В'єтнамська література після 1975 року:

Після 1975 року реалії національного життя розгорнулися в неймовірно багату та різноманітну картину, від процесу реформ та індустріалізації до складних питань, таких як корупція та зміни навколишнього середовища… Усе це забезпечило рясний та яскравий матеріал для літературної творчості.

Hà Nội Mới•06/10/2025

6 жовтня в Ханої Асоціація письменників В'єтнаму організувала семінар на тему «В'єтнамська література після 1975 року: досягнення, проблеми та перспективи», щоб підсумувати та розглянути досягнення, обмеження та майбутній напрямок розвитку в'єтнамської літератури.

Досягнення, але не видатні.

У своєму вступному слові на семінарі поет Нгуєн Куанг Тхієу, президент Асоціації письменників В'єтнаму, зазначив, що після 1975 року реалії національного життя розгорнулися в неймовірно багату та різноманітну картину. Від процесу реформ та індустріалізації до складних питань, таких як корупція та зміни навколишнього середовища, все це стало рясним та яскравим джерелом матеріалу для літературної творчості.

Поет Нгуєн Куанг Тхієу, президент Асоціації письменників В'єтнаму, виголошує промову. Фото: Н.Хоа

Поет Нгуєн Куанг Тхієу зазначає, що з 1975 року обличчя в'єтнамської літератури докорінно змінилося, оскільки збігаються три джерела: література Півночі, література Півдня до 1975 року та зарубіжна література. Зокрема, період Дой Мой (Оновлення) став важливим поворотним моментом, дозволивши переоцінити багатьох авторів і твори, які раніше були недооціненими, та відкривши різноманітність тенденцій, естетики та значний вплив перекладної літератури.

Протягом останніх 50 років в'єтнамська література досягла значних успіхів як у творчій творчості, так і в літературній критиці. Серед помітних досягнень – утвердження національної ідентичності, розширення міжнародного діалогу, оновлення жанрів та підвищення професіоналізму. Життєздатність творчої літератури відображається в різноманітності жанрів та змісту, національній чутливості, переплетеній з гуманістичними прагненнями, прийнятті досягнень сучасної літературної критики та зростанні письменницької спільноти.

Після 1975 року література залишалася тісно переплетеною з життям, яскраво відображаючи трансформації країни, від економічних реформ та міжнародної інтеграції до соціальних питань, таких як урбанізація, індустріалізація, звичаї та традиції, освіта, сім'я та довкілля. Одночасно розвиток освіти, культури читання, видавничої системи, книгарень та бібліотек розширював доступність літератури. Багато літературних жанрів, такі як література гірських регіонів, етнічних меншин, дитяча література та література для молоді, мали можливість охопити ширшу читацьку аудиторію.

Однак поет Нгуєн Куанг Тхієу стверджує, що письменники цього періоду ще не звільнилися від традиційного мислення та безпечного підходу до творчості. Це призвело до фрагментарного портрета в'єтнамської літератури, не маючи змоги досягти очікуваних «визначальних для часу» творів.

За словами голови Асоціації письменників В'єтнаму, кожному письменнику час задуматися про свою мужність повною мірою прагнути творчості; лише звільнившись від усталених шаблонів, в'єтнамська література може створювати справді новаторські та зворушливі твори, що сприяють інтелектуальному та естетичному розвитку суспільства.

Входячи в епоху технологій, поет Нгуєн Куанг Тхієу відверто порушує питання штучного інтелекту (ШІ) у творчій творчості. За його словами, ШІ може перемогти лише тоді, коли письменники втрачають свою індивідуальність, креативність та особисті емоції. Зброєю проти цієї загрози є інтелект, незалежне судження та унікальна індивідуальність кожного письменника.

Поет Нгуєн Куанг Тхієу сподівається, що семінар стане місцем, яке надихне письменників безпосередньо протистояти викликам, сміливо долати власні обмеження та тим самим робити внесок у чітке формування портрета в'єтнамської літератури у світовому літературному ландшафті.

У своєму вступному слові на семінарі письменник Нгуєн Бінь Фуонг, віце-президент Асоціації письменників В'єтнаму, наголосив, що література має цінність у розвитку та збагаченні духовного життя людей. Література народжується, щоб допомогти людям жити більш оптимістично, співчутливо, красиво та більш «людяно» один з одним. Щоб досягти цього, література повинна виходити з реальності життя, повинна «черпати з неї живлення, пускати з неї коріння та відкидати на неї свою тінь».

