Згадуючи журналіста Фам Кхак Лама

Пані Тай Туєт Май, колишня заступниця директора відділу преси Центрального відділу пропаганди, його вірна дружина, стримуючи сльози, коротко сказала: «Він любив пана Тоана і часто згадував мене», а потім замовкла... Раптом дізнавшись про смерть журналіста Фам Кхак Лама, я раптом згадала пісню Чінь Конг Сона «Нехай вітер його віднесе», яку він любив за життя: «У житті потрібне добре серце, але для чого... нехай його віднесе вітер...»

Наче уповільнена зйомка, переді мною розгорталося життя та кар'єра ветерана журналіста Фам Кхак Лама, який присвятив професії більше половини свого життя. Він завжди випромінював простоту та спокій, як і його власне життя, коли 31 грудня 1993 року пішов з посади генерального директора та головного редактора В'єтнамського телебачення (VTV). Того року йому вже виповнилося 64 роки. Наступного дня, 1 січня 1994 року, він поїхав до Хошиміна на Національний телевізійний фестиваль, спонтанно склавши кілька простих віршів на прощання зі своїми друзями та колегами по телебаченню: «Слава та багатство — як швидкоплинні хмари / Багатство та багатство — як пір'я / Серед друзів та колег / Найцінніше — щире серце!»

Я знаю його давно, ще з часів лейтенанта в газеті Народної армії. Одного разу, у квітні 1975 року, я зайшов до відділу преси та видавничої справи Центрального відділу пропаганди, і мій колега Ле Хю Кве вказав на сусідній стіл: «Пані Тхай Туєт Май, дружина начальника відділу, журналіста Фам Кхак Лама, і старша невістка пана Фам Кхак Хое». Почувши це, пані Тхай Туєт Май, уродженка провінції Нгеан, посміхнулася і сказала: «Що ви двоє про мене поганого говорите?» Після цього початкового «роз'яснення» я, Ле Хю Кве та пані Тхай Туєт Май жваво базікали про все на світі. Трохи пізніше підійшов пан Фам Кхак Лам і дав пані Тхай Туєт Май ключі від машини. Пані Тхай Туєт Май була студенткою літературного факультету 7-го класу (1962-1966) Ханойського університету. Пан і пані Кхак Лам, талановитий чоловік і красива жінка, були справді чудовою парою. І з того дня я зблизився з цією старшою журналістською парою, дізнавшись від них багато корисного про цю професію.

Журналіст Фам Кхак Лам на фото з генералом Во Нгуєн Зіапом у 1998 році.

Приватна резиденція журналіста Фам Кхак Лама знаходиться на вулиці Транг Тхі, 48Б, у Ханої, поруч зі штаб-квартирою Центрального Комітету Вітчизняного фронту В'єтнаму. Одного разу, чекаючи на таксі перед своїм будинком, він жартома сказав:

– У багато вільних днів я відвідував Вітчизняний фронт, щоб поспілкуватися з деякими літніми інтелектуалами та видатними діячами, яких я добре знав. Ми говорили про поточні події та світський устрій. Одного разу я зустрів кількох фермерів із сільської місцевості, які прийшли до Вітчизняного фронту, щоб поскаржитися на земельні суперечки. Я порадив їм і показав, як вирішувати ці проблеми. Розчаровані люди можуть подавати позови до вищих інстанцій, але коли ви розумієте їхню ситуацію та надаєте щирі поради та розумні поради, вони із задоволенням слухають, і всі повертаються до своїх домівок організовано. Наш народ завжди був вірним партії.

Ось такою людиною він був: відданим, уважним і всім серцем відданим. По обіді 29 травня 2014 року я вже переїхав до Хошиміна і мав можливість полетіти назад до Ханоя. Я пішов до нього додому, щоб поспілкуватися. Коли я йому зателефонував, він був на зустрічі районної партії. Пані Тай Туєт Май спустилася на провулок, щоб привітати мене, і провела мене нагору, до маленької квартири, де він і його дружина прожили півстоліття. Після півгодини веселого спілкування з нею він повернувся. Побачивши його у футболці та шортах, я жартома запитав:

- Партійні збори твого брата схожі на гру в гольф!

Він широко посміхнувся:

– Партійний осередок, що вийшов на пенсію, налічує кілька десятків членів, усі близькі друзі. Сьогодні така спекотна та волого погода. Усі чоловіки для зручності в шортах. На цих зборах ми звертаємося до небес: «Чому так спекотно та волого? Це все через зміну клімату. Будь ласка, Боже, пошли трохи легкого морського бризу». Усі разом засміялися.

Того дня за чаєм журналіст Кхак Лам довірливо розповів мені, повернувши мене в минуле – до спогадів свого життя. Він яскраво пам’ятав кожну дрібницю. У 1988 році, обіймаючи посаду директора відділу міжнародної пропаганди Центрального комітету пропаганди, його перевели на посаду генерального директора та головного редактора В’єтнамського телебачення (VTV). Підкоряючись дорученню організації, він тихо покинув вулицю Нгуєн Кань Чан і вирушив до Зянгвона, щоб обійняти свою нову посаду. На VTV, під час зустрічі з ключовими посадовцями, він говорив тихо та просто, як і він сам був у своїй натурі:

– Я не дуже добре знаюся на телебаченні. У мене також немає жодних унікальних навичок. Сподіваюся, ви всі допоможете мені виконувати мої обов’язки. Я просто сподіваюся, що всі будете єдині, піклуватиметесь один про одного та працюватимете разом, щоб добре виконувати свою роботу.

