Історії про журналістів-аматорів

(GLO) – Хоча й не мають журналістської освіти, багато співробітників газети «Gia Lai» з ентузіазмом плекають свою пристрасть до журналістики, старанно фіксуючи кожну мить життя на низовому рівні, стаючи продовженням редакції у поширенні інформації та об’єднанні громади.

1. Для пані Во Тхань Тхао (Музико-танцювальний театр Дам Сан) письмо – це спосіб висловити любов до батьківщини та зробити свій внесок у поширення краси плато серед громади. Протягом багатьох років вона присвячувала себе письменництву як пристрасті, поряд зі своєю основною роботою – просуванням, інформуванням та просуванням туризму через заходи всередині та за межами провінції.

Пані Тао поспілкувалася з персонажем під час дослідницької поїздки до села Дак Асель, комуни Сон Ланг, району Кбанг. Фото: NVCC

Вона поділилася: «Працюючи в туристичному секторі, вона має можливість подорожувати до багатьох місць, досліджуючи потенціал напрямків у всіх населених пунктах провінції. Ці поїздки допомагають їй краще зрозуміти життя, культуру та звичаї етнічних громад провінції. Вона на власні очі бачила дикі водоспади, заховані глибоко в первісних лісах, або відкривала для себе просту, первозданну красу віддалених сіл. Відтоді її любов до високогір’я передається через кожну написану нею сторінку. — Однак, маючи невеликий вроджений талант, я завжди усвідомлюю, що початкові статті все ще незграбні та не відповідають журналістському стилю. Тому я дуже вдячна редакторам, особливо редакційній колегії газети «Gia Lai», які завжди допомагали мені та підтримували публікацію моїх статей», — зізналася пані Тхао.

Для пані Тао письмо — це не лише спосіб висловити любов до батьківщини, а й спосіб поширити красу своєї батьківщини серед громади. «Найбільша радість для письменника — це коли його творчість добре сприймається читачами. Це мотивація для мене продовжувати самовдосконалюватися та бути більш відданою письменництву», — зазначила пані Тао.

2. Від вірша до подорожі написання статей – це був випадковий, але значущий початок для пані Нгуєн Лу Тху Хонг – вчительки середньої школи Нгіа Хунг (район Чу Па). Після публікації вірша у 2017 році та завдяки щирій підтримці з боку редакції, пані Хонг отримала ще більше мотивації на своєму шляху, щоб стати автором.

Автор Нгуєн Лу Тху Хонг - вчитель середньої школи Нгіа Хунг (район Чу Пах). Фото: NVCC

За словами пані Хонг, журналістика — це особлива галузь, яка вимагає міцної професійної основи, гострого мислення та здатності швидко адаптуватися. Це також ті фактори, яких, на її думку, їй бракує. «Я переважно співпрацюю з газетою Gia Lai у відділі мистецтв і не написала багато статей, які глибоко розмірковують про інші сфери життя», — зізналася пані Хонг.

Згадуючи пам’ятний спогад, пані Хонг сказала: «Саме тоді вона проїхала на мотоциклі майже 50 км до ферми «Зелений Белі» (комуна Хай Ян, район Дак Доа), щоб написати статтю «Проект мрії» про людей, які займаються чистим сільським господарством. Після дня подорожей, розмов та нотаток вона завершила статтю і, на щастя, отримала втішний приз у конкурсі «Плейку – Зелене плато для здоров’я» у 2023 році». Для неї це був не лише прекрасний досвід, а й можливість краще зрозуміти труднощі журналістів під час їхньої роботи».

3. Шлях підполковника Фам Хью Бака (Провінційне військове командування) у світ письменництва розпочався, коли він був оповідачем у Традиційному будинку Збройних сил та народу провінції Гіалай. У той час його головним завданням було знайомити відвідувачів з артефактами, зображеннями та героїчними історичними історіями армії та народу провінції протягом століть. Його виразний голос, зв'язна та доброзичлива манера мовлення, а також розуміння місцевої історії робили кожну розповідь яскравою та привабливою. Саме завдяки цьому виразному голосу йому довіряв керівник політичного відділу та доручив читати коментарі до коротких репортажів та внутрішніх пропагандистських уривків.

Кореспондент підполковник Фам Х'юй Бак. Фото: NVCC

А потім він сміливо почав писати статті для співпраці з газетою. Він сказав: «Спочатку я не розумів, що таке новини, статті-роздуми та репортажі, а лише переказував те, що бачив, чув і відчував у своїй роботі та житті. Несподівано, після редагування редакційною колегією, деякі новини та статті були опубліковані». Відтоді він навчився писати новини та статті більш систематично та професійно. Новинні репортажі, які він представляв, частіше з’являлися в газеті «Gia Lai», газеті «Military Zone 5» та в оборонній колонці на місцевому телебаченні… що стало для нього мотивацією продовжувати писати.

Щодня він, як і раніше, старанно навчається своїй професії зі своєю пристрастю, прагненням до навчання та прив’язаністю до реальності. Він супроводжує офіцерів та солдатів провінційних збройних сил до віддалених сіл, прикордонних постів; супроводжує їх на навчальних полігонах або допомагає людям під час сезону дощів та штормів... Бо для нього писати для газети – це не лише фіксація подій, а й спосіб зберегти та поширити прекрасні історії військового життя.

Джерело: https://baogialai.com.vn/chuyen-ve-nhung-nha-bao-khong-chuyen-post329356.html