Ці маски «розповідають історії» спадщини.

Я прибув до комуни Фук Кхань, провінція Лаокай, пізнього осіннього дня… останні промені сонця ніжно падали на траву та дерева, на будинки на палях у маленькому селі На Кхем…

Я прибув до комуни Фук Кхань, провінція Лаокай , пізнього осіннього дня… Останні промені сонця ніжно падали на траву, дерева та будинки на палях у маленькому селі На Кхем. Ми зустріли пана Лі Сюань Діня, який завжди носить у собі гордість і відповідальність за збереження та передачу технік виготовлення масок народу Дао Туєн, що передавалися з покоління в покоління родини Лі. Пан Дінь зустрів нас теплою посмішкою за своїм столом, прикрашеним незліченними кольорами та малюнками священних масок у релігійному житті місцевого народу Дао Туєн.

Спостерігаючи за тим, як руки пана Лі Сюань Діня, мозолисті від років, ніжно торкаються кожної різьби, кожного зерна дерева, кожного мазка пензля, кожного кольору, ніби пробуджуючи сплячу душу всередині. Ці священні та таємничі маски етнічної групи Дао переплітаються з поколіннями в покоління в цьому регіоні Фук Кхань.

У культурі народу Дао Туєн дерев'яні та паперові маски є не просто декоративними предметами чи церемоніальним реквізитом, а й втілюють душу та служать мостом між людьми та божествами, між видимим і невидимим світами . Особливо на церемонії дорослішання – ритуалі визнання чоловіка Дао Туєн кваліфікованим бути шаманом – або на похоронній церемонії – це церемонії повернення душ померлих до їхніх предків, ці маски незамінні.

Кожна маска втілює божество-охоронця села. Згідно з давніми віруваннями, народ дао має до 52 божеств, які керують світом небес, землі, води, дерев, трави та врожаю… Кожне божество має своє унікальне обличчя та вираз, ретельно намальовані на папері ручної роботи, також відомому як бамбуковий папір або папір до (вид паперу, виготовленого вручну народом дао з бамбука або стовбурів дерев до). Від мовчазного бога землі, величного бога води до доброзичливої ​​акушерки чи лютого володаря лісу – всі вони виходять з умілих рук та шанобливих сердець таких ремісників, як пан Дінь.

Дерево, папір та чорнило – обрані кольори неба та землі… У традиційному дерев’яному будинку народу Дао Туєн аромат фігового дерева, паперу та чорнила змішується з димом з кухні, створюючи теплу та затишну атмосферу.

Пан Лі Сюань Дінь повільно розповідав: «Не можна просто довільно вибирати деревину для виготовлення масок. Деревина має бути цілою, не зламаною, не вдареною блискавкою чи не зрубаною. Тому що народ Дао вірить, що дерева – це оселя духів. Деревина, яка використовується для масок, має бути новою, свіжою, такою, що ще пахне соком після різьблення». Найпопулярнішим вибором є інжирне дерево – воно легке, пористе та легко різьбиться. Інжирне дерево також символізує родючість і процвітання, уособлюючи удачу.

Після надання форми маски сушать на повітрі природним шляхом, чекаючи сприятливого дня для «освячення» — тобто, щоб «вдихнути життя» в дерево, офіційно перетворивши його на священний предмет. Зазвичай це робиться під час вегетаріанських свят або церемоній ініціації, коли шаман читає заклинання, б'є в барабани та запрошує духів увійти в маску.

Окрім форми, колір – це елемент, який надає душі маскам народу Дао Туєн. Кожен колір несе свою власну символіку: червоний символізує силу та кровопролиття, жовтий – світло та процвітання, зелений – ліси та життя, а білий – підземний світ та чистоту.

Пан Дінь сказав, що коли шамани малюють маски, вони повинні розуміти кожен шар значення. Один неправильний штрих кольору може спотворити священність ритуалу. Готові маски часто мають лютий вигляд – широко розплющені очі, вискіплені зуби, роззявлені роти та волосся, що спадає чорним струмком. Але під цим «жахливим» виглядом приховано потужне вірування: лють має відганяти злих духів, захищати селян та забезпечувати мир, рясний урожай і звільнення душ померлих.

Пан Лі Сюань Дінь, якому вже понад шістдесят, досі підтримує полум’я збереження культурної спадщини, працюючи шаманом у селі етнічної меншини Дао Туєн… Завдяки цьому пан Дінь є одним із небагатьох представників племені Дао Туєн у Фук Кхані, хто вміє виготовляти дерев’яні маски та розписувати паперові маски, традиція, що передається від батька до сина, причому пан Дінь є представником п’ятого покоління.

