Чи можу я скласти заповіт про передачу нерухомості, але не про її продаж?

Заповіт розуміється як волевиявлення фізичної особи щодо передачі свого майна іншій особі після смерті.

Згідно з положеннями статті 609 Цивільного кодексу 2015 року, право на спадкування визначається наступним чином: фізичні особи мають право скласти заповіт про розпорядження своїм майном; залишити своє майно спадкоємцям за законом; та успадковувати майно згідно із заповітом або згідно із законом. Таким чином, складання заповіту про розпорядження майном після смерті повністю відповідає положенням закону.

Дійсним заповітом є випадок, коли заповіт складено відповідно до положень статті 630 Цивільного кодексу 2015 року.

Стаття 630. Законний заповіт

1. Дійсний заповіт повинен відповідати таким умовам:

a) Заповідач має здоровий глузд і ясну голову під час складання заповіту; не був обманутий, не підданий погрозам чи примусу;

б) Зміст заповіту не порушує заборон закону чи соціальної етики; форма заповіту не порушує положень закону.

2. Заповіт особи віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років має бути складений у письмовій формі та мати згоду батька, матері або опікуна.

3. Заповіт особи з фізичними вадами або неписьменної особи має бути складений у письмовій формі свідком та нотаріально засвідчений або посвідчений.

4. Письмовий заповіт без нотаріального посвідчення вважається дійсним лише за умови, що він відповідає всім умовам, зазначеним у пункті 1 цієї статті.

5. Усний заповіт вважається дійсним, якщо усний заповідач висловлює свою останню волю перед щонайменше двома свідками, і одразу після висловлення усним заповідачем своєї останньої волі свідки записують її, підписують або знімають відбитки пальців. Протягом 5 робочих днів з дати висловлення усним заповідачем своєї останньої волі заповіт має бути нотаріально посвідчений або засвідчений компетентним органом для підтвердження підпису чи відбитків пальців свідка.

Стаття 631. Зміст заповіту

1. Заповіт містить наступний основний зміст:

а) Дата, місяць, рік складання заповіту;

b) Повне ім'я та місце проживання заповідача;

c) Повне ім'я особи, установи чи організації, яка отримує спадщину;

г) Залишена спадщина та де вона знаходиться.

2. Окрім змісту, зазначеного у пункті 1 цієї статті, заповіт може мати інший зміст.

3. Заповіт не повинен бути скороченим або написаним символами. Якщо заповіт складається з кількох сторінок, кожна сторінка повинна бути пронумерована та містити підпис або відбиток пальця заповідача.
Якщо заповіт містить виправлення або застереження, заповідач або свідок заповіту повинен підписатися поруч із виправленням або застереженням.

Виходячи з вищезазначених положень, дійсним заповітом є заповіт, складений у той час, коли заповідач перебуває у здоровому глузді, а складання заповіту та розподіл спадщини згідно з його волею не є обманом чи примусом з боку когось. Зміст заповіту не порушує положень законодавства та соціальної етики, а також забезпечує правильну форму заповіту.

Чи можу я скласти заповіт про передачу землі, але не про її продаж?

Щодо цього питання, пункт 1 статті 645 Цивільного кодексу 2015 року передбачає:

У разі, якщо заповідач залишає частину спадщини для богослужіння, ця частина спадщини не поділяється та передається особі, визначеній у заповіті, для управління та здійснення богослужіння; якщо визначена особа належним чином не виконує заповіт або не дотримується домовленості спадкоємців, вони мають право передати частину спадщини для богослужіння іншій особі для управління та здійснення богослужіння.

У разі, якщо спадкодавець не призначить особу для управління спадковим майном, спадкоємці призначають особу для управління спадковим майном.

У разі смерті всіх спадкоємців згідно із заповітом, частина спадщини, що використовується для богослужіння, належить особі, яка законно розпоряджається спадщиною серед тих, хто має право на спадкування згідно із законом.

Однак, якщо всього майна, залишеного померлим, недостатньо для погашення його/її майнових зобов'язань, частина майна не може бути використана для богослужінь (відповідно до пункту 2 статті 645 Цивільного кодексу 2015 року). Тобто, якщо всього майна, залишеного померлим, недостатньо для «погашення боргу», будинок та земля мають бути використані для погашення боргу, навіть якщо в заповіті чітко зазначено, що вони призначені для богослужебних цілей.

Коротко кажучи:

- Якщо в заповіті зазначено, що він не продається, а призначений лише для богослужіння, спадкоємець не має права продавати, крім випадку, коли всього майна померлого недостатньо для виконання його/її зобов'язань (якщо цього недостатньо для сплати боргу, будинок та земля мають бути продані або передані кредитору).

- Якщо заповіт не містить змісту «використання для богослужіння», спадкоємець все ще має повні права землекористувача, включаючи право на передачу.

Мінь Хоа (т/год)

Джерело