Горщик бань тет (в'єтнамський липкий рисовий пиріг) на ганку!

Щороку, приблизно 20-го чи 25-го числа дванадцятого місячного місяця, коли північно-східні мусонні вітри починають дути крізь кокосові пальми за будинком, мій дім наповнюється особливим життям. Ніхто не підказує нам, що робити, а кошики та підноси виносять сушитися на сонці. Бананове листя зрізають з саду, витирають та акуратно складають під бетелевим деревом. Саме тоді я знаю: наближається Тет (місячний Новий рік), і горщик з рисовими коржиками ось-ось запалять.

Щороку, приблизно 20-го чи 25-го числа дванадцятого місячного місяця, коли північно-східні мусонні вітри починають дути крізь кокосові пальми за будинком, мій дім наповнюється особливим життям. Ніхто не підказує нам, що робити, а кошики та підноси виносять сушитися на сонці. Бананове листя зрізають з саду, витирають та акуратно складають під бетелевим деревом. Саме тоді я знаю: наближається Тет (місячний Новий рік), і горщик з рисовими коржиками ось-ось запалять.

Бань Тет – смак Тету.

У моєму рідному місті приготування банх тет (в'єтнамських рисових коржиків) — це не просто завдання однієї людини, а сімейна справа, до якої іноді залучається вся околиця. Рано-вранці моя мама сидить біля ставка, промиває рис, її знайомі руки ніжно розтирають кожне напівпрозоре біле зернятко, бурмочучи, підраховуючи, скільки коржиків їй потрібно спекти цього року, щоб запропонувати нашим предкам та подарувати обом сторонам родини.

Тітка Туо відібрала маш, очистила його від шкірки, зварила до готовності, потім розім’яла та додала трохи солі для смаку. Сестра Хай подбала про свиняче сало, нарізавши його квадратними шматочками, замаринувавши в перці, цибулі та рибному соусі та давши йому настоятися. У кожного було завдання, всі були зайняті, але всі були щасливі.

Найбільше я пам'ятаю запах бананового листя, яке нагрівали на вогні. Листя, щойно нагріте, було насичено-зеленим, м'яким і ледь помітно пахло знайомим ароматом сонця, вітру та полів. Моя старша сестра розклала листя, додала клейкий рис, квасолю та м'ясо, а потім вміло згорнула їх. Круглі, тверді рисові коржики були перев'язані тонкими смужками бамбука. Хрумкий, клацаючий звук бамбукових смужок, що затягувалися, ніби сигналізував про чергове свято Тет.

З настанням вечора горщик з рисовими коржиками ставлять на дров'яну піч на ганку. Вогонь яскраво палає, дим ліниво клубочиться, змішуючись із ароматом свіжого рису, бананового листя та сухої деревини, створюючи неповторний аромат Тет, який не можна знайти більше ніде.

Спостерігати за приготуванням рисових коржів – найдовша ніч у році, але водночас і найтепліша. Дорослі сидять біля печі, розповідаючи історії про свою роботу, про сезон повеней, про бідне свято Тет у минулому, коли у них було лише кілька рисових коржів, якими можна було поділитися. Ми, діти, час від часу підбігали, простягаючи руки біля вогню, щоб зігріти їх, а наші очі з нетерпінням чекали, коли ж коржі спекуться.

Бували часи пізно вночі, коли холодний вітер дув крізь ґанок, мама підкладала дрова, тато додавав води в горщик, а моя старша сестра тихо складала руки в долоні та молилася нашим предкам про мирний новий рік для їхніх дітей та онуків. Серед потріскування палаючих дров я раптом зрозумів, що Тет (в'єтнамський Новий рік) – це не про щедрі бенкети, а про такі моменти, коли вся родина збирається разом.

Наступного ранку коржі вийняли з каструлі, акуратно виклали на дерев'яну дошку та притиснули, щоб стекла вода. Коли коржі охолоджувалися, бананове листя потемніло та стало блискучим. Коли коржі розрізали, стали помітні напівпрозорий білий колір клейкого рису, золотисто-жовтий колір квасолі та насичений рожевий колір м'ясної начинки.

З'їсти шматочок бань тет (в'єтнамського клейкого рисового коржика) з маринованою цибулею-шалот та редискою, политу рибним соусом чилі, звучить напрочуд всебічно. З кожним шматочком ви насолоджуєтеся духом сільської місцевості, потом та любов'ю людини, яка його приготувала.

Зараз бань тет (в'єтнамський липкий рисовий коржик) легко доступний на ринках; ви можете купити його будь-коли. Але якщо Тет (в'єтнамський Новий рік) обходиться без горщика бань тету, який я приготувала сама, я все одно відчуваю відчуття порожнечі. Тому що бань тет — це не просто їжа. Бань тет — це спогад, нитка, що пов'язує тих, хто далеко, з їхніми старими домівками, пов'язує сьогодення з минулими веснами.

Щовесни, дивлячись на горщик з липкими рисовими коржиками, що тихо киплять на ганку, я відчуваю, як Тет дихає, зігріваючись від вогнища мого рідного міста. І я розумію, що доки цей горщик з коржиками зберігається, Тет залишатиметься цілісним у серцях людей!

Текст і фото: NGOC THU

Джерело: https://baovinhlong.com.vn/tin-moi/202602/tan-van-noi-banh-tet-ben-hien-nha-2a30a10/