Частина 2: Близькість між двома країнами з двох континентів

Хоча Марокко та В'єтнам географічно віддалені та політично різні, вони близькі та схожі в історичному контексті та соціальному житті. З особливих стосунків у минулому, протягом останніх десятиліть, між двома країнами встановився процес прихильності та співпраці, що створило передумови для глибшого та ширшого розвитку в майбутньому.

Подібності з історичних характеристик

Як і В'єтнам, Марокко колись було французькою колонією, що знаходилася під режимом протекторату. У цьому контексті в цій африканській країні існували рухи боротьби за свободу та незалежність. Багато історичних експертів вважають, що в цей період деякі марокканські та в'єтнамські революційні лідери обмінювалися листами, щоб обговорити методи боротьби за уникнення гноблення.

У тій самій ситуації багато марокканських революціонерів рішуче висловлювали свою підтримку в'єтнамській революції як до, так і після здобуття незалежності в 1945 році, а потім вели війну опору проти французького колоніалізму. За словами доктора Ле Фуок Міня, постійного віце-президента Асоціації дружби В'єтнам-Марокко, у 1961 році, в контексті чіткого розмежування між соціалізмом і капіталізмом у світі, Марокко не було країною соціалістичного блоку, але невдовзі встановило дипломатичні відносини з В'єтнамом. Це дуже цінно.

Згідно з професійним аналізом, Марокко можна вважати першою країною в Африці, яка встановила дипломатичні відносини з В'єтнамом. Більшість країн «чорного континенту» або регіону Близького Сходу встановили відносини з нашою країною протягом останніх 40 років, після виведення США з В'єтнаму, а наша країна здобула незалежність і повне об'єднання.

Озираючись на історичні віхи, у 1954 році «гучна перемога В'єтнаму на п'яти континентах, що сколихнула світ» у Дьєнб'єнфу також мала особливе значення для багатьох африканських країн, включаючи Марокко. Ця подія створила «натхнення Дьєнб'єнфу», яке вважається «відправною точкою нової боротьби за повне самозвільнення» народів африканських країн. Французькі колонії в Африці, зокрема Алжир, підняли опір і збройну боротьбу за незалежність. Доктор Ле Фуок Мінь розповідав: «Я чув, як багато разів, йдучи в бій, солдати кричали: Дьєнб'єнфу!». Багато літніх людей у ​​Марокко, згадуючи Дьєнб'єнфу, Хо Ші Міна , Во Нгуєн Зяпа..., були зворушені. Зіткнувшись з такими рішучими діями, французькі колонізатори були змушені надати незалежність Тунісу та Марокко у 1956 році... Потім, у 1962 році, Алжир здобув незалежність.

Після війни В'єтнам і Марокко продовжували зміцнювати свої дружні відносини. У 2005-2006 роках, з відкриттям дипломатичних місій Марокко в Ханої та В'єтнаму в Рабаті, дві країни зблизилися дипломатично, що ознаменувало початок нового етапу у двосторонніх відносинах, якому тепер сприяють офіційні візити високого рівня, підписання угод про співпрацю та взаємна підтримка в міжнародних організаціях. Обидві країни прагнуть вийти за рамки звичайних церемоніальних взаємодій, використовуючи нові спільні інтереси.

Близькість двох народів

Коментарі пана Джамале Шуайбі, Надзвичайного та Повноважного Посла Марокко у В'єтнамі, вранці біля Західного озера допомогли нам чіткіше відчути близькість з точки зору культури – суспільства та національних традицій. Пан Джамале Шуайбі сказав, що дві країни мають багато спільного, що створює сприятливі умови для інтеграції між двома громадами: в'єтнамцями в Марокко та навпаки. «Перша спільна точка – це сімейний фактор. Я розумію, що і в'єтнамці, і марокканці високо цінують сім'ю. Необхідно розуміти, що поняття сім'ї тут не обмежується лише будинком, що включає батька, матір, дітей, а й предків, бабусь і дідусів та родичів. Як і в'єтнамці, марокканці також мають звичаї та свята, щоб поклонятися своїм предкам та пам'ятати їх», – наголосив пан Шуайбі.

