Зовсім інший Сюань Лой постає завдяки своїм музичним композиціям, заснованим на віршах.

QTO – Поет Сюань Лой (з комуни Гіо Лінь, провінція Куанг Трі) широко відомий своїми ліричними, проникливими та захопливими віршами, що охоплюють усе життя. Його поетичні збірки, такі як «Листя кличе сезон», «Ніби просвітлене», «Слова з моху, душа з каменю» та «Схиляючись до безкінечності», користуються популярністю у читачів. Однак, завдяки музичним композиціям його віршів, особливо пісням талановитого музиканта Куїнь Хопа, Сюань Лой є зовсім іншим. Репортери газети та радіо і телебачення Куанг Трі мали можливість зустрітися та обговорити з поетом цю зовсім іншу точку зору.

• Інтерв'юер: Пане Сюань Лой, вітаємо вас із нещодавнім вступом до Асоціації письменників В'єтнаму . Як ви зараз почуваєтеся? Які нові горизонти відкриє ця можливість для вашої поезії?

- Поет Сюань Лой: Мої почуття зараз важко описати, бо моя дитяча мрія нарешті здійснилася. Це доказ процесу добровільної, пристрасної, тихої та невтомної праці на безкрайньому «полі» слів, заохоченої колегами-митцями та письменниками з Провінційної асоціації літератури та мистецтв, відділення Асоціації письменників В'єтнаму в провінції, під керівництвом досвідчених письменників та щиро підтриманої друзями, родиною та родичами, завдяки чому я міг мати цю честь.

Я відчуваю, що мені потрібно прагнути більше вчитися та слухати, коли я беру до рук перо, ретельно обмірковувати та розмірковувати, щоб не розчарувати читачів, завершуючи вірш, мемуари чи коротку п'єсу, яку я редагую, бо це водночас і відтворення, і роздуми, пошук, очищення чистого, ніби принесення світла віри та любові в темряву людського серця.

Поет Суань Лой (крайній ліворуч) та поет Нгуєн Тьєн Нен (крайній праворуч) – двоє нових членів Асоціації письменників В'єтнаму – позують для фото з головою Асоціації письменників В'єтнаму Нгуєн Куанг Тхієу. – Фото: надано автором.

• Інтерв'юер: Насправді, досі громадськість не знала багато про зовсім іншого Сюань Лоя у музичних композиціях на його вірші композитора Цюнь Хопа. Тож, пане Поете, звідки взявся ваш зв'язок із жінкою-композитором?

- Поет Сюань Лой: Гадаю, це була удача, несподівана нагода. Переповнений емоціями під час мого першого візиту на острів Кон Ко, я одним махом написав вірш про «Острів тигрів» і прочитав його делегації прямо на острові. Я не знав, що в цей час колишній район острова Кон Ко готувався до святкування 50-ї річниці героїчного острова. Невдовзі після цього я перетворив вірш на «День разом на острові».

Мій друг-поет на той час був дуже добре знайомий з інтернетом. Він знайшов талановитого музиканта, який спеціалізувався на написанні пісень про море та острови, маючи на той час репертуар понад 200 пісень. Він таємно надіслав пісню музиканту Куїнь Хопу… Багато неочікуваних факторів поєдналися, щоб завершити пісню.

А ще у нас була пісня «День на острові Кон Ко» – пісня, яка поєднує ліризм та реалізм, природу та людей. Пісня не лише оспівує красу островів, але й шанує стійкість, людську доброту та любов до батьківщини. Ця пісня була використана як фонова музика на церемонії відкриття національного прапороносного штока на острові Кон Ко 10 липня 2017 року, а користувачі мережі охрестили її «Піснею острова Кон Ко у мирний час»...

• Інтерв'юер: Деякі люди вважають, що коли вірш покладено на музику, він набуває зовсім іншої «ідентичності». Чи відчуваєте ви те саме щодо власних віршів, покладених на музику, і як композитор Куїнь Хоп вдихнув «нове життя» у ваші вірші?

- Поет Сюань Лой: Так! Музикантка Куїнь Хоп поклала деякі мої вірші на музику, і на сьогоднішній день існує понад 15 пісень, таких як: «День на острові Кон Ко», «У пошуках шляху додому», «Дорога пурпурової квітки», «Раптом», «Тінь кокосу», «Самотня вулиця», «Річковий цвинтар»...

На мою думку, вірш, покладений на музику, часто набуває зовсім іншого статусу, оскільки він увійшов у нову форму мистецтва, де слова вже не існують самостійно, а поєднуються зі звуком, утворюючи мелодію. Це переходить від читання до слухання. Поезія за своєю суттю є мистецтвом тиші; читач сам сприймає ритм і значення.

