Занурення в реальність наближає літературу до життя.

Багато сучасних художників і письменників вирішили зануритися в реальність, а не творити в обмеженому просторі. Тривалі подорожі країною, що вписуються в життя трудящих, надають письменникам багато цінного та унікального досвіду.

Докторка освіти та поетеса Нгуєн Туї Ань поділилася своїми думками на панельній дискусії з представниками залізничної галузі.

У багатьох сучасних моделях творчого письма екскурсії є особливо натхненними для письменників. Письменники більше не пишуть з дистанції спостереження, а безпосередньо занурюються в ритм професійного життя, прислухаючись до спогадів, жертв і тихої краси, що стоять за кожним завданням. Така взаємодія з життям збагачує творчий матеріал, надаючи творам більшої емоційної глибини та чіткішого сучасного відчуття.

Нещодавня екскурсія вздовж центральної залізничної лінії В'єтнаму, організована В'єтнамською залізничною корпорацією та Профспілкою залізничників В'єтнаму, є яскравим прикладом. Протягом кількох днів поспіль митці та письменники брали участь у семінарах, зустрічалися з історичними очевидцями, спілкувалися з робітниками та спостерігали за реаліями залізничних станцій, маршрутів та гірських перевалів. Вони справді вирушили в подорож інтенсивної літературної та творчої роботи, де емоції, дані та творчий процес розгорталися одночасно на кожному етапі подорожі.

Дискусії та обмін досвідом відбувалися в рамках практичних заходів.

До складу групи входять письменники різних поколінь. Серед них письменники, які були солдатами у важкі часи для країни, такі як Ву Нгок Тху, Тхай Чі Тхань та Нгуєн Хю Куй; письменники наступного покоління, які справляють враження на літературній сцені: Нгуєн Суан Тхуй, Нгуєн Тхуй Ань, Нгуєн Куанг Хунг, Ле Ву Труонг Зіанг, Нгуєн Ван Хок, Фунг Тхі Хионг Лі, Дау Тхі Хоай Тхань та Ле Тхуй Бак; а також фотографи, такі як Куанг Туан та Тран Ву Тхань, що створює різноманітну групу письменників з різним професійним досвідом та багатими художніми поглядами.

Під час обговорень багато митців та письменників зізналися, що до поїздки їхнє розуміння залізничної галузі зокрема та життя працівників багатьох професій загалом було обмеженим, переважно ґрунтуючись на поверхневому сприйнятті. Лише коли вони безпосередньо пережили це, зустрілися з інспекторами колій, машиністами поїздів, сигнальниками та охоронцями залізничних переїздів, стали свідками нічних змін у гірських районах чи важких умов праці, вони по-справжньому відчули глибину, тиск і мовчазні жертви, що стояли за всіма цими операціями.

Зустрічайтеся з працівниками, щоб зібрати інформацію з перших вуст.

Розрив між початковими уявленнями та реальними реаліями ще більше підкреслює необхідність екскурсій, як для збагачення творчого матеріалу, так і для наближення літератури до працюючих людей у ​​сучасному житті.

Під час подорожі залізницею художники та письменники майже не мали справжнього відпочинку. Вони проводили свої дні, постійно переміщаючись між мостами, залізничними станціями та виробничими приміщеннями. Вечорами, перед перервами, вони ділилися історіями зі свідками та робітниками. Багато хто також користувався короткими перервами у поїзді, щоб накидати ідеї, написати та завершити свої роботи, поки делегація продовжувала свою подорож.

Письменник і ветеран Ву Нгок Тху був зворушений, коли декламував вірш під час спілкування з чиновниками та працівниками залізничної галузі.

Цей темп відрізняється від традиційної моделі письменницьких таборів, яка була знайома багато років тому. У нинішніх умовах, коли журналістика та література перебувають під тиском щодо інноваційного підходу до реальності, багато письменників обирають одразу звертатися до «гарячих точок» трудового життя, замість того, щоб чекати натхнення в ізоляції.

Цікаво, що старші письменники, ті, хто пережив війну або мав багаторічний практичний досвід роботи, дуже швидко адаптувалися до нового темпу роботи. Вони принесли з собою багатий життєвий досвід, гострі спостережливі здібності та надзвичайну професійну стійкість.

Під час розмов із залізничниками багато ветеранів-письменників також поділилися власними спогадами про часи, коли поїзди були рятівним колом, що з’єднував тиловий фронт з фронтом битви. Слухаючи літературні твори, що читалися вголос на заході, багато пенсіонерів та чинних чиновників і робітників були глибоко зворушені та хотіли мати рукописні копії або автографи від митців на згадку.

Письменник і журналіст Нгуєн Ван Хок (у центрі) досліджує ситуацію безпосередньо.

Один старший письменник у групі жартома сказав: «Така поїздка виснажливіша, ніж письменницький табір старого зразка, але водночас і більш освіжаюча, бо життя просто кидається в нас». Тим часом молоде покоління привносить у такі поїздки нову енергію. Вони швидко адаптуються до багатоплатформних методів роботи, одночасно знімаючи, фотографуючи та документуючи, а також оновлюючи свої емоції в режимі реального часу. Цінним є те, що вони не зупиняються на поверхневому ентузіазмі, а проактивно заглиблюються в долі окремих людей, специфіку їхніх професій та соціальні та історичні зміни в їхньому контексті.