Крім того, відкритість, гостинність, взаємопідтримка та допомога також є спільними перевагами народів В'єтнаму та Марокко. Згадуючи гостинність марокканського народу, колишній Надзвичайний і Повноважний Посол В'єтнаму в Марокко на термін 2020-2023 років Данг Тхі Тху Ха сказав: «У 2020 році я вирушив до Марокко, щоб розпочати своє завдання. Після двох рейсів з порятунку громадян я приземлився в аеропорту Феса. Хоча була 2:30 ночі, а аеропорт Феса знаходиться понад 200 км від столиці Рабата, персонал рецепції Міністерства закордонних справ Марокко та директор аеропорту все одно з ентузіазмом зустріли нас з посмішками на обличчях».

В'єтнам і Марокко також схожі з точки зору гармонії в різноманітності. Посол Шуайбі зазначив, що В'єтнам — це країна з багатьма етнічними групами та релігіями, але люди все ще живуть разом у гармонії та солідарності. «Це спільна риса з Марокко. Ми різноманітні за культурою, релігією та мовою, але ми завжди сприяємо гармонії в нації та суспільстві», — поділився пан Шуайбі. Погоджуючись з цією точкою зору, пані Данг Тхі Тху Ха зазначила, що Марокко — це країна, де 99% населення є мусульманами, але вона дуже поважає релігійні та культурні відмінності. Марокканці навіть дуже захоплені вивченням інших культур та активно підтримують іноземну культурну діяльність тут.

Туристи фотографуються біля мавзолею короля Мухаммеда V – відомого проєкту, розробленого в'єтнамським архітектором Еріком Во Тоаном. Фото: НАДАНО АВТОРОМ ДІ ЛІ

В'єтнамські ворота села в африканській країні

Відомо, що для того, щоб нагадати поколінням в'єтнамців про їхнє в'єтнамське походження та відповідальність за зміцнення дружби між народами двох країн, у 2021 році, з нагоди 60-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між В'єтнамом та Марокко, посольство В'єтнаму вирішило мобілізувати в'єтнамців за кордоном для будівництва «В'єтнамських воріт у Марокко», розташованих у селі Дуар Сфарі, також відомому як «В'єтнамське село», на околиці міста Кенітра, Марокко. Це проект з тим самим значенням, що й «Марокканські ворота у В'єтнамі» в Ба Ві.

Пані Данг Тхі Тху Ха розповіла, що після року будівництва, у грудні 2022 року, проєкт було завершено. День відкриття В'єтнамської брами також став днем, коли будинки в'єтнамського села отримали нове оздоблення завдяки підтримці місцевої влади, яка направила людей для прибирання та перефарбування будинків і парканів. Сім'ї також прикрасили свої будинки, щоб зробити їх більш блискучими. Раніше дорога до села була вибоїстою та важкою для проїзду. Але після будівництва брами місцева влада вирішила відремонтувати та заасфальтувати всю дорогу до села довжиною понад 10 км. Наразі В'єтнамська брама є не лише культурним об'єктом для в'єтнамської громади, але й стала корисним туристичним напрямком для багатьох марокканців, місцем проведення багатьох заходів. Тепер дві брами в двох країнах: Марокканська брама в Ба Ві та В'єтнамська брама в Кенітрі стали символами дружби між двома країнами.

Окрім спільного минулого, або соціально-культурних подібностей, які заклали основу для взаєморозуміння та поваги, протягом багатьох років В'єтнам та Марокко також поділяли деякі основні принципи у веденні зовнішніх відносин. Незважаючи на географічну відстань, дві країни змогли визначити перспективні взаємодоповнюючі сфери, особливо у сферах сільського господарства, промисловості, освіти, технологій... Протягом багатьох років взаємодія між двома країнами посилювалася завдяки університетським програмам, стипендіям, торговим обмінам та іншим офіційним та громадським візитам.

Марокко та В'єтнам продовжують зміцнювати свої відносини, засновані на взаємній повазі, пошуку спільних інтересів та сучасному баченні міжнародних відносин. З кожним роком можливості для співпраці, особливо в економічній, академічній, культурній та законодавчій сферах, зростають, що демонструє постійний розвиток та багатий потенціал цих двосторонніх відносин.

Багато в'єтнамців також розповідали, що коли вони подорожували до Марокко, чи то в Рабаті, Касабланці чи сільській місцевості, марокканці тепло вітали їх. Коли вони дізналися, що вони в'єтнамці, багато марокканців навіть вигукували: «В'єтнам! Хо Ши Мін!».

(Продовження буде)

За даними газети Nhan Dan

https://nhandan.vn/moi-quan-he-gan-bo-huu-nghi-ky-2-post860726.html

Джерело: https://thoidai.com.vn/ky-2-gan-gui-hai-nuoc-tu-hai-chau-luc-210379.html