Люблячи падчерку свого чоловіка півжиття, мачуха плакала в день, коли отримала «солодкий плід»

Його батьки розлучилися, коли він був маленьким. Він був депресивним і жив безтурботним життям. З того дня, як переїхав до мачухи, він навчився боятися «сліз» кохання.

Мачуха впливає на пасинок

У дні, проведені далеко від міста, Нгуєн Куок Вионг (народився 1990 року в районі Ан Лао, Біньдінь) мучився тугою за домівкою. Найбільше він сумував за матір'ю, яка не була з ним кровною родичкою, але любила його більше за рідного сина.

Пан Вуонг вже близько 10 років називає свою мачуху «Мати Тхань» (пані Нгуєн Кім Тхань з Біньдіня). До цього він ненавидів свою мачуху, хоча вона ніколи нічого йому не зробила.

Пан Вуонг та мати Тханя під час поїздки до Лам Донга . Фото: NVCC

Його біологічні батьки розлучилися, коли Вуонгові було 5 років. Він знав причину, чому його батьки покинули одне одного. Це переслідувало його все дитинство.

Пан Вуонг жив з матір'ю та час від часу відвідував батька. Коли він був у 8-му класі, його батько вже понад 5 років жив з мачухою. У мачухи був син, молодший за пана Вуонга. Її перший чоловік помер через важку хворобу.

Також у 8-му класі Вуонг був неслухняним і його била біологічна мати. Він втік з дому, щоб жити з батьком та мачухою.

Його мачуха була вчителькою літератури в школі, де навчався Вуонг. Коли вони жили разом, він був впертим і відмовлявся називати матір, називаючи її лише «тіткою», як і в школі. Він був неслухняним і бешкетним, і мачуха не била і не сварила його, але він все одно ненавидів її.

У школі пані Тхань була хорошою вчителькою, тоді як Вуонг був проблемним учнем. Він був бешкетником і нехтував навчанням. Вона таємно благала своїх колег пробачити її та допомогти Вуонгу. Коли вона повернулася додому, то нічого йому не сказала, просто сиділа і плакала сама.

Якою б смачною їжею не була в будинку, пані Тхань завжди давала більше пасинку свого чоловіка та радила своєму біологічному синові бути більш терпимим.

Коли пан Вуонг виріс, батько розповів йому про те, що таємно робила його мачуха. Він поступово зрозумів, що мачуха не народила його, але турбота, яку вона йому давала, була такою ж великою, як небо та океан.

З безрозсудної людини мачуха перетворила Вуонга на емоційного та відповідального юнака.

Любіть як кровних родичів

Пан Вуонг одружився, його мачуха всюди позичала гроші на організацію весілля. На його весілля було запрошено багато гостей, церемонія відбулася повною мірою. Під час церемонії походження предків пан Вуонг урочисто привів свою дружину, щоб привітати пані Тхань.

Він був зворушений і вперше назвав пані Тхань «мамо». Пані Тхань розплакалася та обійняла пана Вуонга та його дружину.

Пізніше весілля сина пані Тхань було якомога простішим. Було лише кілька столів і небагато гостей. Вона підбадьорювала сина: «Пан Вуонг запросив багато гостей на своє весілля. Я більше не запрошуватиму тебе на своє весілля, це надокучливо».

Пані Тхань любить обох своїх синів. Фото: NVCC

Пасинок пані Тхань був ніжним, любив і поважав пана Вуонга, ніби він був рідним братом. З дитинства до дорослого віку він ніколи не порівнював себе зі своїм зведеним братом. Його дружина наслідувала приклад чоловіка та жила в гармонії з братом та його дружиною.

Дружина пана Вуонга народила двох дітей, хлопчика та дівчинку. Про кожного онука піклувалася пані Тхань.

Коли він був немовлям, його син часто плакав і добре спав лише поруч із пані Тхань. Тому, коли йому виповнилося 18 місяців, він пішов спати з бабусею і залишався з нею, поки не виріс. Куди б вона не йшла, він йшов за нею. У неї було мало грошей, і вона завжди купувала йому снеки.

Щоразу, коли її онук поводився розпещено та казав, що його зуби такі ж, як у неї, бабуся Тхань ніжно його сварила: «Я не народила твого батька, то чому ти схожий на нього?» Почувши це, маленький хлопчик заскиглив: «Неважливо, я не народила твого батька, а народила тебе». Потім бабуся та онук обійнялися та захихотіли.

Вуонг страждає з дитинства і ніколи нічого не боявся, але сльози матері Тханя — виняток. Щоразу, коли Тхань кличе: «Вуонг, мамо, йди сюди!», він блідне від страху. Він не боїться, що вона його насварить, але хвилюється, що її надмірний плач шкодить його здоров’ю.

Іноді, коли він сидів і думав, пан Вуонг цокав язиком. Він не знав, що сталося б з його родиною, якби не з'явилася мати Тханя.

Пан Вуонг працював далеко, а пані Тхань стала духовною підтримкою для його дружини та дітей. Щоразу, коли він приїжджав додому в гості, він користувався нагодою, щоб обійняти пані Тхань та вдати розпещеного. У такі моменти його серце переповнювали невимовні емоції.

Джерело: https://giadinh.suckhoedoisong.vn/nua-doi-yeu-thuong-con-rieng-cua-chong-me-ke-khoc-nuc-no-ngay-nhan-qua-ngot-172250318142607484.htm