Солдат і безсмертна пісня

У районах, сильно пошкоджених штормами та повенями в Дак Лаку, залишилися не лише бруд, обвалені стіни та зметені дахи, а й величезна порожнеча, яку відчувають люди з наближенням Тет (місячного Нового року).

А солдати, які щойно намагалися рятувати людей від шаленої повені, тепер прискорюють свої зусилля, змагаючись з часом та холодом і дощем кінця сезону, щоб вчасно відбудувати дахи для людей до місячного Нового року Коня. Ці солдати – хоробрі солдати армії дядька Хо – вступають у битву з «Кампанією Куанг Чунг», швидко будуючи та ремонтуючи тисячі будинків для людей.

Я пам'ятаю, що приблизно в цей час минулого року (грудень 2024 року), коли ми відвідали село Ланг Ну (комуна Фук Кхань, провінція Лаокай) – село, сильно пошкоджене тайфуном Ягі – ми побачили тисячі офіцерів та солдатів збройних сил, які невпинно працювали місяцями серед сотень гектарів бруду та каміння у пошуках зниклих безвісти жертв. Під час пошуків вони також терміново побудували нове село – зону для переселення – а будівельниками були солдати 12-го армійського корпусу (будівельна корпорація Чионг Сон, Міністерство національної оборони ). Офіцери та солдати працювали цілодобово, незважаючи на дощ чи сонце, і лише за три місяці вони створили нове село, яке виглядало так само красиво, як туристичний курорт.

Прикордонники старанно працюють над тим, щоб постраждалі від повені мешканці мали житло та могли стабілізувати своє життя до настання Нового року за місячним календарем. Фото: Нгок Лан

Зона переселення Ланг Ну, з її 40 будинками на палях, побудованими в традиційному тайському архітектурному стилі, але красивішими та комфортнішими, кожен будинок нагадує затишну, згуртовану віллу. Дивлячись на село, здається, що кожен будинок прагне обійняти сусідній, придушити біль і дивитися у світле майбутнє. Село було відкрито якраз до 80-ї річниці заснування В'єтнамської народної армії (22 грудня 1944 року - 22 грудня 2024 року). Історія солдатів у Ланг Ну минулого року, або історія солдатів, які будують будинки для людей у ​​південно-центральних прибережних провінціях сьогодні, також є зобов'язанням самовідданості у солдатському гімні «Заради народу ми забуваємо про себе».

Щоразу, коли я бачу, як солдати повертаються до народу в часи труднощів і лих, ця пісня завжди резонує в моїй пам'яті, прямо тут, у Чионгша. Під час багатьох поїздок до Чионгша та на континентальний шельф нашої батьківщини прощальною піснею, яку співали солдати, завжди була «Заради народу ми забуваємо себе» композитора Доан Куанг Кхая (офіцера безсмертного полку Тай Тьєн).

Військово-морські солдати з Регіону 4 будують будинки для мешканців комуни Хоа Суан. Фото: Суан Куок

Я пам'ятаю, як майже 20 років тому ми прощалися з островом Сінь Тон Донг, коли настали сутінки. Човен, на якому перебували репортери та артистки, був останнім, хто покинув острів. Солдати стояли біля пристані, махаючи на прощання, і раптом один солдат почав співати: «Заради народу ми забуваємо себе, заради народу ми жертвуємо, брати, заради народу ми забуваємо себе...» Десятки солдатів приєдналися до них, співаючи голосно, немов урочиста клятва перед Батьківщиною та Народом. Ніколи раніше прощання не зворушувало нас так несподівано! Солдати яскраво посміхалися та співали з таким запалом, їхні голоси заглушали хвилі та вітер відкритого моря, поки ми всі плакали! Коли ще ми могли чути, як ця пісня так глибоко зворушує наші серця? Так глибоко зворушливо? Пісня несе клятву солдатів Національної гвардії, які з часів носіння бамбукових шапок та ватників захищали зелені ліси, протягом усього довгого маршу аж до дня повної перемоги, і навіть сьогодні ця безсмертна клятва досі гордо лунає над бурхливим океаном.

Після тієї поїздки нам пощастило здійснити ще багато поїздок до Труонг Са, і щоразу, коли човен CQ заводив двигун, щоб відвезти нас назад до великого корабля, що стояв на якорі там, спів солдатів на острові, здавалося, нескінченно лунав у хвилях!

Офіцери та солдати 584-го полку будують будинки для постраждалих від повені в Хоатхіні. Фото: Чунг Хай

І сьогодні, дивлячись на образ солдатів, покритих багнюкою та розчином, з мокрими від поту спинами, незважаючи на холодний дощ, які старанно та терміново відбудовують домівки для людей, я раптом чую клятву солдатів армії дядька Хо, що лунає у безсмертній пісні: «Заради народу забудьте себе, за народ, пожертвуйте собою, брати, забудьте себе за народ...»

Джерело: https://baodaklak.vn/tin-noi-bat/202512/nguoi-linh-va-bai-ca-bat-tu-91e04e5/