Версальський договір, підписаний 28 листопада 1787 року між єпископом Піньє де Беен, який представляв лорда Нгуєн Фук Аня, та графом де Монмореном, який представляв короля Франції Людовика XVI, був приречений з самого початку через виснажений стан французької скарбниці та низку інших факторів.
Цей документ був на деякий час забутий і раптово знову сплив під час плавання корабля «Кібела» до в'єтнамських вод наприкінці 1817 – на початку 1818 років. Капітаном, який очолював французьку делегацію в цій поїздці, був полковник Де Кергаріон, а мету поїздки історик Тран Чонг Кім визначив так: «У червні того ж року (1817) французький військовий корабель «Кібела» увійшов до гавані Да Нанг . Капітан, граф Де Кергаріон ( sic ), сказав, що король Франції Людовик XVIII послав його з проханням про виконання договорів, підписаних паном Піньйо де Бехеном у 1787 році щодо цесії гавані Да Нанг та острова Кон Лон. Король То послав чиновника з відповіддю, що оскільки Франція раніше не виконала ці договори, вони тепер залишені в силі і більше не згадуватимуться» ( Коротка історія В'єтнаму – Літературне видавництво, 2012, сторінка 465).
Портрет короля Гія Лонга (1762 - 1820)
Фото: Архівний матеріал
Ці подробиці не зафіксовані в історичній хроніці «Дай Нам Тхук Лок», і читачі задаються питанням, на яке джерело спирався Чан Тронг Кім, приймаючи таке рішення. Зрештою, відповідь може прийти з 612-сторінкової праці Альфреда Шрайнера під назвою «Abrégé de l'histoire d'Annam » («Коротка історія Аннаму» ), опублікованої в Сайгоні в 1906 році, в якій автор пише: «У 1818 році граф де Кергаріу, командир корабля «Кібела», від імені короля Франції Людовика XVIII прибув, щоб попросити про виконання договору 1787 року щодо Турана ( Дананг ) та Пуло-Кондора (Кон Дао ). Його прийняли з великою церемонією, але він нічого не домігся…» ( Abrégé ... op. cit. - сторінки 115-116 - перекладено в'єтнамською мовою в оригіналі ).
ДЕ ПРАВДА?
Насправді, багато письменників не знали, що в середині 1910-х років праця «інсайдера» опосередковано спростовувала уявну місію «Кібели». Це був щоденник подорожей капітана де Кергаріу, капітана «Кібели», повністю переказаний П'єром де Жуенвілем у його праці *La mision de la Cybèle en Extrême - Orient 1817-1818 - Journal de voyage du capitaine A.De Kergariou * (Місія «Кібели» на Далекому Сході 1817-1818 - Щоденник подорожей капітана А. Де Кергаріу), опублікованій у Парижі в 1914 році.
Титульна сторінка твору П’єра де Жуанвіля «Місія Кібели».
Фото: Вихідний матеріал автора
Згідно з вахтовим журналом де Кергаріу, «Кібела» прибула до порту Туран (Дананг) 30 грудня 1817 року. На той час при дворі Хюе залишалися лише два французьких чиновники: один — Жан Батист Шеньйо, якому лорд Нгуєн Ань дав в'єтнамське ім'я Нгуєн Ван Тханг, призначив його на посаду Чуонг Коу (другого рангу) та надав титул маркіза Тханг Дик; інший — Філіп Ванньє, чиє в'єтнамське ім'я було Нгуєн Ван Чан, який також обіймав посаду Чуонг Коу та титул маркіза Чан Во.
Тож після прибуття капітан «Кібели де Кергаріу» поспішно написав Шеньйно та Ванньє довгого листа, в якому коротко виклав мету поїздки, зокрема:
- Високо підняти французький прапор в азійських морях та захистити французьку торгівлю в регіоні.
- Прошу аудієнції у короля Гіа Лонга, щоб передати Його Величності вітання короля Людовика XVIII з нагоди повернення французького імператора на престол.
- Подарував королю Гіа Лонгу кілька подарунків від короля Людовика XVIII (зокрема маятникову годинницю, мисливську гвинтівку та два пістолети).
Дізнавшись про прохання Де Кергаріу про аудієнцію, король Гіа Лонг наказав своїм придворним чиновникам порадитися, і 15 січня 1818 року Ванньє передав капітану зміст наради, заявивши, що оскільки Де Кергаріу не приніс вірчої грамоти, король Гіа Лонг не міг їх отримати, а також не міг прийняти подарунки, оскільки походження цих подарунків було невідомим.
22 січня 1818 року в Турані відбулася урочиста церемонія, де багато в'єтнамських чиновників, одягнених у парадний одяг, зустрілися з капітаном Де Кергаріу та екіпажем «Кібели». Вони випили чаю, і, виконуючи вказівки короля Зя Лонга, французькій делегації було надано достатньо провізії на зворотну дорогу, зокрема: 5 буйволів, 5 свиней, 90 курей і качок, а також багато овочів.
На останній сторінці Версальського договору, датованому 28 листопада 1787 року, стоять підписи графа де Монморена (угорі) та барона де Да Лока (внизу).
Фото: Вихідний матеріал автора
Протягом монархічного періоду у В'єтнамі відмова в'єтнамського імператора приймати іноземні делегації без вірчих грамот була вирішальним аспектом дипломатичного протоколу. Той факт, що імператор Зя Лонг відмовився приймати капітана Де Кергаріу, був тому нормальним і розумним явищем.
Однак, «незвичайний» аспект полягає в іншому. Тобто, протягом понад 20 днів контактів між капітаном де Кергаріу та посадовцями, що представляли двір Хюе, Версальський договір від 28 листопада 1787 року жодного разу не згадувався, навіть жодним словом!
Точніше, перед поїздкою де Кергаріу отримав інструкції взагалі не згадувати про цей договір, щоб підтримувати добру волю з в'єтнамською стороною ( «Місія Кібели... там само, стор. XVI»).
Однак протягом сотень років у «Короткій історії В'єтнаму» та багатьох документах в'єтнамських письменників Кібелі приписували місію вимоги до в'єтнамського двору виконати Версальський договір зі свого боку.
Я вважаю, що цю несправедливість щодо Кібели потрібно виправити відповідно до історичної правди!
Джерело: https://thanhnien.vn/noi-oan-tram-nam-cua-tau-cybele-185260502193301574.htm
Коментар (0)