Я люблю свою батьківщину з дитинства...

Люди висловлюють свою любов до батьківщини через сторінки книг; я висловлюю свою любов до батьківщини через старі пісні…

Колись музичні твори писали про красу нашої батьківщини, аж до кожного кілометра. Але сьогодні наша батьківщина змінилася на кожен сантиметр, тому старі пісні про неї іноді вважаються застарілими; якщо вони ще існують, то лише у спогадах… людей похилого віку!

Музика, написана про батьківщину у воєнний час, є джерелом гордості не лише для меломанів, але й «пісні, що пережили війну», стануть «нематеріальною культурною спадщиною» у в'єтнамській музичній спадщині миру.

Я хотів би «перегорнути сторінки» однієї чи двох пісень про батьківщину з-поміж тисяч пісень, написаних багатьма музикантами під час війни, які й зараз залишаються в мирний час і в серцях людей...

Композитор Трук Фуонг, «самотній композитор» (самотній у позитивному сенсі). Він ні з ким не пише, не кладе нічиї вірші на музику, а його музика стосується лише «полудня» та «вечору». Він довго жив у Бінь Туї, нині Ла Гі - Бінь Туан , і вважає Бінь Туан своїм другим домом.

Я написав чимало пісень Трук Фуонг: про долю, кохання, суворі реалії життя у воєнний час. Здається, що Трук Фуонг, композитор, просто стояв «самісінько біля життя», чекаючи вечора та ночі. І життя принесло йому багато труднощів, розлук і возз'єднань… і саме ці «непостійні» речі дали йому матеріал для написання його «звичайних» пісень.

Пишучи про нього, я мимоволі забув про нього, музиканта, який «любив свою батьківщину з часу»... У нього є дві пісні про свою батьківщину, які не менш вражають, ніж будь-які пісні про батьківщину його сучасників: «Глибока любов у сільській місцевості» та «Вечір у моєму селі».

Я не знаю, яку з цих двох пісень він написав першою, але в будь-якому разі, це пісня про «любов до батьківщини», ще з тих пір, як він став музикантом, живучи у «Шляхах світу» (назва його пісні).

«Глибоке кохання в сільській місцевості» (у стилі Dm, Bolero Mambo): «…Пристрасне кохання пронизує солом’яні дахи/ Солодкий аромат затримується в зеленому волоссі/ Глибоке кохання — це просте кохання/ Моя батьківщина все ще прекрасна, прекрасна невинним коханням/ Сільський вечір п’янить піснями/ Селяни дуже люблять цвіт рису/ Старі матері сидять, спостерігаючи за дітьми, які граються в селі внизу/ Їхні губи тремтять від посмішок, ніби їм ще за двадцять…/ Вечір опускається на дамбу, чуючи чийсь голос/ Побачення, щасливе кохання між юнаками та жінками/ Спів безцільно пливе, коли місяць млявий/ Сільська ніч вирує від звуку товкачів…».

У тексті пісні є такі прекрасні слова: «Найглибше кохання — це просте кохання», «Селяни дуже люблять цвіт рису», «Губи старої матері тремтять від посмішки, як у двадцять років», «Сутінки опускаються на дамбу, чуючи чийсь голос...»

«Вечір у моєму селі» (Гра А, Румба): «…Моє село купається в блідо-золотистому сонячному світлі / Кілька білих хмар ліниво пливуть до обрію / Меланхолійна народна пісня лунає крізь покинуте село / Вечірній дим ніби хоче зупинити час / Одного вечора ти прибув / Кокосові пальми гойдалися на вітрі на ганку / Шукаючи барвисті крила / Мої очі говорили тисячу слів… / Любий мій, не забудь відвідати наше старе село / Щоб почути солодкий звук кокосових пальм, що коливаються на вітрі…»

Знову ж таки, слова такі прекрасні, такі ніжні, такі витончені, такі захопливі… Трук Фуонг використовує слова, щоб описати «Вечір у моєму селі»: «Слабкі золотисті відтінки в селі», «Кілька білих хмар, що ліниво пливуть», «Вечірній дим зупиняє час», «Тінь кокосової пальми схиляється», «Солодкі звуки заколисують тінь кокосової пальми», «Твої очі говорять тисячу слів»… Ці образи важко забути, навіть попри те, що сьогодні «сільська місцевість перетворилася на місто», а спосіб мислення та життя змінився, щоб компенсувати роки бідності та страждань, спричинених війною.

Давним-давно спів Тхань Тхуя та пісні Трук Пхонга були настільки популярними, що люди задавалися питанням: чи музика Тхань Тхуя прославила Тхан Тхуя, чи Тхан Тхуй створив музику Трук Пхунга? А доктор Джейсон Гіббс, американець, який приїхав до В’єтнаму вивчати музику Болеро, сказав: Музика Trúc Phương, яку співає Тхань Туй, справді найкраща!

Мені також подобаються переспіви пісень Truc Phương у співака Thanh Thúy. І я також чув, як співак Hồng Trúc співає пісні Trúc Phương, що є досить унікальним. Але я був вражений, коли почув, як співак Нгок Ан (який дуже захоплений революційними піснями, такими як «Nổi lửa lên em») співає «Chiều làng em» (Вечір у моєму селі). Ngọc Ánh вимовив слова «dật dờ» у «Vài mây trắng dật dờ về cuối trời» (Кілька білих хмар безцільно пливуть до краю неба), і почувши «dật dờ», я уявив, що білі хмари пливуть безцільно... І особисто я вважаю, що жоден співак не зможе перевершити Ngọc Ánh, коли співає «Chiều làng em», навіть Thanh Thúy.

Дві пісні Трук Фуонга про його рідне місто – це справжні пісні кохання про «батьківщину, яка колись яскраво сяяла». Співаючи їх знову, слухаючи їх знову, ми можемо побачити образ нашої батьківщини, навіть якщо вона втрачена, навіть якщо вона далеко...

Джерело