Нехай мелодія ще лунає.

«О, весна прийшла, я сумую за тобою / О, коли квіти розпускаються, я люблю тебе / Ly tinh tang oi / Моя люба…» – слова пісні «Ly choi xuan» (Весняна пісня) прості, але водночас щирі, що несе в собі душу сільської місцевості Куангнам.

У співі Бай Чой багато артистів майстерно поєднують та інтегрують народні мелодії, створюючи свіжу та яскраву атмосферу. Фото: СЮАН СОН

І тому, серед метушні життя, багато людей досі розмірковують над тим, як зробити так, щоб мелодії народних пісень лунали й у майбутньому...

Душевний біль закоханого

Кілька років тому в розмові з музикантом Тран Хонгом, автором книги «Музичні твори – народні пісні в традиційному в’єтнамському театрі (Туонг, Чо, народна драма)», мене вразила думка людини, яка присвятила своє життя традиційній музиці . Він сказав, що народні пісні передаються крізь покоління, бо виникли з повсякденного життя. Люди співають народні пісні, катаючись на човнах, заколисуючи дітей, під час фестивалів або місячними ночами під час збору рису. Тому мелодії такі ж природні, як подих, пронизуючи пам’ять незліченної кількості людей.

Спонуканий глибокою стурбованістю, він багато років досліджував та систематизував мелодії та пісні, що використовуються в різних формах, таких як туонг, чео та народна драма. За його словами, у народних піснях Куангнаму «лі» (тексти пісень/народні пісні) відіграють вирішальну роль у передачі емоцій та сюжетного змісту, допомагаючи слухачам глибоко зрозуміти культурні цінності та дух центральнов'єтнамської громади. На жаль, серед сучасного потоку та численних нових форм розваг розрив між молоддю та традиційними народними піснями зростає. Багато людей більше не знають мелодій «лі» Куангнаму, таких як «Лі Кон Сао», «Лі Чой Сюань», «Лі Нгуа О», «Лі Тхіен Тай» тощо.

Безперечно, народні пісні провінції Куангнам процвітають завдяки міцним зв'язкам з громадою. Ці пісні є близькими, гнучкими, гумористичними та служать як для розваги, так і для збереження народних спогадів. Доктор Тан Чань Тін, викладач Університету освіти (Університет Дананг ), стверджує, що знайомі народні пісні можна адаптувати до різних ситуацій, зберігаючи при цьому характерні народні мелодії Куангнаму у їхній вимові, інтонації та ритмі. Співаки можуть імпровізувати та змінювати тексти пісень відповідно до обставин, але при цьому зберігати суть мелодії. Саме це дозволяє народним пісням перебувати з покоління в покоління як формі народної культури, тісно пов'язаній з повсякденним життям.

Нам потрібно розглянути обґрунтування аргументу збереження.

Багато хто вважає, що культурному сектору час серйозно розглянути питання збереження народних мелодій як частину стратегії культурної освіти та розвитку громади. Композитор Тран Хонг колись наголосив, що збереження народних мелодій має йти пліч-о-пліч із безпосереднім навчанням у повсякденному житті. Молодше покоління слід знайомити з народними мелодіями через заняття, клуби народної музики та фестивалі, де діти та молодь можуть відчути їх на власні очі, слухаючи, співаючи та граючи на музичних інструментах.

За словами музиканта Тран Хонга, важливо систематизувати мелодії та мотиви народних пісень у різних формах традиційного театру. Продовження досліджень, збору, запису та компіляції типових мелодій допомагає зберегти ці пісні та перетворити їх на серйозні академічні матеріали, що слугуватимуть основою для освіти та виконавства майбутніх поколінь. «Такі мелодії, як «Ly Con Sao», «Ly Choi Xuan», «Ly Ngua O», «Ly Thien Thai» тощо, коли їх записати та систематично проаналізувати, допоможуть молодим людям вивчати, практикувати та розвивати суть народних пісень Куангнаму», – поділився він.

В останні роки багато шкіл у Данангу включили байчой, народні пісні та мелодії мови лі до позакласних програм, шкільних культурних клубів та мистецьких конкурсів. Однак, об'єктивно кажучи, кілька позакласних уроків не можуть створити тривалого впливу без зв'язку з життям громади та систематичного керівництва з боку ремісників. Дослідник Нгуєн Ван Бон попереджає, що багато цінних мелодій мови лі існуватимуть лише на папері або у старих аудіозаписах, якщо не буде чіткої політики збереження. Він наголошує, що цінність мелодій мови лі полягає в їхній здатності записувати спогади, емоції, звичаї та життя громади, і що безпосередній контакт дітей та підлітків з цими мелодіями є важливим для збереження цієї спадщини.

Художниця Фунг Тхі Нгок Хюе з Центру охорони всесвітньої культурної спадщини Хойана, яка навчала учнів народному співу, розповіла, що учням потрібно кілька днів, щоб вивчити одну народну мелодію, і більше місяця, щоб вивчити близько 30 основних народних мелодій. За її словами, навчання народному співу не можна проводити поспіхом чи просто тому, що це модно. Сучасна молодь багато чує сучасну музику, тому потрібен час, щоб по-справжньому оцінити народні пісні. Важливо створити початковий інтерес, щоб діти сприймали народні мелодії як щось знайоме, а не надто незнайоме.

Зі свого педагогічного досвіду вона зазначила, що багато студентів спочатку вагалися, вважаючи народні пісні важкими для виконання, повільними та «застарілими». Однак через деякий час багато хто почав насолоджуватися простотою та дотепністю текстів і цінувати унікальну красу музики своєї батьківщини. Деякі навіть активно шукали більше інформації про байчой, туонг та інші форми народного мистецтва Центрального В'єтнаму. Це показує, що за правильного підходу народні пісні все ще можуть знаходити відгук у сучасної молоді.

Можна сказати, що серед потоку сучасності мелодії «Ly tinh tang o tang tinh oi…» все ще тихо існують у пам'яті багатьох людей з провінції Куангнам. Це вже не просто музика, а шепіт, немов голос їхньої батьківщини, їхнього коріння. Найбільше зараз потрібні, мабуть, любов і наступність, перш ніж старше покоління митців поступово зникне. Бо якщо ті, хто знає кожен текст, кожен ритм, кожну характерну інтонацію народних пісень Куангнаму, підуть, і не буде наступників, то ризик їхнього зникнення неминучий.

Джерело: https://baodanang.vn/de-dieu-ly-con-ngan-3336896.html