«Ніколи не втрачайте хорошу кризу», вчора це був російський газ, сьогодні це американський ЗПГ

Намагаючись замінити Росію в домінуванні на європейському газовому ринку, США діяли швидше та рішучіше, ніж ЄС, у просуванні ядерних реакторів потенційним покупцям у Східній Європі.

Сполучені Штати стали найбільшим у світі експортером зрідженого природного газу (ЗПГ) минулого року, значною мірою заповнивши порожнечу, що утворилася після появи Росії. (Джерело: Reuters)

«Ніколи не марнуй гарної кризи». Відома цитата покійного прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля, мабуть, найкраще відображає реакцію США на енергетичну кризу, яка охопила Європу протягом останніх двох років. Статистика говорить сама за себе.

Домінування на європейському енергетичному ринку

Сполучені Штати минулого року стали найбільшим у світі експортером зрідженого природного газу (ЗПГ), значною мірою заповнивши порожнечу, що залишилася після дії Росії. Через економічні санкції Європейського Союзу (ЄС), пов'язані з військовою кампанією Москви в Україні, експорт російського газу на континент значно скоротився, залишивши позицію постачальника низці інших країн, включаючи Сполучені Штати.

Водночас, за даними Управління енергетичної інформації США, у 2022 році Європа також стане основним пунктом призначення для експорту скрапленого природного газу (ЗПГ) країни, на яку становитиме 64% від загального обсягу імпорту континенту, порівняно з 23% минулого року.

Тепер США прагнуть повторити цю історію успіху в ядерній енергетиці, сприяючи передачі своїх малих модульних реакторів вітчизняного виробництва, відомих як SMR, країнам Східної Європи.

SMR – це вдосконалений ядерний реактор з електричною потужністю до 300 МВт на блок, що становить приблизно 1/3 від генеруючої потужності традиційного ядерного реактора.

Наразі у світі не експлуатуються жоден SMR, але ця технологія вважається перспективною та була викладена в Законі Європейської Комісії (ЄК) про нульові викиди в промисловості, який був внесений у березні цього року. Їхня головна перевага полягає в тому, що їх можна збирати на заводі та доставляти в будь-яку точку світу, включаючи віддалені райони з обмеженим покриттям мережі.

Кілька компаній розробили SMR, зокрема Nuward, дочірня компанія французької державної комунальної компанії EDF, та американська NuScale.

Однак США виявилися швидшими та рішучішими, ніж ЄС, у просуванні малих магнітних реакторів (ММР) потенційним покупцям у Східній Європі.

На Бухарестському саміті минулого місяця помічник державного секретаря США Джеффрі Пайєтт розрекламував «цивільний ядерний альянс США з Румунією», наголосивши на планах будівництва малого ядерного реактора (ММР) у Румунії до 2029 року.

Аналогічно, за словами пана Пайєтта, США ведуть переговори з Чеською Республікою щодо розгортання ракет-реактивних снарядів (СМР) «наприкінці 2020-х років», раніше за початково запланований Прагою термін у 2032 році.

Чеський та румунський проекти SMR є частиною ширшого плану Вашингтона під назвою «Проект Фенікс» щодо заміни забруднюючих вугільних електростанцій у Центральній та Східній Європі. 7 вересня США оголосили, що Словаччину та Польщу також було обрано для участі в проекті.

Проєкт «Фенікс» вперше було оголошено минулого року на кліматичному саміті ООН COP27 Джоном Керрі, спеціальним посланником президента США з питань зміни клімату.

Однак помічник Пайєтт визнав, що проект «Фенікс» виходить за рамки побоювань щодо зміни клімату, заявивши, що США розглядають енергетичну безпеку як «ключовий елемент трансатлантичної безпеки».

«Ми хочемо підтримати наших союзників і партнерів», – пояснив пан Пайєтт на брифінгу для преси минулого місяця. «І це починається в трансатлантичному контексті, де ми маємо густу мережу альянсів, зокрема через НАТО».

Розгляд енергетики в контексті геополітичної безпеки

Військова кампанія Росії в Україні (з лютого 2022 року) справді змусила багато урядів у Європі усвідомити, що енергетичні питання мають безпекові виміри, які виходять за рамки традиційних сфер ринкової економіки чи екологічної політики.

