Вірші на згадку про дядька Хо

BBK – У дореволюційний період та роки опору французам президент Хо Ши Мін проживав і проводив революційну діяльність у Баккані. Для митців та письменників Баккану серце та прихильність президента залишаються глибоко закарбованими в їхніх серцях, надихаючи їх на створення незліченних пісень, мелодій та віршів, які назавжди пам'ятають та шанують улюбленого президента Хо Ши Міна.

Завдяки неповній колекції та компіляції, існують сотні віршів авторів з провінції Баккан, написаних про улюбленого президента Хо Ши Міна. Серед відомих авторів: поет Нонг Куок Чан, письменник Нонг Мінь Чау, письменник Нонг В'єт Тоай, поет Чіу Кім Ван та поет Дуонг Кхау Луонг.

Покійний поет Нонг Куок Чан написав серію віршів про улюбленого президента Хо Ши Міна, зокрема «Солдати старого», «Вірш про Пак Бо», «Туга за дядьком Хо», «Слухаючи дядька Хо, який декламує вірші» тощо. Вірш «Солдати старого» — це голос і щире, просте серце гірського митця, який щойно приєднався до революції. Образ улюбленого президента Хо Ши Міна виражений у вірші простою, неприкрашеною формою, як слова гірського народу:

«...А потім ось старий ходить босоніж».

Носіння традиційного одягу Нунг,

У руці він тримав ротангову палицю.

У нього в роті була бездимна люлька.

Його довга борода була одночасно білою та чорною.

Його кінцівки такі ж спритні, як у юнака...

Старий посміхнувся і помахав рукою людині, яка чекала на нього.

Люди шепотілися один одному: «Що це за солдати? Вони всі чужі!»

Можливо, це та людина, що «вказує на труну»… Під час вечері солдати рахували: раз, два… сидіть нерухомо.

Старий ходив від столу до столу, перевіряючи миски та палички для їжі.

Свистни, тоді старий зможе їсти.

Усі запрошували одне одного

Запаліть смолоскипи та йдіть подивитися на військо старого.

Коли прийшли літні люди, старий привітно запросив їх сісти.

Діти знову прийшли, старий підняв їх на руки та погладив по голівках… Старий заговорив, і люди чітко чули кожне слово.

«Ми хочемо, щоб революція швидко досягла успіху!»

Ми повинні об'єднатися, як зв'язка паличок для їжі!

Вірш «Бамбук Пак Бо» покійного письменника та поета Нонг Мінь Чау — це щире висловлення співчуття народу В'єтбака до їхнього улюбленого президента Хо Ши Міна. У 1961 році президент Хо Ши Мін повернувся до Пак Бо та посадив кущ бамбука у витоках струмка Леніна, який зараз став лісом. Він помер, але бамбуковий ліс, який він посадив, продовжує процвітати, подібно до того, як його любов освітлює села протягом тисячі років.

«Хоча дядько Хо пішов далеко, бамбук залишився».

Щороку проростає багато червоних пагонів бамбука.

Чи то сонячно, дощить чи бурхливо.

Бамбук залишається яскраво-зеленим серед червонуватих відтінків… Дядько Хо пішов, залишивши після себе ці бамбукові ліси.

Так само, як дядько Хо пішов до В'єтнаму

Включає назви сіл, назви гір, назви річок,

Усі вони — імена відомих переможців...

«Bân din Bác Hồ» (Небо і земля дядька Хо) – це двомовний вірш тайсько-в'єтнамською мовою письменника та поета Нонг В'єт Тоая, який пропонує інший, глибокий погляд на улюбленого президента Хо Ши Міна. Переживши та ставши свідком темного життя поневоленого народу за колоніальних та феодальних режимів, вірш підкреслює глибоку вдячність людей усіх етнічних груп за незмірний внесок улюбленого президента Хо Ши Міна.

«Без дядька Хо не було б раю».

«Земля існує лише тоді, коли є люди».

Завдяки йому наша країна досягла незалежності, свободи та щастя: « Перемога дядька Хо над Пак Бо».

Смугастий візерунок відсутній.

Я не впевнений, чи зможете ви розмістити рекламу.

