https://baogialai.com.vn/gio-thu-sau-toi-gio-thu-chin-su-khoc-liet-bao-dung-post241068.html

(GLO) – Давно я не читав такого запеклого та насиченого воєнного роману. Це книга «Від шостої до дев'ятої години» письменника Нгуєна Мота. Дія охоплює провінцію в Центральному регіоні – найзапеклішому місці війни, – і місцевість у Південно-Східному регіоні, ворота до Сайгону. Дія відбувається за кілька років до 1975 року. А персонажі – фермерські сім'ї в цьому запеклому районі з людьми в місці під назвою Тху Б'єн.

Звичайно, головні герої – це все ще молоді люди, чиї долі будуть перекинуті та розчавлені війною, хоча вони все ще живуть, все ще кохають і все ще існують, хоча кожна людина має різну долю та ситуацію.

Нгуєн Мот був свідком тієї війни, бо жив у цьому жорстокому краї, його родина зазнала найбільшої жорстокості війни. Його батьки загинули від куль на його очах, коли він був ще хлопчиком, і це було достатньо, щоб побачити на його очах, що таке війна. Йому довелося піти за своїм дядьком в іншу країну та взяти прізвище дядька, вважаючи його своїм батьком. Здавалося, що його особисті обставини були нечітко присутні в цьому, звичайно, такою була ситуація всієї нації на той час.

Фермерська родина просто хотіла жити в мирі, працювати в полі та мати стадо буйволів, таких же дружніх, як і люди. Але потім спалахнула війна, і вони розділилися на... 3 фракції. Одна фракція хотіла жити в мирі та наполягала на тому, щоб змусити своїх дітей уникати військової служби. Звичайно, це була «фракція» батьків. Брати були розділені на 2 фракції. Вони не розділилися самі, але час змусив їх до цього. Гармати, бомби, артилерія... було багато сторінок, які змушували людей тремтіти. Люди виходили з тих хаотичних ночей бомб і куль. Кульмінацією стала ніч, коли 3 сини, але розділені на 2 фракції в цій родині, загинули у великому зіткненні. І те, як обидві сторони влаштували похорон своїх солдатів, також було вражаючим.

«Від шостої до дев'ятої години»: Фото 1 лютої терпимості

Твір «Від шостої години до дев'ятої» письменника Нгуєна Мота. Фото: VCH

На понад 300 сторінках Нгуєн Мот веде нас крізь надзвичайно напружені ситуації, але, як не дивно, спокійно та з нетерпінням. Долі персонажів як захопливі, так і звичайні, їхні особистості гірко стикаються, але вони можуть терпіти одна одну. Трагедії, деякі з яких задушливі... але всі вони вирішуються як завдяки технічному підходу письменника, так і завдяки гуманістичній натурі автора, який завжди дивиться на світлу сторону. Тож зрештою більшість із них повертаються та зустрічаються одне з одним. Кінець надзвичайно несподіваний після дуже загадкових та незрозумілих зачіпок.

Є болісні, ідеальні зустрічі, є незакінчені, сповнені жалю возз'єднання. Але навіть попри те, що війна така люта та жорстока, все одно є прекрасне кохання, дуже прекрасне. З того чи іншого боку кохання прекрасне. Таке чисте, таке чисте, попри повороти та негаразди, попри негаразди, попри кульгавість, попри труднощі пояснення... але зрештою, розум виходить назовні, щоб мати щасливий кінець. Історія кохання Транга та Тама не прекрасна, прекрасна та люта. Люта навіть коли вони возз'єднуються, у сльозах та болю, але прекрасна. Красива до болю. Хіба історія кохання Сон Дьєма не прекрасна? Навіть якщо часом вона змушує наші серця битися частіше. Вона прекрасна в певному сенсі... Нгуєн Мот, тобто розпливчаста, тобто нереальна, тобто ненормальна, тобто занадто красива, занадто тендітна, занадто слабка посеред шуму битви.

Нгуєн Мот має дуже добру пам'ять. Багато деталей з 1975 року він точно переповів. Було процитовано багато віршів його улюбленого поета, Нгуєн Тат Нхієна.

Я навмисно не робив короткого огляду цього роману, бо це втратило б задоволення від читання, особливо напругу завдяки майстерній оповіді автора. Я пам'ятаю лише кілька вражень після того, як відклав книгу, після 2 днів читання та 1 безсонної ночі після її завершення. Я майже не спав, а коли іноді засинав, знову з'являлися привиди книги, привиди війни. Моє покоління та я народилися та виросли під час війни. Я був свідком того, як війна знищувала Північ, після 1975 року я повернувся до свого рідного міста Хюе , щоб стати свідком війни, яка щойно минула, досі яскраво пам'ятаючи обставини моїх братів та родичів, які щойно пережили війну. Нгуєн Мот пережив війну на Півдні, був "персонажем" війни віч-на-віч. Я повернувся до рідного міста Нгуєн Мота, послухав його розповідь про своє дивне життя: від хлопчика, який спав з матір'ю і був свідком того, як його матір застрелили прямо на його очах, до того, як він переїхав до свого дядька у важкий час, бо був дуже бідним, але виховав племінника хорошою людиною; навіть коли він був учителем, йому все одно доводилося продавати морозиво, а потім він став журналістом і письменником, як і сьогодні.

Лише в останніх рядках роману я зрозумів, який стосунок мають шоста та дев’ята години до історії, яку він назвав романом. Це був вірш з Біблії: «А коло шостої години темрява настала по всій землі аж до години дев’ятої; і сонце затьмарилося, і завіса храму роздерлася навпіл посередині…»

Я читаю про спокій, толерантність та гуманістичний погляд Нгуєн Мота на війну та людей у цьому романі, тому жорстокість, насильство, горе, приниження... зрештою змушують нас відчувати себе зворушеними, менш задушливими, навіть попри возз'єднання, але й розлуку. Це схоже на те, як головний герой Сон розпізнає таємничий післяобідній колір річки...

ВАН КОНГ ХУНГ

Посилання на джерело