(GLO) – Давно я не читав такого насиченого та жорстокого воєнного роману. Це «Дев’ята година» письменника Нгуєна Мота. Дія відбувається в центральній провінції — найжорстокішій частині війни — і в південно-східному регіоні, воротах до Сайгону. Час відбувається за кілька років до 1975 року. А персонажі — селянські родини з цього жорстокого регіону та мешканці місця під назвою Тху Б’єн.
Звісно, головні герої — це все ще молоді люди, чиє життя буде перекинуте та пошарпане війною, хоча вони все ще живуть, все ще кохають і все ще існують, кожен зі своєю долею та обставинами.
Нгуєн Мот був свідком тієї війни, бо жив у цьому жорстокому регіоні, і його родина постраждала від найжахливіших її проявів. Його батьків убили кулями прямо на його очах, коли він був ще хлопчиком, що показує йому, що таке війна. Він був змушений піти за своїм дядьком в іншу країну та взяв прізвище дядька, ставлячись до нього як до батька. Його особисті обставини тонко відображені в цій історії, і, звичайно, це також була ситуація всієї нації на той час.
Фермерська родина просто хотіла жити мирно, обробляючи землю та доглядаючи за нею, в оточенні дружніх буйволів. Але потім спалахнула війна, і вони розділилися на... три фракції. Одна фракція хотіла миру та спокою, рішуче налаштована змусити своїх синів уникнути військової служби. Звичайно, це була «фракція» батьків. Брати ж розділилися на дві фракції. Вони розділилися не самі; обставини змусили їх до цього. Зброя, бомби, артилерія... є багато моторошних уривків для читання. З тих хаотичних ночей бомбардувань вийшли люди. Кульмінацією стала ніч, коли троє синів, розділених на дві фракції всередині родини, загинули у великому зіткненні. І те, як обидві сторони організували похорони своїх загиблих солдатів, також було глибоко зворушливим.
 |
Твір «Від шостої до дев'ятої години» письменника Нгуєна Мота. Фото: VCH |
Маючи понад 300 сторінок, Нгуєн Мот веде нас крізь неймовірно напружені ситуації, проте, як не дивно, саспенс спокійний та зібраний. Долі персонажів одночасно захопливі та звичайні, їхні особистості різко стикаються, але все ж терпимі одна до одної. Є трагедії, деякі душероздираючі... але всі вони вирішуються, як завдяки майстерному розвитку сюжету автора, так і його гуманістичній натурі та постійному погляду на речі. Тому, зрештою, більшість із них повертаються та зустрічаються знову. Кінець досить несподіваний після всіх таємничих та неоднозначних натяків.
Були зворушливі возз'єднання та розбиваючі серце, неповні возз'єднання. Але навіть посеред жорстокої та дикої війни все ще було прекрасне кохання, справді прекрасне. Чи з одного боку, чи з іншого, кохання було прекрасним. Воно було чистим і невинним, попри труднощі, негаразди, незручності, незрозумілі обставини… але зрештою, розум переміг, що призвело до щасливого кінця. Хіба кохання Транга і Тама не було прекрасним? Прекрасним і лютим. Лютим навіть у їхньому возз'єднанні, серед сліз і болю, проте прекрасним. Прекрасним до болю. Хіба кохання Сон Дьєма не було прекрасним? Хоча іноді воно змушувало наші серця битися швидше. Воно було прекрасним у… сенсі Нгуєн Мот, що означає мрійливе, нереальне, нетрадиційне, занадто красиве, занадто крихке, занадто слабке серед гуркоту битви.
Нгуєн Мот має виняткову пам'ять. Він з надзвичайною точністю переповідає багато деталей з епохи 1975 року. Він навіть цитує багато віршів свого улюбленого поета, Нгуєн Тат Нхіена.
Я навмисно вирішив не робити короткий виклад цього роману, бо це зменшило б задоволення від нього, особливо напругу, створену майстерною розповіддю автора. Я згадаю лише кілька вражень після того, як відкладу книгу, після двох днів читання та безсонної ночі. Я майже не спав, і навіть коли засинав, моторошні образи книги, моторошні образи війни знову виринали. Моє покоління та я народилися та виросли під час війни. Я був свідком руйнівної війни на Півночі, а після 1975 року повернувся до свого рідного міста Хюе , щоб стати свідком війни, яка щойно закінчилася, досі яскраво пам'ятаючи обставини моїх родичів та членів сім'ї, які щойно пережили війну. Нгуєн Мот пережив війну на Півдні; він був безпосереднім «персонажем» війни. Я відвідав рідне місто Нгуєн Мота та слухав, як він розповідає свою надзвичайну історію життя: від хлопчика, який спав зі своєю матір'ю, яка була свідком того, як її розстріляли прямо на його очах, до життя з дядьком, який колись був дуже бідним, але виховав його до дорослого віку. Навіть працюючи вчителем, йому все одно доводилося знаходити час для продажу морозива, а потім він став журналістом і письменником, яким він є й сьогодні.
Лише в останніх рядках роману я зрозумів, який стосунок мають шоста та дев’ята години до історії, яку він обрав за назву роману. Це вірш з Біблії: «Близько шостої години темрява вкрила землю аж до години дев’ятої. Сонце затьмарилося, і завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу...»
У цьому романі я відчув спокій, толерантність та гуманістичний погляд Нгуєн Мота на війну та людство, тому жорстокість, насильство, горе, приниження... зрештою зворушили нас, полегшуючи задуху, хоча було й возз'єднання, було й розлука. Це схоже на те, як головний герой, Сон, усвідомлює містичний сутінковий колір річки...
Посилання на джерело
![[Фото] Прогулянка серед кавових квітів у Центральному нагір'ї](https://vphoto.vietnam.vn/thumb/1200x675/vietnam/resource/IMAGE/2026/02/22/1771736214034_ndo_bl_img-3460-8365-jpg.webp)
Коментар (0)