За словами письменника Нгуєн Бінь Фуонга, 50 років – це недовгий термін у потоці історії людства, але для літератури це значний період. За останні 50 років країна пережила багато змін та розвитку, і з цього періоду виникло багато літературних творів.

Письменник Нгуєн Бінь Фуонг, віцепрезидент Асоціації письменників В'єтнаму, виголошує промову. Фото: Л. Май

Ця конференція є можливістю для дослідників та письменників долучитися до відвертого, наукового та об'єктивного діалогу про в'єтнамську літературу після 1975 року, а також розвивати та інтегрувати в'єтнамську літературу, щоб бути нарівні зі світовою.

Очікується створення гуманістичної та інклюзивної літературної основи.

На конференції, з точки зору історичних досліджень, літературної теорії та критики, а також творчого письма, делегати оцінили та проаналізували розвиток в'єтнамської літератури протягом останніх 50 років.

Поет Тран Ань Тхай зазначає, що в'єтнамська література після 1975 року зробила значний крок вперед на шляху до модернізації, поступово інтегруючись у світову літературу. Мабуть, ніколи раніше в історії письменники не мали такої вільності висловлювати свої думки, як у цей період оновлення. Це оновлення було яскравим, глибоким, потужним і рішучим, з незліченними багатими та різноманітними формами вираження, спрямованими на максимальне розкриття глибини духовності та прихованих куточків людської душі. Література проникла в кожен куточок повсякденного життя; вона дала голос печалям людського існування, великим прагненням і болю втрат, відчаю та безнадії перед обличчям життєвих бур, з багатьма новими та неповторними нюансами та почуттями…

«Усі ці зусилля спрямовані на те, щоб вшанувати мистецтво, повернути літературу на її законне місце, повернутися до повсякденного життя, до публіки, до добра, краси та благородства в процесі вдосконалення характеру сучасної людини сьогодні та завтра…», – наголосив поет Тран Ань Тхай.

Професор Фонг Ле представляє свою доповідь на конференції. Фото: Л. Май

Професор Фонг Ле зауважив: «Озираючись на останні 30 років, починаючи з 1990 року, наше літературне життя стало свідком появи нових імен, і їх кількість з часом зростала. Однак, здається, що вони ще не сформували згуртовану групу, яка б рухалася вперед, де вони відрізнялися б один від одного, але водночас не відвертали б один від одного спину; з тим, що називається справжньою «творчою індивідуальністю», що визначається їхньою власною внутрішньою силою, без потреби створювати «шок»; прийнятою не лише кількома критиками чи прогресивними письменниками, а й більшістю читачів».

За словами професора Фонг Ле, майже через 40 років після початку періоду Дой Мой (Оновлення) і рівно через 50 років після національного возз'єднання, аж до 2025 року, спостерігалося співіснування 4 (або 5) поколінь письменників. Наступне покоління, покоління, яке отримало владу на початку 21 століття, відрізняється від усіх попередніх поколінь. Воно майже не стикається з тиском з боку традицій чи історії, а має лише один головний і єдиний тиск: тиск часу в процесі національної інтеграції, щоб уникнути зіштовхування з «рейок розвитку». Це ставить високі вимоги до нового покоління письменників – тих, кому 20 і 30 років.

Однак багато думок також відверто зазначають, що в'єтнамська література після 1975 року все ще має обмеження. Якість творчих робіт нерівномірна та не відповідає потребам життя; бракує сильної команди літературних критиків; домінує вплив ринкового механізму; зміст творів не є справді видатним з точки зору ідентичності та сучасності; а політика підтримки та керівна роль все ще нестабільні…

Твори все ще значною мірою дотримуються традиційного шляху, їм бракує радикальних досліджень, великих творів та авторів, здатних інтегрувати в'єтнамську літературу на світовій арені.

Зіткнувшись із цією ситуацією, письменники, поети та дослідники запропонували багато рішень для розвитку, таких як сприяння поглибленому навчанню та професійному розвитку; публікація високоякісних теоретичних та критичних праць; удосконалення політики підтримки творчого письма та захисту авторських прав; посилення рекламної діяльності та інформування громадськості; підвищення якості нагород та визнання; а також вибіркове збереження та використання традиційних культурних цінностей у процесі міжнародної інтеграції… Усе це спрямоване на створення самобутнього, гуманного, сучасного та інтегрованого літературного ландшафту.

Джерело: https://hanoimoi.vn/van-hoc-viet-nam-sau-nam-1975-phan-anh-sinh-dong-chan-thuc-nhung-buoc-tien-cua-dat-nuoc-718603.html