниці Хюїнь Кханг нещодавно була тепло організована друзями в районі Бінь Кієн, округ Даклак .

Хюїнь Кханг сказав, що не наважувався називати себе професійним поетом, бо протягом довгих днів вдома під час пандемії COVID-19 туга за матір'ю та рідним містом спонукала його писати, щоб заспокоїти свої почуття.

Що б він не думав, він це записує. Раптом згадавши образ чи мелодію сільської місцевості, він друкує це у своєму телефоні чи комп’ютері. Він блукає у своїх спогадах. Есе про тугу за родичами, своїм будинком, своїм районом, весіллями, річницями смерті, Тетом, сезоном збирання рису в рідному місті... тремтять, плачуть і боязко з’являються на його особистій сторінці у Facebook.

Поет Хюїнь Кханг та два декламатори поезії Нгок Ха (ліворуч) та Біч Трам (праворуч) на презентації збірки поезій «Спогад» - Фото: ДАО ДУК ТУАН

Перемежовуючи прості вірші, сповнені любові до району та сільської місцевості. І, звичайно, його прозу та поезію поділяють та співчувають багатьом людям. Серед звуків автомобільних гудків, що везуть людей до лікарні та крематорію, Хюїнь Кханг прагне втекти від задушливого бетону та кинутися прямо до просторів рідного міста:

Хочу повернутися в поля, в поля

Повертаючись до ряду гірчиці, що квітне перед двором

Сільські люди живуть бідним життям

Сусіди допомагають рано-вранці.

(Хочу додому)

Ностальгія здається нечемною.

Просто будь зі мною, йди за мною всюди.

Коли розливається післяобідній дим, спогади стають ще запеклішими.

Туй Хоа, Туй Хоа! я так сумую за тобою!

(Відсутній Туй Хоа)

Біле волосся для сну в сільській місцевості

Однієї ночі все моє дитинство нахлинуло на мене.

(Сон у сільській місцевості)

Поет Хюїнь Кханг підписує «Спогад» - Фото: ДАО ДУК ТУАН

Поет Фан Хоанг зазначив: «Сповнений знайомих природних образів. Сільська місцевість така прекрасна, що зворушує серце. Дитинство повертається до життя. Без глибокої любові до батьківщини, ніжної душі, яка вміє слухати, чутливого серця, яке вміє прощати, неможливо написати такі прості вірші».

«Хуїнь Кханг, ймовірно, не подумав би про кар'єру в літературі та мистецтві, якби не сталася пандемія Covid-19. У кожному нещасті є благословення. У дні, коли він залишався вдома під час пандемії, він шукав радості письма, щоб розслабитися».

«Один за одним його вірші, пісні та есе, розміщені на його особистому вебсайті, отримували численні поширення від однодумців. Його прихований потенціал був розкритий», – також сказав поет Фан Хоанг.

Слідкуючи за поезією Хьюнь Кханга, багато людей усвідомлюють, що його слова сповнені мелодії та натхнення. Тому я не здивувався, коли він самостійно навчився музики, а потім, наслідуючи свого вчителя, склав деякі зі своїх віршів у досить успішні пісні, які швидко поширилися серед меломанів. Водночас багато музикантів були налаштовані на поезію Хьюнь Кханга. Як-от однойменна пісня, з якої походить вірш «Тільки твоя посмішка»:

Тільки твоя посмішка

Але чому моє серце так зворушене?

Тільки твоя посмішка

Чому моя душа розгублена?

Як і однойменна пісня за мотивами вірша «Спогад»:

У моїх спогадах є мирна сільська місцевість

Є довгий піщаний пляж, що відображає моє дитинство

Є річка, що обіймає гірський хребет

Тримає мене десятиліттями...

Письменник Тран Ня Тхуй визнав: «Я не маю на увазі порівнювати Хьюнь Кханга з Нгуєн Біньєм, але, очевидно, сільська душа сільських людей, від часів Нгуєн Бінья і дотепер, не так багато людей мають свідомість зберегти її так, як Хьюнь Кханг».

Слова «зниклий», «бракує», «не на місці», «хропіння», «задихається», «задихаючись»... — це не лише діалекти, а й спогади серця, місця, де закріплена чесна душа сільської місцевості. Як сказав Нгуєн Зуй: «Раптом я сумую, справді сумую, щиро / Сумую за дорогою, якою ніколи не проходив»...

Ця чесність не приносить людям слави, але крізь життєві злети й падіння вони прагнуть її, сумують за нею та прагнуть її. Як спрага джерела прохолодної, чистої води.

Художниця Хюїнь Кханг зізналася: «Я народилася в 1973 році в селі Фуок Нонг, комуна Хоа Бінь 1, район Тай Хоа, Фу Єн (старий); зараз комуна Тай Хоа, Даклак. У житті я ніколи не думала, що колись занурюся в літературу та поезію».

З дитинства я жила в полях, потім поспішала з села до міста, щоб вчитися, працювати, одружуватися, виховувати дітей... Запаморочливий цикл вулицями Сайгону. Я навчалася і працювала фармацевтом і майже нічого не писала. Раптом, одного дня посеред пандемії, моя любов до літератури та співу схлинула, змусивши мене вирватися на пісні та вірші. І я була повністю поглинена».

Хоча Хюїнь Кханг писав і публікував вірші в багатьох місцях, він обрав лише 50 віршів для збірки поезії «Спогад». Використовуючи матеріал та натхнення з рідного міста Нау, він сказав: «Я жив у багатьох країнах, але маю вірші лише про Нау. Що стосується інших країв, то я, мабуть, почекаю більше часу, щоб увібрати їх...».

Збірка поезій «Спогади» – це проста та водночас стрімка кристалізація душі Хьюнь Кханга після 5 років пандемії COVID-19. Я сподіваюся, що його простий голос, унікальний стиль письма та сповненість духу стануть для Хьюнь Кханга гарантією подальшого розвитку на унікальному шляху поетичної та художньої творчості.

Повернутися до теми

ДАО ДУК ТУАН

Джерело: https://tuoitre.vn/mien-nho-tu-trong-dai-dich-20251025204906463.htm