Наразі пан Дінь досі зберігає дерев'яну маску, яку використовували на церемонії ініціації народу Дао Туєн, що передалася йому від прадіда. Щоразу, коли він торкається потрісканої, потертої дерев'яної маски, йому здається, ніби він чує шепіт гір і лісів, а також вчення своїх предків, що лунають у відповідь.

«Я підтримую ремесло малювання та виготовлення масок, а не для того, щоб їх продавати. Я роблю це, щоб зберегти традиції народу Дао, щоб майбутні покоління знали, як правильно виконувати ритуали. Маски — це не просто предмети, а історії нашого сімейного походження та наших вірувань», — коли він говорив, очі пана Діня засвітилися в туманному кухонному димі.

Зараз син та онук пана Діня також навчаються цьому ремеслу – продовжують традицію свого батька – виготовлення дерев’яних масок та розписування паперових масок етнічної групи дао. Молодь села та навіть з інших комун, таких як Бак Ха, Са Па та Баотханг, часто приходить до нього додому не лише подивитися, як він розфарбовує маски, а й послухати його розповіді про богів, пісні та танці в давніх ритуалах…

Під час нашої поїздки до Фук Кханя ми зустріли художника Кук Куок Ана — сина Ханоя , який майже 20 років досліджував культуру етнічних груп у високогір'ї, особливо народу дао в Лаокаї, і, здається, він знайшов «душу» в масках, зроблених з дерева, бамбукових кісток та пап'є-маше.

Художник Кук Куок Ан, уродженець Ханоя, який майже 20 років досліджував культуру етнічних груп у високогір'ї, особливо народу дао в Лаокаї, сказав, що коли він вперше побачив маску дао, його вразила потужна енергія, що виходила від цих, здавалося б, нерівних ліній.

«Це первозданний витвір мистецтва, пронизаний глибокою філософією. Кожен брусок дерева, кожен відтінок кольору, кожна різьба містять світогляд і філософію життя народу Дао. Краса тут полягає не в досконалості, а в душі, життєвій силі їхніх вірувань».

Художник Кук Куок Ан.

Протягом багатьох років художник Кук Куок Ан подорожував кількома районами проживання етнічних меншин у провінції Лаокай, щоб вивчати стародавні маски та традиційні поєднання кольорів, прагнучи включити культурну спадщину в сучасний живопис. Для нього ці маски є не лише спадщиною етнічної групи, а й джерелом натхнення для сучасного в'єтнамського мистецтва.

Техніки виготовлення дерев'яних масок та розписування паперових масок досі існують у культурному житті етнічної групи дао в Лаокаї через фестивалі, лункі звуки барабанів та труб у горах. Зокрема, в останні роки місцева влада та культурний сектор Лаокаю доклали багато зусиль для збору, збереження та відновлення ритуалів дао. Церемонія ініціації та ритуал «Тен» були організовані за участю ремісників та місцевих жителів.

Культурні та туристичні програми поступово включають дерев'яні та паперові маски народу Дао як родзинку програм культурного дослідження, допомагаючи туристам краще зрозуміти духовний світ гірського населення.

Цікаво, що деякі ремісники та художники включили зображення масок у свої твори мистецтва, від картин і скульптур до декоративних візерунків, створюючи «нову мову» між традицією та сучасністю.

Художник Кук Куок Ан вважає: «Даоські маски не слід розглядати просто як предмети для ритуалів, а радше як естетичну спадщину та культурні символи. За належного сприйняття ці маски можуть увійти в сучасне життя, не втрачаючи своєї сутності».

Для пана Лі Сюань Діня це ще важливіше. Бо для нього молодь, яка приїжджає навчитися ремесла, або туристи, які приїжджають послухати історії про богів, також є способом передати полум'я.

«Я просто сподіваюся, що мої нащадки знатимуть, що за цими дерев’яними обличчями та паперовими масками криється історія наших предків, лісу та нашого народу Дао. Якщо ми не передамо ці знання, маски залишаться лише у вітринах музеїв», – журився пан Дінь.

Пізнього осіннього дня блідо-золотистого сонячного світла заливало дах будинку пана Лі Сюань Діня. На стіні безмовно висіла дерев'яна маска, що передавалась з покоління в покоління, поряд із 52 паперовими масками різних кольорів та виразів... У цьому просторі «хранитель полум'я» культури етнічної групи дао старанно досліджував і передавав техніки виготовлення масок, тихо наспівуючи давню мелодію: «О лісе, будь ласка, збережи мою душу. Збережи звук барабанів і гонгів, збережи маски наших предків...» ніби стверджуючи, що — скільки б часу не минуло — маски народу дао продовжуватимуть розповідати історію свого походження та незмінну життєздатність народу, який вміє вирізьблювати свою «душу» в кожному шматочку дерева, в кожному священному мазку пензля.

Представлено: Біч Хюе

Джерело: https://baolaocai.vn/nhung-chiec-mat-na-ke-chuyen-di-san-post887470.html