
Кіберпростір колись вважався символом свободи, творчості та зв'язку, але він також стає «родючим ґрунтом» для транснаціональних злочинних сил, від крадіжки даних, атак на фінансові системи до маніпуляцій з інформацією та навіть втручання в цифровий суверенітет держав.
Ще небезпечніше те, що багато форм кіберзлочинності підтримуються або терпляться певними силами, перетворюючи віртуальні атаки на інструменти для здійснення влади та спричинення міжнародної нестабільності.
В останні роки міжнародні експерти з кібербезпеки неодноразово попереджали, що багато хакерських груп, хоча й видаються за окремих осіб або приватні організації, насправді фінансуються, захищаються або таємно керуються державними установами та організаціями. Ці дії часто виправдовуються під назвою «захисту національних інтересів», але насправді це акти шпигунства, саботажу інформаційної інфраструктури, маніпуляції громадською думкою та втручання в політичний процес інших країн, що серйозно загрожує міжнародному миру та довірі.
Реальність довела, що жодна країна не може самотужки боротися з кіберзлочинністю. Поточні атаки, шахрайство та крадіжка даних є транскордонними, здійснюються за допомогою складних мереж та високих технологій. Тому лише в рамках співпраці, заснованої на міжнародному праві та підтриманої Організацією Об'єднаних Націй, колективна сила буде достатньо великою, щоб сформувати «глобальний щит», який запобігатиме злочинним діянням та зміцнюватиме довіру до здатності людей контролювати технології для спільного блага.
Таким чином, ініціатива Організації Об'єднаних Націй щодо Конвенції проти кіберзлочинності підтвердила, що людству настав час об'єднати зусилля для встановлення нового порядку в кіберпросторі – порядку, заснованого на законі, довірі та прозорості. Не може бути безпечного кіберпростору, якщо кожна країна піклується лише про «збереження власної цифрової території» без глобальної координації. Роль Організації Об'єднаних Націй є ключовою не лише як ініціатора та координатора, але й як політичної , правової та моральної підтримки, яка допомагає країнам будувати довіру, уникаючи підозр чи «цифрової гонки озброєнь».
Коли «правила гри» встановлені справедливо та прозоро, кожна країна, велика чи мала, має рівні можливості захищати свої інтереси та цифровий суверенітет. Більше того, співпраця між країнами в рамках Конвенції має значення, що виходить за рамки простої кібербезпеки. Це прояв глобального бачення, де зміцнюється міжнародне право, відновлюється довіра, а співпраця стає основою сталого розвитку. На цій основі країни можуть обмінюватися інформацією, надавати технічну допомогу, координувати транскордонні розслідування та будувати спільні правові та етичні стандарти для цифрової епохи.
З Ханойською конвенцією світ стає свідком епохального поворотного моменту, коли дух міжнародної співпраці підноситься до рівня глобальної політичної волі. І з Ханоя – серця миролюбного В'єтнаму, поширюється послання: об'єднуючи зусилля, за допомогою закону та спільних переконань, людство може захистити своє цифрове майбутнє.
Джерело: https://www.sggp.org.vn/xac-lap-la-chan-toan-cau-post819974.html






Коментар (0)