Урок 3 – Збереження культурної спадщини, збереження національного коріння

VHO – Від початкових моделей інтеграції традиційної культури в школи, багато шкіл Центрального В'єтнаму спостерігають позитивні зміни, де учні не лише отримують, а й стають поширеннями та новаторами спадщини. Це доказ того, що за наявності можливості молоде покоління може повноцінно успадкувати та сприяти розвитку культурного духу нації.

Посіяти зерна традиційної культури в школах: Частина 2 - Сіючи культуру, пожинаючи майбутнє.

Посіяти зерна традиційної культури в школах: Частина 1 - Спільна робота над впровадженням традиційної культури в шкільне середовище.

Цифрова трансформація та інновації : новий спосіб зберегти старі цінності.

У Куангнамі (нині Дананг ) група учнів старших класів створила анімаційний відеопроект, що розповідає історію Бай Чой (традиційної в'єтнамської народної гри), використовуючи місцевий діалект та контекст Центрального В'єтнаму.

Активне вивчення та демонстрація спадщини рідного міста допомагає учням відчувати більше гордості та розуміти своє коріння.

Продукт був поширений у соціальних мережах серед громади, зібравши тисячі переглядів та позитивних відгуків як від вчителів, так і від батьків.

У Хойані учні організували захід «Шкільний сільський ринок», відтворюючи атмосферу старого села та знайомлячи іноземних друзів з місцевими стравами, іграми та народними піснями. Крім того, група учнів молодших класів створила карту пам'ятки спадщини Нам О.

Під керівництвом вчителів та ремісників учні записували історії, знімали відео звичаїв та оцифровували матеріали в інтерактивні карти для демонстрації в шкільній бібліотеці. Проєкт було обрано як модель зразкового дослідження учнівської спадщини в усьому місті у 2024 році.

Від класної кімнати до сцени, народне мистецтво відроджується крізь покоління учнів Центрального В'єтнаму.

Для збереження та розвитку спадщини народного співу Хюе, Департамент культури та спорту міста Хюе, у координації з Департаментом освіти та навчання, розробив та впровадив програму впровадження народного співу Хюе в школи, що складається з двох компонентів: навчання вчителів музики в середніх школах міста Хюе народному співу Хюе та навчання учнів народному співу Хюе через клуби народного співу Хюе в середніх школах.

Школи проактивно розробили організаційні плани, що включають різні форми, такі як: організація виступів народного співу Хюе під час щотижневої церемонії підняття прапора, церемонії відкриття та інших пам'ятних заходів; культурні та мистецькі фестивалі; а також позакласні заходи, спрямовані на поширення та створення позитивного впливу на спадщину народного співу Хюе.

В результаті, модель клубів народної пісні Хюе в середніх школах по всьому місту привернула увагу багатьох учнів.

Традиційні костюми все частіше з'являються в позакласних заходах у школах.

Незважаючи на багато позитивних ознак, традиційні моделі культурної освіти залишаються фрагментарними та несистематизованими. Брак фінансування, кваліфікованих вчителів та навчальних матеріалів ускладнює довгострокове самозабезпечення шкіл. Заходи часто залишаються на рівні проектів або короткострокових кампаній.

Багато експертів вважають, що Міністерство освіти та навчання й провінційні відомства повинні видати рекомендації щодо інтеграції регіональної культурної освіти в основну навчальну програму. Водночас, населеним пунктам необхідно створити цифрові бази даних про спадщину, впровадити політику підтримки ремісників у викладанні їхнього ремесла в школах та сприяти практичному навчанню, а не теоретичному застосуванню культури.

Тристоронній зв'язок: школи – ремісники – уряд

Насправді, найуспішніші моделі є результатом тісної співпраці між трьома суб'єктами: школами, ремісниками та урядом. У Данангу місцева влада фінансує фестиваль рибальства та сприяє навчанню ремісників у школах.

Спілкування з ремісниками – це цінний досвід для розуміння нематеріальних культурних цінностей регіону.

У місті Хюе сектор освіти розробив план інтеграції культури в уроки та мобілізував до участі митців, музеї та дослідників.

Куангнгай є яскравим прикладом того, як школи в районі Біньшон налагодили партнерські відносини між школами, селами традиційних ремесел та урядом для підтримки занять з традиційного народного співу (бай чой та хо кхоан), плетіння сіток та виготовлення моделей човнів.

Місцева влада на рівні комуни/району забезпечує місце проведення та фінансування; школи надають вчителів для керівництва навчанням та планування тематичних уроків; а громада надає матеріали та запрошує людей похилого віку викладати.

Помітною новою тенденцією є поєднання культурної освіти в школах з розвитком громадського туризму. Учні не лише вивчають культуру, а й застосовують її через практичні навички, такі як організація екскурсій, пояснення туристам та виконання традиційних видів мистецтва на місцевих фестивалях.

Моделі в Хойані чи Ганьєні (Куангнгай) відкривають шлях до сталого розвитку, а студенти виступають мостом між об'єктами спадщини та міжнародною спільнотою.

Це також формує основу для формування майбутнього покоління працівників з глибоким розумінням місцевої ідентичності, що, на думку експертів, створить конкурентну перевагу в контексті інтеграції.

Коли студенти дозрівають у культурній сфері, вони матимуть необхідні навички для роботи в туризмі, сфері послуг, дослідженнях, збереженні пам'яток та комунікації спадщини.

В епоху глобалізації культурна освіта вже не є другорядною справою. Це нитка, що об'єднує наше коріння, шлях для людей до гармонійного розвитку між сучасністю та традиціями. Для учнів традиційна культура не лише допомагає їм зрозуміти свою батьківщину, але й формує їхній характер, спосіб життя та любов до своєї громади.

Прищеплення культурних цінностей у школах – це довгий шлях, що вимагає наполегливості та єдності. Від Хюе до Куангнгай, невеликі моделі створюють велику хвилю. Зараз потрібно підняти це на стратегічний рівень, щоб традиційна культура жила не лише в книгах, а й у серцях, діях, виборі та майбутньому молодого покоління.

Джерело: https://baovanhoa.vn/van-hoa/bai-3-giu-mach-van-hoa-giu-coi-nguon-dan-toc-153887.html