Коли вірш покладено на музику, він «надає голосу» за допомогою вокалу, музичних інструментів та провідної мелодії, що робить емоції більш безпосередніми, зрозумілими та легко поширюваними. Вірш перестає бути просто письмовим текстом, а стає багатовимірною художньою сутністю — поєднанням мови, звуку та виконання. Ця трансформація створює «нову ідентичність» для вірша.

Композитор Куїнь Хоп якось зазначив: «Коли вірш покладають на музику, він перестає зберігати свою первісну форму, а стає новою версією — відповідною логіці музики , з приспівом і кульмінацією, що відповідають структурі та ритму пісні. Пісні, як правило, легше популяризувати, ніж вірші. Коли вірш співають, він може досягти ширшої аудиторії та залишитися в ній, закарбувавшись у її серцях».

Окрім віршів, покладених на музику композитором Куїнь Хопом, поет Сюань Лой також відомий як автор багатьох інших пісень, таких як: «Меланхолійне літнє сонечко» композитора Ле Аня; «Річка Нят Ле Мун» композитора Чан Тіча, яка отримала нагороду в літературно-художньому конкурсі творчості, присвяченому 420-річчю утворення старої провінції Куанг Бінь, 75-річчю повстання Куанг Бінь та 35-річчю відновлення провінції; «Знайти один одного в Далаті» композитора Во Тхе Хунга; «Зрошення - пісня кохання» композитора Чан Кіема…

• Інтерв'юер: Серед пісень, написаних музикантом Куїнь Хопом на його вірші, дуже популярна серед публіки, особливо серед молоді, пісня «Дорога пурпурових квітів», покладена на музику з поеми «Пурпур»: «Рожеве сонце змушує машини поспішно зупинятися / Полуденні тіні на стежці зустрічі, повертаються кроки, схожі на лотоси / Пурпурові квіти мирта тремтять / Легкий вітерець змушує квіти падати на тротуар…». Які почуття ви відчули, коли вперше почули цю пісню?

- Поет Сюань Лой: Мій вірш «Фіолетовий» – це ніжний, емоційно насичений ліричний твір, де фіолетовий колір стає «ниткою», що проходить крізь усю книгу, викликаючи спогади про кохання, ностальгію та вірність. Сцена у вірші ледь помітно переходить з полудня на день, від теперішнього до спогадів. Чисте, стримане кохання, що несе в собі унікальну сором’язливість юності. Це почуття не галасливе, а тихе, як ніжний, але стійкий фіолетовий колір, що стає символом тривалої відданості, вічних обіцянок. Це нескінченне прагнення, водночас реальне та мрійливе, близьке та далеке.

Коли я вперше почув пісню «Purple Flower Road», я відчув чіткий, освіжаючий «зсув» у тоні, але без втрати своєї первісної сутності. Ніжна ностальгія у вірші стала легшою, яскравішою та інтимнішою, більше не обтяженою сумом, а схиляючись до солодкості та затишку.

• Інтерв'юер: Можна одне швидке запитання? Яка з пісень, написаних композитором Куїнь Хопом на ваші вірші, вам найбільше подобається?

- Поет Сюань Лой: Для мене найособливіша пісня — це «Річковий цвинтар», особливо під час вшанування Дня інвалідів війни та Дня мучеників, коли пісня співається серед потоку ветеранів, які повертаються, щоб відвідати старі поля битв. Почувши: «Як я можу забути цей квітучий берег річки? / Тугу за молодими, невинними солдатами, немов зів'ялі травинки / Ніч, що пливе по криваво-червоній річці / «Річковий цвинтар» без могил, без імен», моє серце сповнюється нестерпним сумом…

Пісня ніби передає слухачеві материнську любов, військовий музей, який не може стримати сліз, пролитих довгими ночами, згадуючи сина та чекаючи чоловіка. Музика та поезія резонують в гармонії, викликаючи в душі безліч невимовних емоцій разом із «Річковим кладовищем».

• Інтерв'юер: Які ваші плани щодо вашої поетичної кар'єри в майбутньому, пане Сюань Лой?

- Поет Сюань Лой: Я планую випустити свою наступну збірку поезій і зараз переглядаю свою збірку оповідань та мемуарів, намагаюся завершити коротку п'єсу, яку досі пишу, і присвячую свій розум якомога швидше завершити епічну поему... Все це частина мого особистого плану та цілей.

• Інтерв'юер: Дякую, поете, за цей змістовний обмін думками!

Май Нян (упорядник)

Джерело: https://baoquangtri.vn/van-hoa/202605/co-mot-xuan-loi-rat-khac-qua-cac-nhac-pham-pho-tho-2714771/