Ба Дінь

Pjoom Bảc chắng mì đin đuổi pậu

Локшина така смачна... Те, як ти її їси, просто неймовірно.

Мак Па Пхет

Мак Пха Да

Boong lan chực bân phạ khau phja Bảc hâử.

(Переклад: Дядько Хо повернувся до Пак Бо / Люди та рослини також потягнулися; / Знаючи, що є високе небо / Птахи відростають крила; / Знаючи, що є неосяжна земля / Колона транспортних засобів встановлює колеса; / Дядько Хо повернувся до Ханоя / Було свято Ба Дінь / Тільки тоді було блакитне небо для Батьківщини / Є країна, батьківщина / Тільки з дядьком Хо є небо / Тільки з людьми є земля / Тепер дядько Хо помер / Ми клянемося назавжди зберегти землю та небо дядька Хо для майбутніх поколінь).

Поет Тріу Кім Ван має такі твори, як «Збірка поезій Пак Бо», «Візит до дядька Хо» та «Дядько Хо з дітьми В'єт Бак». Його вірш «Фея» відображає тонкий погляд та глибокі почуття цього поета етнічної групи дао до дядька Хо – блискучого лідера, великого вчителя та великого культурного діяча нації.

«У давніх казках розповідалося, що безсмертні були вправними поетами».

Читаючи вірші дядька Хо, виникає уявлення, що він фея.

Тянь походить від Кім Ліен.

Народившись у скромному солом'яному будинку… Хоча вона не була феєю, вона все ж була вправною поетесою.

«Він був більше, ніж просто піонером у розбудові в'єтнамської нації».

Улюблений дядько Хо був не лише талановитим поетом, а навіть більше, ніж просто поетом, бо він заклав основу для незалежного, вільного та щасливого В'єтнаму!

Поет Дуонг Кхау Луонг має збірку з трьох віршів, зокрема: «Відвідування будинку дядька Хо», «Простота дядька Хо» та двомовний вірш тайсько-в'єтнамською мовою «На Ту Чу Чін дядько Сленг» (На Ту згадує повчання дядька Хо). Нещодавно поет опублікував двомовний дитячий вірш тайсько-в'єтнамською мовою «Лан Тоен Бан Хон Лап Бак Хо» (Розповідь про те, як Бан Хон вітає дядька Хо). Завдяки простому стилю письма, легким для читання віршам з п'яти слів та ілюстраціям до красивих і яскравих картин дядька Хо та його військ, що проходили через село в минулому, твір був улюбленим і добре сприйнятий дітьми.

«Село Хон, село теля, село енґ»

Ду Тін Ліеп Пу Нам

Смуги підстрибують і штовхають локшину

Неосяжні простори дерев... Рибальські човни розкидані всюди.

Khửn tàng pây tức slấc

Незалежна сторона дитини

Потрібно наполегливо працювати, щоб перемогти

Додав Хан Пан Хон

(Переклад: Бан Хон – маленьке село / Біля підніжжя гори Пу Нам / Тепер процвітаюче село / Зелені, родючі поля / Довга, широка головна дорога… Де колись відпочивав дядько Хо / На своєму шляху опору / Щоб здобути свободу та незалежність / Сьогодні той, хто прийде / Полюбить Бан Хон ще більше)...

Згадуючи дядька Хо, пишучи про нашого улюбленого президента Хо Ші Міна з щирою повагою, поряд з письменниками та поетами, у Баккані також є автори з різних етнічних груп та вікових груп. Серед них такі автори, як: Ван Лой, Ха Сі Тхуєт, Ха Хыу Нгі, Трієу Хыу Дінь, Ма Фуонг Тан, Хоанг Тхі Дьєм, Куач Данг Тхо, Дінь Хыу Хоан… Крім того, багато творів авторів Тай, Нунг та Дао мають тексти на мелодії Тхен та Слі, такі як: Нонг Тронг К'ует, Ха Дык Дінь, Ма Ван Вінь, Лі Тхі Нян, Данг Куан Вионг, Трієу Дык Доан, Ву Ван К'юнь, Дуонг Тхуєт Кам, Трієу Сінь, Хоанг Цао… Ці пісні, мелодії та мелодії Тхен щодня лунають в ефірі радіо «Голос В'єтнаму» та радіо- та телевізійних станцій провінцій В'єт Бак, поширюючи любов і віру в дядька Хо в незліченних серцях…