Журналіст Фам Кхак Лам.

В історичний період, коли країна розпочинала реформи, після років кризи в умовах централізовано планової економіки, VTV зіткнулося з численними труднощами щодо обладнання, фінансів, персоналу та професіоналізму. Подолавши ці виклики, журналіст Фам Кхак Лам, завдяки своїй відданості, ентузіазму та пристрасті до своєї професії, разом з командою співробітників, репортерів, редакторів та техніків, ініціював та досяг багатьох успіхів. Він зробив свій внесок у реформу VTV, що чітко видно глядачам через кожну програму на малому екрані. У цей час його обтяжували численні турботи через неприємні внутрішні справи на VTV. Будучи стриманим та чутливим до багатьох питань, він не почувався комфортно, обговорюючи їх. Відомо, що в ці важкі часи, окрім близьких друзів та колег, його віддана дружина, Тай Туйєт Май, завжди була для нього сильним джерелом емоційної підтримки.

Я якось його запитав:

Якби ви могли вибирати ще раз, яку професію ви б обрали?

Журналіст Фам Кхак Лам одразу ж сказав:

- Журналістика. Я люблю журналістику з дитинства.

Він був старшим сином пана Фам Кхак Хое, старшого брата народного художника Фам Тхі Тханя, з комуни Дик Нян (нині Буй Ла Нян), район Дик Тхо, провінція Ха Тінь. Пан Фам Кхак Хое був юристом, письменником та керівником імператорської канцелярії імператора Баодая – у ранзі міністра, останнього імператора династії Нгуєн. Він склав указ про зречення імператора Баодая 22 серпня 1945 року, ставши свідком краху останньої феодальної династії у В'єтнамі. Ці історичні події були яскраво зафіксовані паном Фам Кхак Хое у його відомих мемуарах: «Від двору Хюе до зони військових дій В'єт Бак». У 1953 році Фам Кхак Лама відправили на навчання до Китаю. У 1954 році, після завершення вивчення іноземних мов, його обрали для вивчення металургії в Пекінському інституті заліза і сталі. Потім, під час візиту до посольства В'єтнаму, він випадково дізнався, що В'єтнам збирається направити кількох людей для вивчення журналістики до університету. Зрадівши, Фам Кхак Лам подав заявку, і його прохання було задоволено. Після закінчення Пекінського університету журналістики він повернувся до В'єтнаму в 1959 році та обійняв посаду у відділі преси, потім у відділі міжнародної пропаганди Центрального управління пропаганди, і залишався на цій посаді до виходу на пенсію з VTV.

Відомо, що у 2013 році Фам Кхак Лам був одним із видатних членів Молодіжної розвідувальної групи поліції 6-го округу під егідою поліції Ханоя та отримав звання Героїчного підрозділу Народних збройних сил. Коли я запитав його про це, журналіст Фам Кхак Лам м’яко відповів:

– У віці 15 років я вступив до патріотичної молодіжної організації в Хюе. У 1946 році я переїхав до Ханоя з батьком та родиною. Мій дід працював на уряд президента Хо Ши Міна. Французи заарештували його та взяли під домашній арешт. Наприкінці 1946 року Ханой розпочав рух опору. Мені вдалося зв’язатися з організацією, і я приєднався до Молодіжної розвідувальної групи поліції 6-го округу. За цей час команда багато чого досягла, займаючись кореспонденцією для революції та досягаючи видатних успіхів, сприяючи ліквідації елементів, що протистояли революції.

Після цього періоду Фам Кхак Лам вступив до лав В'єтнамської народної армії, обійнявши посади в секретаріаті Міністерства національної оборони та Генеральному штабі, а також обіймаючи посаду секретаря генерала Во Нгуєн Зяпа у зоні бойових дій у В'єтбаку, поки його не відправили на навчання до Китаю.

Після виходу на пенсію Фам Кхак Лам зробив значний внесок у розвиток журналу «Que Huong», який є містком, що з'єднує в'єтнамські громади за кордоном. Він ініціював та заснував газети «Nhip Cau Dau Tu» та «Khuyen Hoc». Він є головним редактором журналу «Viet-America» під егідою В'єтнамського союзу організацій дружби. Незважаючи на похилий вік, він продовжує подорожувати та писати, повністю віддавшись своїй творчості. Після своєї книги політичних есеїв «Америка у війні у В'єтнамі – перспектива», опублікованої Національним політичним видавництвом у 2005 році, Фам Кхак Лам опублікував книгу «В'єтнам після миру – деякі роздуми», опубліковану Молодіжним видавництвом міста Хошимін у 2014 році.

У житті головне — добре серце. Журналіст Фам Кхак Лам був благословенний таким серцем, яке підживлювало його пристрасть та відданість обраній ним професії. Він помер у похилому віці. Ця стаття слугує шанобливим прощанням, останнім прощанням із глибоким, відданим та палким письменником…

Фотозйомка

Джерело: https://www.congluan.vn/nho-nha-bao-pham-khac-lam-post264070.html