Кіберпростір, який колись вважався символом свободи, творчості та зв'язку, також стає благодатним ґрунтом для транснаціональних злочинних сил, від крадіжки даних та атак на фінансові системи до маніпуляцій інформацією та навіть втручання в цифровий суверенітет держав.
Що ще небезпечніше, багато форм кіберзлочинності підтримуються або схвалюються певними силами, перетворюючи кібератаки на інструменти для здійснення влади та спричиняючи міжнародну нестабільність.
В останні роки міжнародні експерти з кібербезпеки неодноразово попереджали, що багато хакерських груп, хоча й видаючи себе за приватних осіб чи організації, насправді фінансуються, захищаються або таємно керуються державними установами та організаціями. Ці дії часто виправдовуються під виглядом «захисту національних інтересів», але насправді вони пов’язані зі шпигунством, саботажем інформаційної інфраструктури, маніпуляцією громадською думкою та втручанням у політичні процеси інших країн, що створює серйозну загрозу міжнародному миру та довірі.
Реальність довела, що жодна країна не може самостійно боротися з кіберзлочинністю. Поточні операції з кібератак, шахрайства та крадіжки даних є транснаціональними, здійснюються через складні мережі та передові технології. Тому лише в рамках співпраці, заснованої на міжнародному праві, та за підтримки Організації Об'єднаних Націй колективна сила може бути достатньою для створення «глобального щита», який запобігатиме злочинній діяльності та зміцнюватиме впевненість у здатності людства контролювати технології для спільного блага.
Таким чином, ініціатива Організації Об'єднаних Націй щодо Конвенції про кіберзлочинність підтверджує, що людству настав час працювати разом над встановленням нового порядку в кіберпросторі – порядку, заснованого на законі, довірі та прозорості. Безпечний кіберпростір неможливий, якщо кожна країна зосереджується лише на «захисті власної цифрової території» без глобальної координації. Роль Організації Об'єднаних Націй є вирішальною не лише як ініціатора та координатора, але й як політичної , правової та етичної системи підтримки, яка допомагає країнам будувати довіру та уникати недовіри чи «цифрової гонки озброєнь».
Коли «правила гри» встановлені справедливо та прозоро, кожна країна, велика чи мала, має рівні можливості захищати свої цифрові інтереси та суверенітет. Крім того, співпраця між країнами в рамках Конвенції виходить за рамки простої кібербезпеки. Вона являє собою глобальне бачення, де зміцнюється міжнародне право, відновлюється довіра, а співпраця стає основою сталого розвитку. На цій основі країни можуть обмінюватися інформацією, надавати технічну підтримку, координувати транскордонні розслідування та будувати спільні правові та етичні стандарти для цифрової епохи.
З Ханойською конвенцією світ стає свідком важливого поворотного моменту, коли дух міжнародної співпраці підноситься до рівня глобальної політичної волі. І з Ханоя – серця миролюбного В'єтнаму – поширюється це послання: завдяки спільним зусиллям, верховенству права та спільній вірі людство може захистити своє цифрове майбутнє.
Джерело: https://www.sggp.org.vn/xac-lap-la-chan-toan-cau-post819974.html
Коментар (0)