Напередодні 135-ї річниці з дня народження президента Хо Ши Міна (19 травня 1890 р. – 19 травня 2025 р.), пані Чу Тхі Ханг (на фото), 70 років, з житлової групи № 7, району Кве, міста Кім Банг, зворушливо поділилася з нами: «Коли дядько Хо помер, я навчалася у 7-му класі початкової школи Донг Хоа, Кім Банг. Тоді я була ще молодою, і минуло багато часу, але я чітко пам’ятаю, що коли ми отримали звістку про його смерть, пан Тхань зібрав усіх учнів на шкільному подвір’ї та здавленим голосом оголосив, що дядько Хо «пішов далеко». Почувши сумну новину, всі учні школи були зворушені, і багато хто розплакався. Хоча ми ніколи не зустрічали дядька Хо, у серцях таких учнів, як ми тоді, наш улюблений дядько Хо був дуже близьким, завжди турботливим і виявляв велику прихильність до дітей та молоді».
Дотримуючись п'яти повчань дядька Хо – «Люби Вітчизну, люби своїх співвітчизників / Добре вчися, добре працюй / Будь єдиним, будь дисциплінованим / Підтримуй добру гігієну / Будь скромним, чесним та сміливим» – протягом усього навчання в школі пані Хан завжди старанно навчалася та готувалася до того, щоб бути гідною звання «Хороша дитина дядька Хо».
У 1972 році, відгукуючись на священний поклик Вітчизни, пані Хан вступила до армії. Після завершення навчання її направили вивчати медсестринство у Військово-медичне училище. Після 12 місяців навчання, у 1974 році, пані Хан закінчила навчання та почала працювати у Військовому шпиталі 203, Військовому окрузі 3 (на той час Військовий шпиталь 203 знаходився в Дойсоні (нині Тьєнсон), Зуй Тьєн). У ті роки країна все ще була у стані війни, і Військовий шпиталь 203 в основному приймав, лікував та доглядав за пораненими та хворими солдатами, яких перевели з полів битв Півдня. Дотримуючись повчання президента Хо Ши Міна: «Хороший лікар має бути як любляча мати» та дотримуючись медичної етики лікаря, пані Хан присвячувала себе своїй роботі день і ніч, щиро піклуючись про поранених та хворих солдатів.
Окрім своїх професійних обов'язків, 203-й військовий шпиталь у той час стикався з багатьма труднощами та нестачею. Вранці пані Хан та її колеги мусили поспішати носити воду з річки Чау, щоб наповнити резервуари для поранених та хворих солдатів. Бачачи, як поранені та хворі солдати страждають від такого сильного болю, вона завжди ніжно та уважно доглядала за ними. Вона допомагала багатьом тяжкораненим солдатам, допомагаючи їм переодягатися та прати білизну; водночас вона часто підбадьорювала та втішала їх, допомагаючи їм долати біль та почуватися комфортно під час лікування.
Тоді підрозділ щотижня проводив опитування, щоб голосувати за «Лікарів, співчутливих, як матері», безпосередньо серед поранених та хворих солдатів, які лікувалися в лікарні, а результати оголошувалися щомісяця. Результати голосування були одним із критеріїв оцінки звань наприкінці року. Щоразу, коли проводилися опитування, пані Хан отримувала 100% голосів. Завдяки своїм зусиллям та відданості у виконанні всіх поставлених завдань, у 1976 році пані Хан була удостоєна звання «Видатний солдат-переможець». Пані Хан поділилася, що завдяки своїм досягненням вона мала честь приєднатися до делегації, яка відвідала Мавзолей президента Хо Ши Міна. Хоча минуло багато часу, вона пам’ятає лише той день, коли стояла в черзі та мовчки увійшла до Мавзолею разом з натовпом, щоб віддати шану президенту Хо Ши Міну. Побачивши вперше президента Хо Ши Міна, який мирно спочивав у Мавзолеї, вона була глибоко зворушена, і на її очах навернулися сльози.
Щоб покращити свої професійні навички та відповідати вимогам своїх обов'язків, у 1979 році пані Хан вступила до медичного інституту та закінчила його у 1982 році. У 1983 році вона перевелася на роботу до районної лікарні Кім Бан. Протягом своєї кар'єри, глибоко проникнута вченнями президента Хо Ши Міна та дотримуючись медичної етики, пані Хан завжди прагнула долати труднощі та успішно виконувати всі доручені завдання. Вона вийшла на пенсію у 1994 році.
Повертаючись до повсякденного життя, пані Хан активно бере участь у соціальній роботі. Наразі вона є членом Асоціації ветеранів та головою Асоціації жінок у житловому районі № 7, округ Куе. «…Сотні історій про дядька Хо/ Я могла б вивчити їх усе своє життя і все одно не закінчити/ Робота з мобілізації народу має бути глибокою/ Допомагати людям розуміти та зберігати єдність/ Легкі завдання не будуть успішними без підтримки народу…» – Читаючи нам ці вірші, пані Хан посміхнулася та сказала, що це вірші, які вона сама склала під час конкурсу на тему «Мобілізація вмілих людей». Слідуючи повчанню дядька Хо: «Мобілізація бідних людей призводить до поганих результатів у всьому. Мобілізація вмілих людей призводить до успіху в усьому», пані Хан чітко розуміє, що для ефективного просування та мобілізації членів та людей, щоб вони слухали та наслідували їх, ті, хто бере участь у роботі з мобілізації народу, повинні, перш за все, бути близькими до людей, розуміти їх та вміти прислухатися до їхніх думок, думок та прагнень.
Пані Хан не лише з ентузіазмом бере участь у соціальній роботі, але й вдома є зразковою бабусею та матір'ю. Протягом багатьох років її родина неухильно дотримувалася політики та законів партії та держави, а також постанов місцевої влади та району. Протягом багатьох років її родину визнавали «культурно зразковою родиною», зокрема двічі «культурно зразковою родиною провінційного рівня».
Пані Хан поділилася: «Для неї вивчення та наслідування прикладу президента Хо Ши Міна є щоденним, довічним прагненням. Тому що думки, етика та стиль президента Хо Ши Міна завжди будуть прикладом для всіх, з якого можна вчитися та наслідувати».
Фам Хієн
Джерело: https://baohanam.com.vn/chinh-polit/xuc-dong-thoi-khac-nghe-tin-bac-mat-162816.html
Коментар (0)