Нові енергетичні технології: Рушійна сила зеленого переходу

Зіткнувшись зі стрімким зростанням попиту на електроенергію та тиском на скорочення викидів, В'єтнам стикається з необхідністю прискорити перехід на відновлювану енергетику, пов'язану з сучасними технологіями. Вдосконалення політики, модернізація інфраструктури та збільшення дослідницько-конструкторських потужностей визначатимуть швидкість зеленого переходу в найближчому майбутньому.

Просування відновлюваної енергії

Тиск попиту на електроенергію та зміна клімату роблять енергетичний перехід нагальним завданням. Прогнози щодо зростання попиту на електроенергію на 8-10% на рік показують, що В'єтнаму знадобиться величезне енергопостачання в наступному десятилітті. Тим часом традиційні джерела енергії, такі як вугілля, нафта і газ, а також гідроенергетика, майже повністю використали свій потенціал, що призводить до ризику більшої залежності від імпорту палива.

Поряд із тиском зростання, В'єтнам є однією з країн, які сильно постраждали від зміни клімату. Очікувані економічні втрати, що становлять близько 3% ВВП щороку, чітко відображають проблему балансування розвитку та адаптації. Тому розвиток відновлюваної енергетики – це не лише задоволення попиту на електроенергію, але й стратегічний вибір для забезпечення довгострокової енергетичної безпеки.

В останні роки енергосистема зазнала позитивних змін завдяки сильному розвитку сонячної та вітрової енергетики. Однак швидке зростання цих джерел також чинить тиск на систему передачі, що призводить до скорочення потужностей у багатьох регіонах. Крім того, політика розвитку відновлюваної енергетики є нестабільною, немає довгострокового механізму щодо цін на електроенергію, торгів та планування, що призводить до труднощів для інвесторів та керуючих органів.

Багато провінцій мають потенціал для розвитку відновлюваної енергетики.

Міжнародні оцінки готовності до енергетичного переходу показують, що В'єтнам має багато сильних сторін, але все ще стикається зі значними прогалинами в технологіях та інфраструктурі. Багато проектів відновлюваної енергетики працювали ефективно, але відсутність синхронізації мережі, низька ємність зберігання та обмежене прогнозування відновлюваної енергетики призвели до низької загальної ефективності системи.

Одним з найбільших викликів є величезний інвестиційний капітал для зеленого переходу. Розвиток мережі передачі, систем зберігання енергії, управління коливаннями сонячної та вітрової енергії, інвестування в технології зеленого водню або моделі розумних мереж – все це вимагає довгострокових фінансових ресурсів. Без стабільної політики та чітких механізмів стимулювання залучення приватних інвестицій буде складним.

Поряд з цим, проблемою, яка уповільнює швидкість переходу, є також нестача людських ресурсів. Команда інженерів та експертів у галузі нової енергетики все ще нестабільна, особливо в технологічних групах з високими вимогами, таких як управління інтелектуальними мережами, матеріали для акумуляторів, системи зберігання енергії та паливні елементи. Це впливає на здатність експлуатувати, обслуговувати та оптимізувати систему, водночас збільшуючи залежність від іноземних експертів.

В контексті глобальної конкуренції за залучення інвестицій, відсутність синхронної політики щодо нових технологій, таких як накопичення енергії, зелений водень, суперконденсатори або низьковуглецеві технології, також є обмеженням, яке необхідно найближчим часом подолати. Це все технології, які країни активно просувають у своїх довгострокових стратегіях розвитку енергетики.

Вітрова енергія стала одним з важливих джерел енергії в глобальній енергетичній структурі.

Збільшення інвестицій у дослідження та розробки, розширення ланцюгів поставок та сприяння внутрішній співпраці

Для покращення технологічного потенціалу експерти наголошують на необхідності збільшення інвестицій у вітчизняні дослідження та розробки. Проактивні дослідження та розробки не лише допомагають В'єтнаму краще отримувати доступ до нових технологій, але й сприяють побудові внутрішнього ланцюга поставок, зменшенню залежності від імпортного обладнання, підвищенню самозабезпечення та зниженню виробничих витрат.

Співпраця між дослідницькими інститутами, університетами та підприємствами вважається ключовим фактором для покращення ендогенного потенціалу. Коли підприємства безпосередньо беруть участь у дослідницькому процесі, технології застосовуються швидше та практичніше. Натомість інститути та університети мають можливість підійти до вирішення реальних проблем, тим самим покращуючи якість навчання та досліджень.

Щодо людських ресурсів, експерти вважають, що необхідно сприяти навчанню у напрямку розширення масштабів та підвищення якості, особливо в таких галузях, як автоматизація мереж, технологія матеріалів, накопичення енергії та експлуатація сучасних енергосистем. Також необхідно впроваджувати програми перепідготовки та підвищення кваліфікації для відповідності вимогам нових технологій.

У міжнародному співробітництві багато думок пропонують посилити роль держави в пілотних технологічних програмах, особливо через механізм «першого покупця», щоб зменшити ринкові ризики для нових технологій. Цей механізм може створити важливий поштовх, щоб допомогти новим технологіям подолати початкову стадію ризику, водночас допомагаючи вітчизняним підприємствам інвестувати більш сміливо. Крім того, заохочення іноземних підприємств до участі у вітчизняних ланцюгах поставок сприятиме передачі технологій та формуванню кластерів досліджень і розробок у В'єтнамі.

Зрештою, удосконалення фінансових механізмів, збільшення міжнародної мобілізації капіталу та розширення моделей державно-приватного партнерства вважаються важливими факторами для прискорення процесу зеленого переходу В'єтнаму. Коли політичні, фінансові, технологічні та людські ресурси будуть зміцнені, В'єтнам матиме кращі умови для більш глибокої участі в глобальних ланцюгах створення вартості в новому енергетичному секторі.

Центр науково-технічної комунікації

Джерело: https://mst.gov.vn/cong-nghe-nang-luong-moi-dong-luc-cho-chuyen-dich-xanh-197251115192047034.htm