Поезія того, хто «заробляє на життя журналістикою».

Ілля Еренбург (1891-1967, журналіст і письменник Радянської Росії, відомий такими творами, як «Молитва за Росію», «Падіння Парижа» та «Патріотизм») мав дуже глибоке розуміння взаємозв'язку між журналістикою та літературою. За життя він завжди вірив у «використання журналістики для підтримки своєї письменницької діяльності».

За його словами, журналістика – це професія, яка передбачає багато подорожей та контактів з багатьма аспектами життя. І саме завдяки цим численним подорожам журналісти мають можливість поглинути більше емоцій, більше життєвого досвіду та більше ідей...

У В'єтнамі, з професійної точки зору, Ву Тоан (колишній репортер газети Tuoi Tre у Хошиміні ) є яскравим прикладом! Завдяки своїй пристрасті до журналістики, після своїх відомих розслідувань, Ву Тоан написав дуже актуальні вірші, що несуть на собі як його особистий відбиток, так і відбиток часу. Три вірші: «Мати Куон Лонга», «Вірші, написані в психіатричній лікарні Тан Кі» та «Наркотики» є конкретними прикладами. «Мати Куон Лонга» описує жінку з «одним чоловіком і трьома синами, які є мучениками», а також «доглядальницю кладовища», яка «дорожить кожною могилою зі спільним горем». «Вірші, написані в психіатричній лікарні Тан Кі» розповідають про солдатів, чиї голови досі понівечені осколками війни, і які страждають від психічних захворювань до такої міри, що: «Вони пишуть ручкою ложки для супу / Паличкою для їжі, яку випадково сховали / Слова, написані на стіні: Мати! Мати! Вперед! В атаку!» А автор міг лише спостерігати, як «вони говорили, вони сміялися, а я кам'янів у мовчазному відчаї». Вірш «Наркотики» насправді є «поетичним репортажем», написаним автором у 1992 році в «наркостолиці» Кỳ Sơn: «У 1992 році три тисячі гектарів / Шістнадцять комун Кỳ Sơn вирощували опіум / В середньому 4 тонни на рік / Де вони сховалися, втекши в низовини? / Виробники опіуму та наркоторговці / Були чисельнішими, ніж рисоводи та овочеві фермери...» Цей вірш посів третє місце на дворічному поетичному конкурсі, організованому щотижневиком Văn Nghệ, який тривав з 1998 по 2000 рік.

Після «Дев'яти місячних сезонів», «Самозаймання», «Згадуючи траву» та «Солону річку», Ву Тоан представляє читачам нову поетичну збірку «У серці гідроелектростанції» (вперше надруковану наприкінці 2023 року та перевидану в першому кварталі 2025 року). Світ «У серці гідроелектростанції» здається одночасно обмеженим і безкінечним. Тому що він охоплює як природний, так і соціальний світи, як тут, так і зараз сучасності. Іншими словами: цілісне Ву Тоан та його поезія ніби розкривають усі виміри його послання та емоцій, зроблених з моменту, зробленого всередині гідроелектростанції. Це включає глибокий смуток через руйнування довкілля, «стояння та спостереження за смертю лісу» у «На вершині дерева Пơму», спільне перебування з «мстивими духами, що летять за мертвими деревами» у «Сплячи біля струмка Нам Тіп вночі», та відчуття болю та впізнавання «сліз лісу, що стікають у річку» у «Лісі». І коли пише про біль і втрату лісу, мало хто міг написати так гарно і болісно, ​​як Ву Тоан: «Хто одягне траурний одяг за лісами / Коли незаконно вирубана деревина з лісу - кров тече? »

Я вважаю «Криницю» відкриттям у поезії Ву Тоана: «Криниця — як струмінь чорнила / Пишу історію на цій землі / Криницю помилково приймають за западину в землі / Дивлячись на світ », я вважаю «Солдата, що повертається з Гак Ма» ще одним відкриттям про затонулий острів: «Гак Ма — затонулий острів у моєму серці / Я несу його з собою крізь нескінченні дні », я вважаю «30 квітня» розумним способом говорити про війну, про лють війни, залишаючись спокійним і зібраним: «У 18 років я вступив до армії / Моя душа, як біла хмара, який сенс говорити? / Я не розумію, чому я досі живий 30 квітня / Рюкзак. Дим від зброї. Рядовий », я вважаю «Славу» поетичною темою з великою споглядальністю та емоціями: «Кохання зачаровує кохання / Слава зачаровує літаючий паперовий змій / Спів птахів зачаровує ліс / Слава зачаровує тінь хмар у небі » .

Поезія Ву Тоана проста, але глибока, невибаглива, але всеохоплююча та всеохоплююча. Це цінна якість його поезії, а також мета, до якої повинна прагнути сучасна поезія.

Джерело: https://hanoimoi.vn/tho-cua-nguoi-lay-bao-nuoi-van-706431.html