Щоб назва села залишилася назавжди

З давніх часів рідне місто, де народилася кожна людина, носило назву села чи гміни протягом усього її життя. Це не лише ідентифікація, адреса, поштова скринька, а й любов до батьківщини, місця, де вона народилася та виросла; місця, куди повертається після втечі від війни, роботи далеко, або навіть коли вона далеко від дому та в старості все одно повертається до села... для багатьох людей село важливіше за все інше в їхньому життєвому шляху.

Назва села та культурне й релігійне походження

У кожній людині рідне місто – це священне та глибоке почуття, де зберігаються всі спогади, зокрема спогади дитинства. Назва села чи комуни також є місцем збереження історичної пам’яті, культури, місцевої ідентичності та зв’язком, що пов’язує людей з батьківщиною. Через зміни історичних обставин кожного періоду та кожного режиму адміністративний апарат доводилося багато разів перебудовувати, що призвело до втрати багатьох сіл, комун, вулиць та районів своїх назв.

дінь-ланг.jpg — Громадський будинок Дук Тханг, місто Фантхьєт.

Багато сіл, міст та районів багато разів розділялися та об'єднувалися, втрачаючи або змінюючи свої назви, але багато сіл досі зберігають свої старі назви з часів заснування країни нашими предками і донині. Стародавні села, такі як Бінь Ан, район Туй Фонг; Суан Ан, Суан Хой, Суан Куанг, Хоатхуан... район Бак Бінь; Дик Тханг, Дик Нгіа, Лак Дао... Фантьєт та багато інших населених пунктів провінції. Залежно від занять селян, культура та вірування села мають свої особливості. Коли люди там спеціалізуються на сільському господарстві або переважно займаються сільським господарством, вірування цих сіл часто передбачають наявність громадських будинків, пагод та святилищ, пов'язаних з відповідними ритуалами.

У стародавніх селах (або частинах сіл), де мешканці працюють у морі, часто існують вірування поклоніння китам та система мавзолеїв і храмів з відповідними ритуалами, пов'язаними з певним часом. Прибережні села, такі як Туйфонг, Бакбінь, Фантьєт, Ла Гі, а найглибші з цього типу - це села в окрузі острова Фу Куй.

У стародавнього народу чамів також була ціла система назв сіл, яка зберігалася століттями, чітко та послідовно пов'язана з сільською культурою та релігійними віруваннями. Наприклад, села Лак Трі (Палей Кавайт), Туй Тінь (Палей Плом), Бінь Дук (Палей Гаок), Тінь Мі (Палей Канан)... були стародавніми чамськими селами з брахманізмом.

Такі села, як: Біньмінь (Палей Айя Маамі), Бінь Тханг (Палей Панат), Бінь Хоа (Палей Дік), Кань Дьєн (Палей Чакак), Чау Хан (Палей Караїх)... – це стародавні чамські села з релігією бані. У минулому, працюючи в чамських селах, я чув, як літні люди розмовляли один з одним, використовуючи стару назву села мовою чам, замість того, щоб використовувати нову. Так само залишається і сьогодні, бо для них стару назву села легко запам'ятати та легко вимовити рідною мовою. Щоразу, коли згадується стара назва села, це ніби бачить батька, матір, бабусю та дідуся та старі свята.

Коли деяких старійшин запитують, чому назви сіл написані в'єтнамською мовою (кінх) і коли вони були створені, багато людей не знають або не пам'ятають. Деякі люди вважають, що села чам були перейменовані одночасно з перейменуванням кланів за часів лордів Нгуєн, щоб полегшити реєстрацію землі, сплату податків тощо. Однак у похоронних промовах високопосадовців обох релігій під час виконання ритуалів більшість із них скандують стару назву села, оскільки скандування нової назви села викликає страх, що високопосадовці не дізнаються про неї та не повернуться. Для частини народу чам нова назва села цінна майже лише в адміністративних документах, документах на нерухомість або поштових адресах.

палац-1.jpg — Громадський будинок Суан Ан, місто Чо Лау, район Бак Бінь.

Не втратьте назву свого села після об'єднання

Наразі Провінційний народний комітет має Генеральний план розташування адміністративних одиниць на рівні районів та комун на період 2023-2025 років з перспективою до 2030 року. Політика полягає в об'єднанні адміністративних одиниць у деяких районах, таких як Бакбінь, Хам Тхуан Бак, Хам Тан та Фантхьєт-Сіті, Ла Гі Таун. З соціально -економічної точки зору об'єднання означає відкриття нового простору для розвитку, що відповідає практичним потребам провінції та кожного населеного пункту. Об'єднання в деяких населених пунктах поступово набуває консенсусу серед людей, хоча все ще є назви, які ось-ось повернуться до пам'яті під час об'єднання сіл та районів, а також найменування нових сіл та районів.

З культурної точки зору, реорганізація адміністративних одиниць є головною політикою провінції, спрямованою на оптимізацію апарату. Однак, найменування сіл, хуторів, вулиць та районів – непросте питання, оскільки знайомі назви, не лише адміністративні, закладені в свідомість людей з народження. Було багато місць, де після об'єднання були створені нові, жорсткі, нав'язані та незнайомі назви, що викликало в людей почуття розгубленості та навіть розчарування. Тому що в конотації сільської місцевості є покоління культурних традицій, закріплених у назвах земель та сіл; звичаї, звички, поведінка, психологія та релігійні вірування, унікальні для людей кожної місцевості. Важко прийняти нову назву, яка не пов'язана з культурою та віруваннями старих сіл багатьох поколінь.

Також щодо об'єднання та зміни назви, яку 250 років тому написав пан Ле Куй Дон у книзі «Фу Б'єн Тап Лук» у 1776 році, він зазначив, що коли лорд Нгуєн набирав людей для команди Бак Хай, окрім людей з комуни Ан Вінь на острові Ку Лао Ре, він брав лише людей з села Ту Чінь, уряду Бінь Тхуан або комуни Кань Дуонг ( Куанг Бінь ). Наразі два вищезгадані місця досі мають оригінальні назви сіл та комун. Що стосується села Ту Чінь (Tu Chinh) у Бінь Тхуані, то назву села не можна знайти ні на місцях, ні в документах.

У статті журналіста Фан Хоя, опублікованій у газеті «Тхан Чунг», Сайгон, випуск 94 (12 та 13 травня 1929 року), йшлося про те, що: «Чамське село під назвою Канг Ранг поблизу моря (район Туй Фонг) спеціалізувалося на рибальстві, але ця професія зараз перебуває в руках аннамців». Таким чином, якщо рахувати від року Фан Хой до 1929 року, насправді минуло лише 95 років, але ціле чамське село, яке займалося рибальством поколіннями, втратило свою назву, місцезнаходження та професію. Завдяки статті ми знаємо, що це останнє чамське село, яке ловить рибу в Бінь Тхуані та у В'єтнамі».

Коротше кажучи, назва старого села несе на собі слід історії для поколінь, є гордістю всіх людей, які там народилися та виросли, є зв'язком між сьогоденням та минулим. Нова назва повинна мати глибокий зміст, бути гордістю народу, мати здатність поєднувати емоції, зберігати традиції предків, надихати громаду, для сьогоднішнього та майбутніх поколінь.

Джерело