Як віддана та самовіддана людина, яка старанно досліджувала, збирала та складала книгу «Баккан: місця, які колись відвідував дядько Хо», автор Ван Лой також написав багато віршів про улюбленого президента Хо Ши Міна, зокрема: «Пак Бо у березні»; «Згадуючи дядька Хо в Лангсені»; «Згадуючи дядька Хо в Канг Ло»; «Дядько Хо відвідує село Дао»... «Згадуючи дядька Хо в лісі» – це глибоко зворушливий вірш, що виражає почуття народу В'єт Бак, коли він почув звістку про смерть дядька Хо.

«Сьогодні, серед гір та лісів В'єт Бак»

Я чув, що президент Хо Ши Мін зустрівся з Карлом Марксом і Леніним.

Білі хмари, загорнуті в траурні тканини, нависали над вершиною гори.

І сльози котяться в кожному серці…»

Покійний автор і ветеран Ха Сі Тхуєт у своїй першій і останній поетичній збірці під назвою «Країна спогадів» включив чотири вірші про улюбленого президента Хо Ши Міна: «Весна з Пак Бо»; «Згадуючи дядька Хо на Святі ліхтарів»; «Відвідуючи будинок дядька Хо»; та «Згадуючи дядька Хо в школі Дик Тхань». Вірш «Згадуючи дядька Хо на Святі ліхтарів» виражає щире тугу та спогади митців і письменників у горах В'єтбак за улюбленим президентом Хо Ши Міном щоразу, коли настає Тет (місячний Новий рік) та весна.

«Згадуючи весни минулих років серед гір та лісів В'єт Баку»

У ніч Свята ліхтарів дядько Хо обговорював військові справи.

Поєднуючи поетичну душу лідера.

Човен купався у безкрайніх просторах сріблястого місячного сяйва…

Весна повернулася в гори та ліси В'єт Бака.

Тисячі квітів і трав демонструють свої кольори серед схилів пагорбів.

Струмок Леніна відображає образ гори Маркса.

Повний весняний місяць яскраво світить...

Автор, ветеран Ха Хю Нгі, опублікував три поетичні збірки, зокрема збірку під назвою «Весна пам’ятає дядька Хо», яка містить багато віршів про улюбленого президента Хо Ши Міна: «Весна пам’ятає дядька Хо»; «Травень пам’ятає дядька Хо»; «Новорічні вітання дядька Хо пораненим солдатам»... Вірш «Є людина, яка подорожує світом» висловлює захоплення, довіру та повагу до улюбленого лідера, який подорожував п’ятьма континентами в пошуках способу врятувати країну, пожертвувавши всім своїм життям заради нації та її народу.

«Його заслуги»

Як глибокі річки та безкрайні океани

Але на його грудях не було жодної медалі.

Все, що потрібно людині, це любов до всіх людей.

«Його родина — це в'єтнамська батьківщина...»

Майже шість десятиліть минуло з моменту смерті президента Хо Ши Міна, проте його образ живе в серцях кожного в'єтнамця та мільйонів прогресивних людей у ​​всьому світі. Коротка стаття не може висловити глибоку прихильність, повагу та вдячність народу Баккану до їхнього улюбленого президента Хо Ши Міна. Вона також не може належним чином передати безмежну любов і прихильність, які він відчував до своєї батьківщини Баккан, виражену в його поезії та піснях… Дозвольте мені запозичити два рядки з вірша Ван Лоя «Згадуючи президента Хо Ши Міна в лісі» на завершення цієї короткої статті:

«Вдячність, яку ми маємо перед дядьком Хо, неможлива передати незліченними потоками».

«Довелося б зривати листя в лісі та рахувати його тисячу років».

Ма Фуонг Тан

Джерело: https://baobackan.vn/nhung-van-tho-nho-bac-post70865.html