Завдяки досвіду, митці та письменники усвідомлюють, що сучасні робітники більше не зображуються як одномірні фігури. Вони стикаються з тиском заробітку, зазнають впливу технологічних змін і потребують визнання своєї духовної цінності. Залізничні робітники, як-от ті, хто працює на коліях серед високих, вкритих хмарами гірських перевалів, або чергові на невеликих залізничних станціях, є справжніми особистостями зі своїми унікальними спогадами, почуттями, надіями та професійною гордістю.

Фотограф Тран Ву Тхань поділився своїми думками з робітниками.

Це сфера реальності, багата на літературний потенціал, і щоб писати автентично, митці та письменники повинні змінити свій підхід. Вони не можуть писати виключно за допомогою уяви чи старих шаблонів; їм потрібно повернутися до подиху життя, довгих подорожей, щирих розмов та безпосереднього контакту з реаліями своєї професії.

За словами пані Дуонг Тхі Мо, віце-президента Профспілки залізничників В'єтнаму, супровід митців та письменників у екскурсіях – це цінна можливість для глибшого поширення професійних цінностей та мовчазних жертв працівників через літературу, мистецтво та журналістику.

Спираючись на вищезазначений досвід, організаційний підрозділ сподівається побачити більше автентичних та емоційно насичених творів про життя робітників, що сприятимуть вихованню професійної гордості та надихатимуть молоде покоління продовжувати свою відданість галузі. Підрозділ завжди готовий підтримувати та створювати найкращі умови для митців та письменників, адже коли література та мистецтво ближчі до реальності праці, гуманістичні цінності галузі зберігатимуться довше в житті.

Написано прямо тут, у поїзді.

За цими надихаючими екскурсіями криється значний організаційний тиск на приймаючі організації. На відміну від традиційних письменницьких таборів на базі резиденцій, ці групи постійно подорожують, мають щільний графік, а багато місць призначення розташовані далеко від міських центрів, у суворих погодних умовах або безпосередньо пов'язані з виробництвом та діяльністю організації. Це вимагає від оргкомітету дуже наукової , ретельної та гнучкої підготовки, починаючи від транспорту, робочого часу, зв'язку з предметом, організації семінарів і закінчуючи забезпеченням безпеки групи протягом усієї подорожі.

Крім того, щоб митці та письменники могли по-справжньому зазирнути в глибини життя робітничого класу, організатори не можуть просто демонструвати досягнення чи поверхневі образи. Що ще важливіше, має бути відкритість та готовність ділитися професійними труднощами та спокійнішими історіями, що стоять за кожною роботою. Це те, що не кожна професія чи організація готова зробити, тому що відкриття дверей до життя робітничого класу для письменників вимагає справжнього товариства, довіри до літератури та мистецтва, а також бажання шанувати професійні цінності через глибоку та гуманну перспективу.

Полковник і поет Нгуєн Хю Куй був радий знову зустрітися зі своїм учителем і поетом Данг Х'єу Даном – видатним письменником залізничної галузі.

Під час нещодавньої поїздки до центрального В'єтнаму тісна координація між В'єтнамською залізничною корпорацією, Профспілкою В'єтнамських залізниць та місцевими осередками сприяла значним результатам. Ефективність поїздки поступово вилилася в численні високоякісні літературні, журналістські та фотороботи, що стали основою спеціалізованих видань, творчих конкурсів, а також культурного та духовного життя робітників.

Багато письменників-учасників не обмежували себе одним жанром. Деякі письменники писали есе, оповідання, поезію та журналістські нотатки, як-от Нгуєн Суан Тхуй; інші, як-от Нгуєн Куанг Хунг та Нгуєн Ван Хок, знайшли натхнення для численних збірок віршів про залізницю після подорожі. Атмосфера творчої роботи панувала протягом усієї подорожі.

Пан Тран Нгок Тьєн (крайній ліворуч), оператор машини в команді з штовхання машин на перевалі Хай Ван, мав можливість працювати разом з художниками та фотографами.

Що ще важливіше, поїздка допомогла відкрити та вшанувати багатьох талановитих і творчих особистостей у залізничній галузі. Яскравим прикладом є поет Данг Х'єу Дан, викладач і магістр машинобудування, який зараз працює та керує філією Данангського залізничного коледжу. За його професійною технічною роботою стоїть багате літературне життя з багатьма віршами, що відображають глибокі думки, тихі, але тривалі, як і природа його професії.

Або візьмемо Тран Нгок Тьєна, машиніста поїзда залізничної команди Хайван Пасс. Зазвичай він займається подоланням підступних гірських перевалів, але коли він не за кермом, він бере свою камеру та супроводжує робочу групу, щоб зафіксувати автентичні моменти життя своїх колег та маршрути в центральному В'єтнамі. Його фотографії вражають своєю інтимною перспективою та насиченими професійними емоціями, які можна отримати лише від того, хто справді живе в робочому середовищі.

Гнучкість практичного творчого середовища сприяла появі художніх здібностей, які раніше були приховані в галузі. Працівники стають героями багатьох творів, і часто вони самі є творцями, розповідаючи історію своєї професії з багатим життєвим досвідом.

Ефективність цих екскурсій, поряд із системою робіт, також полягає в тому, що демонструє чудову модель зв'язку між бізнесом, організаціями та митцями. Завдяки цьому працівники стають об'єктами спогадів, натхнення, творчих прагнень та професійних культурних цінностей, які потрібно поширювати та відзначати.

МАЙ ЛУ

Джерело: https://nhandan.vn/tham-nhap-thuc-te-de-van-chuong-gan-hon-voi-doi-song-post965364.html