Сам пан Пайєтт відкрито говорив про це, заявивши, що стратегічна мета США у Східній Європі полягає в тому, щоб перешкодити «сприянню Росії перетворити енергетику на зброю шляхом застосування примусу проти союзників Вашингтона в Європі».

«Основа нашої сили та національної безпеки полягає в наших альянсах та партнерствах», – сказав він, розглядаючи програму США SMR у контексті геополітичної та глобальної безпеки.

Енергетична безпека «є ключовою глобальною проблемою», підсумував американський чиновник.

Однак у Європі такі геополітичні міркування поки що неприйнятні, коли йдеться про ядерну енергетику.

Німеччина та Австрія з самого початку виступали проти ядерних програм, що фінансуються ЄС, – навіть щодо малих магнітних реакторів (ММР), які вважаються безпечнішими за традиційні великомасштабні атомні електростанції. Для цих двох країн ЄС повинен брати участь лише в поширенні чистих технологій, таких як відновлювана енергетика.

Тим часом, для французьких прихильників ядерної енергетики проект «Фенікс» викликає одночасно заздрість і занепокоєння.

США прагнуть повторити свою історію успіху зі зрідженим природним газом (ЗПГ) у секторі ядерної енергетики. (Джерело: Getty)

«Американці мають рацію, коли кажуть, що енергетика є стратегічною та геополітичною», – сказав Крістоф Грудлер, французький законодавець у Європейському парламенті.

З європейської точки зору, зазначив пан Грудлер, питання можна сформулювати просто: «Візьміть свою долю під контроль і не залежьте від інших – вчора це був російський газ, сьогодні це американський ЗПГ».

Однією з відповідей на рівні ЄС є Закон про нульові викиди вуглецю в промисловості, прийнятий у березні, який перераховує малий модуль реакторів (ММР) серед технологій, що вважаються «ключовими» для переходу Європи до низьковуглецевої енергетики.

Це запобігло б «замкненню Європи на американську технологію, яка зробила б нас залежними», – сказав пан Грудлер, який наполягає на підтримці ЄС технології SMR третього та четвертого поколінь.

Французький законодавець відкинув будь-які звинувачення в ізоляціонізмі, заявивши, що метою Європи є побудова «збалансованого партнерства» зі США, такого як двигун LEAP, розроблений американським конгломератом GE та французькою Safran, який встановлюється на літаки Boeing та Airbus.

«І для цього нам спочатку потрібно створити галузь SMR у Європі. Саме тому я наполягаю на створенні Європейського альянсу SMR», – сказав пан Грудлер.

Європейська асоціація ядерної торгівлі підтримала цей крок, заявивши: «Важливо, щоб ЄС зосередився на забезпеченні енергетичної незалежності та промислового суверенітету».

Однак, з політичної точки зору, створення альянсу SMR в Європі було б складним, а також підкреслило б розбіжності щодо ядерної енергетики в Європі.

Тим не менш, за його словами, побудова європейської галузі SMR є важливою для «стратегічної автономії» ЄС, особливо враховуючи те, що східні країни ЄС перебувають у процесі оснащення себе американськими технологіями.

Іронія, за словами пана Грудлера, полягає в тому, що американська компанія NuScale не має достатньо грошей, щоб побудувати гігантський завод, як планувалося, і покладається на контракти зі східноєвропейськими країнами для отримання фінансової підтримки.

«Отже, їхня стратегія полягає в тому, щоб підписувати контракти в Європі, щоб отримати гроші, необхідні для будівництва заводу SMR. А ми, європейці, будемо це фінансувати? Це не має сенсу. Як європейці, ми повинні просувати власну промисловість», – сказав законодавець.

Безумовно, Європі є чого навчитися у США щодо того, як вирішувати кризи. Коли йдеться про енергетику, питання безпеки та незалежності мають бути на першому плані, оскільки ЄС готується до двостороннього саміту зі США у Вашингтоні 20 жовтня.

Джерело: https://baoquocte.vn/dung-bao-gio-lang-phi-mot-cuoc-khung-hoang-tot-hom-qua-la-khi-dot-cua-nga-hom-nay-la-lng-cua-my-246601.html