PV: «Кохання» має особливу долю, адже через 7 років воно стало ширше відомим, було перекладено англійською та італійською мовами вашими іноземними друзями, потрапило до Ватикану та прийнято Папою Римським. Чи можете ви розповісти про цю особливу можливість?
Ха Хюй Тхань: Коли я поїхав працювати за кордон, я дуже пишався В'єтнамом. Маріо, мій колега, прочитав цю книгу англійською мовою (я переклав її для своїх співробітників) і сказав мені, що ваша книга дуже особлива, ідеї в ній відображають характер в'єтнамського народу, допомагаючи йому пояснити В'єтнам. Це цінність, яку європейці високо цінують. Тому він зв'язався з тим, щоб перекласти її італійською мовою, і організував презентацію книги в Римі.
Я думаю, що в мене «особлива» доля, тому й книга також особлива. Доля дозволила мені пройти через багато ситуацій, як-от подорож до здійснення моїх бажань. З любов’ю я можу розмовляти з будь-ким, від Папи Римського, президента чи бездомної людини, і я знаю, що любов — це рішення для них; незалежно від того, які у них проблеми, незалежно від того, ким вони є. Пацієнтка на рак написала мені, що її лікують у лікарні, і її дочка вперше виявила до неї любов після прочитання моєї книги. Вона купила мою книгу для своєї матері. Вона подякувала мені за те, що я допомогла її дочці висловити свою любов до матері.
Яким було б людство без любові?
PV: Озираючись назад, ми бачимо, що «Любов» пройшла дивовижний шлях у зв’язку та поширенні серед міжнародних друзів, була поділена Папою Римським та розглядається як культурна спадщина В’єтнаму та людства. Що стосується вас, яке ваше уявлення про любов і як ви донесли послання любові до всіх?
Ха Хюй Тхань: Для мене кохання – це спадщина В'єтнаму, і ми жили з ним протягом усієї історії нації. Ми вигравали війни завдяки миру та любові. Кохання долає ненависть, стирає всі відмінності, щоб мільйони людей стали одним цілим, створюючи силу. В'єтнам – це країна кохання. Якщо ми подивимося на В'єтнам крізь зріз історії, це буде дуже боляче, але якщо ми подивимося на довжину історії, ми побачимо, як кохання проходить крізь неї, як червона нитка.
Природа кохання дуже чарівна, а життя — це подорож кохання, воно поширюватиметься саме собою. Мій батько не читав цю книгу 7 років тому, але нещодавно прочитав її та поділився тим, що кохання осяяло його, і він прожив щасливіше, більш змістовне життя. На міжнародній книжковій конференції один з доповідачів запитав його, чим кохання, якому він навчав свого сина, відрізняється від кохання, про яке він писав у книзі. Він відповів: «Я навчаю свого сина традиційній любові, інстинкту, емоцій, тоді як мій син пише з інтелектуальною любов’ю».
ПВ: Подорож кохання – це подорож, спрямована на пошук культурного коріння кожної нації. Спільною рисою кожної нації, кожної релігії, кожної людини є «Кохання». Якщо ми пробудимо джерело енергії кохання в кожній людині, ми матимемо людство «Кохання». Тож, на вашу думку, як «пробудити» кохання в кожній людині?
Ха Хюй Тхань: «Ми не люди з духовним досвідом, а ми духовні істоти з людським досвідом», – так сказав П’єр Тейяр де Шарден. Приходячи в це життя, я надзвичайно вдячний людям, яких мав можливість зустріти, обставинам, які приносить життя, і ціную життя таким, яким воно є. Коли є любов, що означає «Розуміти-Обмін-Творити-Рішення», я ще більш вдячний життю, коли усвідомлюю, що кожен з нас є елементом у Всесвіті та фактором у нескінченній подорожі до пошуку Істини-Добра-Краси людства. Кожен з нас, з самого народження, стикався з незліченними питаннями через життєві труднощі, роботу, яку потрібно виконати, ролі, які потрібно виконати… що змушує нас ніби забути відповісти на питання: «Звідки ми прийшли і куди ми підемо?». Я сміливо сію поле і сподіваюся, що поле поширить свій аромат.
