Зберігаючи вогняну епоху в кожному пам'ятному предметі.

Серед метушні повсякденного життя ветерани досі плекають військові реліквії як незгладиму частину своїх спогадів. Від іржавих куль та вицвілих фляг до застарілих щоденників… усі вони не лише свідчать про часи війни, а й містять священний зв’язок товариства.

Колекції пам'ятних речей

Пан Тран Ань Єн (нар. 1948) з хутора Транг Сон 6, комуни Луонг Сон, колишній солдат, служив у 302-й дивізії, воював на полях битв Куанг Трі , Південно-Східному регіоні, Центральному нагір'ї та в Камбоджі. Повернувшись до цивільного життя, пан Єн дорожить речами, які він привіз з поля бою, такими як мобільний телефон, касетний плеєр, ліхтарик та парашутний гамак.

Пан Тран Ань Єн зі своєю колекцією військових реліквій. Фото: Конг Кієн

Під час своїх візитів на колишні поля битв він часто намагався зібрати військові реліквії. Після багатьох років старанного збирання його колекція зараз налічує десятки артефактів.

Колекція пана Єна включає багато реліквій, привезених з полів битв у Південному В'єтнамі, таких як лопата та кирка, що використовувалися для копання окопів та укріплень; пилка та сокира, що використовувалися для зрубування дерев для будівництва казарм; ліхтарик, який використовувався для маршів уночі в лісі; та олійний ліхтарик, що використовувався в глибоких підземних бункерах.

Пан Тран Ань Єн привіз цю рацію з поля бою. Фото: Конг Кієн

Фляга та пляшка з водою, необхідні для щоденного харчування та пиття, є звичними та незамінними предметами у спорядженні солдата. Зокрема, рацію політоцентриста підрозділу пан Єн вважає найважливішим сувеніром про час його служби в армії.

Під час маршів, особливо в гірському хребті Чионгшон, де вони подорожували вдень і відпочивали вночі, з важкими вантажами зброї та боєприпасів на плечах, солдати все ще намагалися триматися ближче до свого політичного комісара, щоб слухати новини з усієї країни.

"

«Під час зустрічей з друзями, товаришами, сусідами чи членами родини кожен хоче почути про призначення та значення кожного артефакту. Я можу провести презентацію, навіть цілий день, про свою колекцію військових реліквій, тому що кожен артефакт пов’язаний зі спогадом, історією життя солдата, з роками труднощів, але й гордості...»

Ветеран Тран Ань Єн

Безцінний щоденник

Минуло понад півстоліття, і щоденник пана Хо Чонга Тханя (народився у 1954 році) з хутора Єн Ха комуни Хунг Нгуєн збляк, почерк поступово розмивався з роками. Але для його власника він справді безцінний, щось незамінне, бо пов'язаний з його юністю, переживаннями війни, героїчними та славними днями його життя.

Пан Тхань зізнався: «У мене була звичка вести щоденник ще зі студентських років. У воєнні роки я написав три книги. На жаль, коли я залишив їх у базовому таборі, щоб вирушити у військові кампанії, дві з них були втрачені після мого повернення. Зараз залишилася лише одна книга, яка задокументувала мою участь в історичній кампанії Хошиміна ».

Пан Хо Чонг Тхань поруч зі своїм щоденником з поля бою. Фото: Конг Кієн

Збережений щоденник пана Тханя містить майже 100 сторінок, написаних акуратним і рівним почерком, і досі легко читається. На першій сторінці є напис червоною ручкою: «Сторінка щоденника з моєї батьківщини на Півдні», поруч із ім’ям автора та назвою підрозділу: Команда 59 – Полк 70.

Запис у щоденнику від 8 квітня 1975 року говорить: « Ми безперервно йшли вдень і вночі. Сонце на нашій батьківщині Півдні палило. Виснаження було невимовним. Однак звістка про перемогу на Півдні змусила втому зникнути; дорога на поле бою сьогодні сяяла прапорами та квітами…»

Далі, з 9 по 15 квітня 1975 року, солдат Хо Чонг Тхань досить детально записував події маршу, свої думки та почуття. Усе було пронизане бойовим духом і відчуттям перемоги; кожен відчував, що тріумф дуже близько, практично в межах їхньої досяжності.

Записи з бойового щоденника пана Хо Чонга Тханя. Фото: Конг Кієн

Наступний день, останній день, записаний у щоденнику, був 21 квітня. Запис все ще обертався навколо маршу: « Щойно настала ніч. Було віддано наказ про марш. Усі розслабилися, готові розпочати бойове завдання. Я здогадався, що це звільнення Б'єн Хоа. Ой! Що може бути радіснішим за це — боротися та помститися за своїх полеглих товаришів, однополчан та близьких… »

Зрештою, пояснення неможливості продовжувати писати щоденник на полі бою було таким: « Кампанія Хо Ши Міна, безсмертний золотий розділ в історії, але, на жаль, змушений слідувати за швидкострільною армією, я не зміг зафіксувати ці славні моменти. Пам’ятайте їх вічно! » Ці рядки були написані мовою Транг Бом (Б’єн Хоа).

"

«Ці записи з бойового щоденника допомагають мені зберегти героїчні та славні спогади і нагадують мені жити відповідно до жертв стількох товаришів та побратимів».

Ветеран Хо Тронг Тхань

Реклама

Джерело: https://baonghean.vn/giu-lai-thoi-hoa-lua-trong-tung-ky-vat-10334936.html