Кожна людина повинна дихати. Коли ми дихаємо, ми пов'язані з універсальною енергією. Однак нам потрібен сильніший зв'язок із законами Всесвіту. Тому нам потрібно переосмислити, ким ми є, окрім того, ким ми були народжені бути. Тому пробудження до любові – це подорож до пошуку нашого справжнього «я».
PV: Що ви думаєте про те, що під час написання цієї книги ви втратили багатьох друзів, бо вони вам не співчували? Чи кохання також спричиняє втрати?
Ха Хюй Тхань: Кохання – це джерело енергії. Якщо воно зупиняється на рівні прихильності, милосердя та благодаті, люди відчуватимуть близькість та співчуття. Але якщо кохання досягне рівня інтелекту, вони сприйматимуть кохання як тягар і не наважуватимуться зустрітися з ним.
Я думаю, що це тимчасові втрати, але також закон подорожі, щоб знайти власний шлях. Ці люди не вірять, що кохання – це генетичний код і характеристика, яка має бути присутня в кожній дії. Вони також не вважають В'єтнам країною кохання. Але я вірю, що одного дня кожен зрозуміє, що кохання бере свій початок у кожному з нас. Щоб практикувати кохання, іноді нам доводиться відмовитися від старих звичок, щоб «розуміти, ділитися та створювати рішення».
ПВ: Доки існує зло, цінність любові вічна. Що сталося б з людством без любові? Але коли світ наповниться любов'ю, чи матиме любов все ще цінність?
Ха Хюй Тхань: Природа та люди схожі тим, що вони обидва народжуються з розбитих частинок. Відчуття спокою в утробі матері – це абсолютний спокій, це світ переповненої любові. Багато людей кажуть, що абсолютної любові не існує, але, очевидно, ми народжуємося з абсолютної любові. Однак з багатьох причин ми забуваємо про це походження. Походження кожного з нас – з абсолютної любові.
У книзі, щойно випущеній для читачів, розробленій за мотивами книги «Любов», я додав важливу частину: «Застосування любові в житті» після 7 років практики любові з вдячністю. Застосування любові принесе дивовижну красу в життя. Вона є джерелом усіх релігій. Для мене любов належить природі, я досліджую природу та відкриваю деякі її закони, щоб повернутися до вирішення людських проблем.
ПВ: Дехто каже, що ваша книга не дуже практична для багатьох людей, особливо коли ви обговорюєте, як вирішувати глобальні проблеми через любов. Вона надто загальна. Що ви думаєте про цю думку?
Ха Хюй Тхань: Я думаю, що зміст розумної любові полягає в «Розумінні-Обміні-Творенні-Вирішенні», тому дотримання цього змісту допоможе нам чіткіше визначати та вирішувати проблеми. Я написала цю книгу інтуїтивно, тому в ній присутній емоційний елемент інтуїції. Я перевірила це інтуїтивне відчуття на практиці.
Щоб вирішити глобальні проблеми, я вважаю, що ми повинні знайти корінь глобальної проблеми. А корінь глобальної проблеми — це проблема усвідомлення від окремих людей до громади. Отже, якщо кожен з нас вирішить свої особисті проблеми, особливо лідери, створить спільний консенсус, спільну культуру, тоді у нас буде основа для вирішення глобальних проблем. Ключовий момент, який я називаю ключем до глобальної проблеми, — це «Любов».
Доповідачі на конференції про кохання.
ПВ: Пам'ятаю, у 2000-х, коли ви були студентом, ви були піонером у впровадженні «Карти розуму» Тоні Б'юзена до В'єтнаму. Чому?
Ха Хюй Тхань: Я залежна від знань, залежна від мислення. Коли я була студенткою, я також добре навчалася традиційним способом. Коли я вступила до університету, мені стало цікаво дізнатися про мозок. Єдиним засобом, який мені потрібен був, щоб бути хорошою, був мій мозок, і я мала використовувати його якнайкраще: я мала його розуміти. Я безкоштовно навчала студентів та освітні компанії складанню ментальних карт. Після закінчення навчання я зайнялася бізнесом і зрозуміла, що існує ще один, важливіший мозок, який допоміг мені відкрити «ключ» до кохання.
Я розумію, що кохання – це ключ, і я розумію, де знаходиться ключ. Я живу, пробуджений коханням, і я пробуджений коханням. Я лише засіб і продовжуватиму свою подорож, моя місія – довести всім, що: В'єтнам – це країна кохання. Я буду досліджувати питання кохання за допомогою штучного інтелекту (ШІ), глобальні проблеми та хочу побудувати культурну спільноту кохання.
PV: Будучи нащадком покійного Генерального секретаря Ха Хью Тапа, це для вас удача чи тиск?
Ха Хьюї Тхань: Я думаю, що це радше мотивація, хоча я належу до іншого покоління. Його місією було зробити країну незалежною. Місія мого покоління — зробити націю славною. У мене є мотивація, у важкі часи вони це зробили. Отже, наше покоління має багато переваг, чому б нам не наважитися зробити цей рішучий крок? Я вважаю себе щасливчиком, що народився в Хатінь, землі з традиціями любові до навчання та знань.
PV: Ви народилися в традиційній, старанній родині, які у вас є спогади про вашого дідуся? Як розказана історія генерального секретаря Ха Хью Тапа?
Ха Хьюї Тхань: У моїй пам'яті залишилося багато фотографій пана Ха Хьюї Тапа, коли він був учителем у Національній школі Хюе, викладав етнічні програми, а потім був звільнений з викладання. Потім, випадково, я став правнуком у родині, щоб продовжити місію пошуку його могили. Це була подорож минулим, пов'язана з сьогоденням. Я відчував, що бере участь у частині його історії, це відчуття було надзвичайно прекрасним і романтичним. У віці 19 років я брав участь у програмі з пошуку останків пана Ха Хьюї Тапа, а через 8 років мав честь прочитати поминальну промову за нього. Я думаю, що сьогоднішня присутність пов'язана з минулим.
ПВ: Коли ви були зовсім молодими, ваша родина та клан висунули вас на посаду «Директора програми», безпосередньо представляючи вашу родину та клан, щоб ви прочитали прощальну промову на поминальній службі за покійним Генеральним секретарем Ха Хью Тапом, яка відбулася відповідно до національного протоколу. Ви коли-небудь замислювалися, чому вам доручили цю важливу відповідальність?
Ха Хьюї Тхань: Пошук останків, щоб повернути Ха Хьюї Тапа до рідного міста, турбує всю родину Ха Тінь. Протягом багатьох поколінь ця справа була болем протягом 68 років, відтоді, як його стратили та обезголовили після повстання Намкьї. У нашій родині Ха багато талановитих дітей, таких як професор Ха Ван Тан, професор Ха Хок Трак та дядьки в родині, які витратили 8 років на пошуки, використовуючи різні способи та методи. У той час я був молодим, наймолодшою дитиною в родині, а не старшим онуком. Однак родина та клан обрали мене для виконання цього священного завдання, бо мої діди та дядьки вірили, що я маю цю місію. Місія, якої мене навчали, була «місія перед предками, місія перед старшими». Коли я зрозумів, що я обраний, як син родини, я послухався. Мені знадобилося 8 років, щоб знайти його останки та повернути його до рідного міста. Для мене моя батьківщина — це прекрасна реальність.
Авторка Ха Хью Тхань спілкується з журналістами.
PV: Як ваше традиційне сімейне походження та твір вплинули на ваш шлях розвитку? Як ви успадкували спадщину, залишену паном Ха Хью Тапом?
Ха Хюй Тхань: Він був лідером, який прагнув звільнити націю. Я навчався у його відданості справі та великих ідей, які він залишив після себе. Як молода людина, ми повинні адаптуватися, але також знати, як вирішувати проблеми. Тож чому б нам сьогодні не наважитися зробити цей рішучий крок? Пошук величі нації – це важка подорож, але це не означає, що вона неможлива.
ПВ: Дякую за розмову.
Зміст: AS PEACEFUL – BAO NHIEN
Представлено: ФІ НГУЄН
Фото : ДАНГ ЗЯН
Nhandan.vn
Джерело: https://special.nhandan.vn/co-mot-bo-nao-khac-quan-trong-hon-do-la-tinh-thuong/index.html
Коментар (0)