Країна неповторних та барвистих народних пісень.

Віньлок — це край, багатий на народні пісні та танці, яскравий та різноманітний. Річка Ма протікає через багато населених пунктів провінції Тхань Хоа, перш ніж впасти в море, але пісні та співи, пов'язані з річкою, насиченою мулом блискучої культури Донгшон, можна знайти не в кожній місцевості вздовж її течії.

Спів під час водної процесії на святі села Бонг Тхуонг, комуна Вінь Хунг.

Річка Ма відображає гірський хребет Хунг Лінь, накопичуючи духовну енергію неба та землі, поширюючи резонансний звук гонгів, що шепоче у земних жилах, відображаючи величну цитадель династії Хо, стародавні та священні храми та святилища, а також людей з їхньою надзвичайною мужністю, але водночас лагідною натурою... З цього народу та землі лунають хвилюючі народні пісні річки Ма, хвилюючи душу, вічно луною лунаючи по всій країні: «Ходімо сюди, я співатиму з тобою / Співаймо для шести районів і десяти сіл».

Річка Ма протікає через серце Вінь Лока і повільно тече до моря, проходячи через села, що несуть мелодійні народні пісні регіону Західної столиці: «Золоте серцевинне дерево залишається свіжим у воді / Герої в біді все ще посміхаються та радіють».

Народні пісні у Вінь Локу також походять від сільськогосподарської праці та виробництва, тісно пов'язаних з родючою річкою, яка живить поля та рівнини, даючи рясні плоди та квіти в усі чотири пори року, та її прохолодною, чистою водою, яка живить фізичне та духовне благополуччя людей, які присвятили своє життя цій культурній річці. Вздовж берегів цієї річки виникли різноманітні народні мелодії, відомі на місцевому рівні як: пісні-дражнілки, пісні залицяння, пісні кохання та пісні-заклики... Від текстів пісень до мелодій, усі вони несуть незгладимий слід річкової культури величної та поетичної річки Ма Зянг: «Човен досяг берега, моя люба / Чому б тобі не побудувати міст, щоб я міг вийти на берег? / Човен досяг берега, моя кохана / Міцно закріпи жердину та заходь жувати бетель».

Народні пісні сіл Вінь Лок тісно пов'язані з річкою, сільськогосподарським виробництвом та сезонами посадки, які виконують фермери – «прості, чесні душі, ніжні, як земля / Любов до картоплі та маніоки така щира», працьовиті, старанні, стійкі до сонця та дощу, прекрасні як зовнішністю, так і характером. Вони не лише дають бажані золоті врожаї, приносячи добробут у кожен дім, але й є творцями народних пісень та мелодій, часто поєднуючи спів і танці, щоб полонити серця: ... «Криниця в селі Ду і чиста, і прохолодна / Дівчата в селі Конг прекрасні навіть без співу».

Вода є життєво важливим елементом життя. Живучи вздовж річки Ма Зянг, поступово формувалася віра в поклоніння воді. Під час ритуалу перенесення води молилися за національне процвітання, мир і достаток, що супроводжувалося звуками народних пісень та співів, поєднуючись із рухами веслувців села Бонг Тхуонг у комуні Вінь Хунг: «Пливучи, пливучи / На човні-драконі / Вмілими руками дівчина керує / Долаючи великі хвилі / О, веслуй, веслуй / Човен міс Ба Тхоай / Ковзаючи по глибокій річці / Це річка Ма Зянг /... Перед сценою Бонг Тьєн / Тверда рука дівчини гребе / Змушуючи човен ковзати по хвилях / О, веслуй, веслуй»...

Річка Ма, що протікає через Віньлок, не лише робить села та поля родючими, але й впливає на сприйняття та мислення місцевих жителів, породжуючи унікальну форму народного виконання: Чо Чай у селі Кам Хоанг (Вінь Куанг), де «Гора Ле вкрита хмарами, схожа на парчу / Річка Ма сяє під місячним світлом, як перли», натхненна поемою короля Бінь Діня.

У виставі Чо Чай беруть участь провідний весляр та веслярі, а також група танцюристів, які співають і танцюють під час веслування. Під час вистави вони веслують на суші та співають: «Сьогодні річниця нашого храму / Спочатку ми приносимо жертви храму, потім ми гребемо через річку, щоб поклонитися / Ми гребемо через річку одним веслом / Щоб повернути лікаря та герцога до села». Церемонія співу та танцю Чо Чай на честь божества-охоронця села відбувається у священному місці, віддаючи шану та висловлюючи вдячність предкам, які заснували та побудували мирне та процвітаюче село. Дванадцять красивих і витончених сільських дівчат, одягнених у рожеві ліфи та шовкові спідниці, віком близько п'ятнадцяти років, з лампами на головах, віялами в руках та веслами, майстерно виконували танці: біг, танець з веслами, танець з віялами, танець з прапором, веслування, танець з шарфом, танець з жердиною та танець з лампами, у супроводі пісень та музичного супроводу: «...Обома руками вони піднімають весла / Піднімаючи їх рівномірно, щоб віддати шану Святому Королю / Сьогодні ми святкуємо правління Святого Імператора / Наглядаючи за добрими людьми чотирьох куточків світу / Змагаються фермерство та сільське господарство / Вчені вивчають, практикують бойові мистецтва / Торгівля та промисловість процвітають / Люблячи людей, співаючи пісні миру / Так гарно... гарно... гарно / Ми бажаємо Святому Імператору вічної мудрості». Танець граціозний і ритмічний, пісня іноді повільна, іноді швидка, хвилююча та захоплююча... він має силу зворушити душу, повертаючи глядачів до коріння нації, згадуючи предків, відображаючи віру в молитву за воду, сонячне світло та боротьбу з повенями... за стиглий рис, золоте колосся та рясний врожай.

Виступи народного співу та танців Чео у комунальному будинку Там Тонг та храмі Тран Кхат Чан (комуна Вінь Тьєн) включають: вступні пісні, «Тихо ловлячи весло», «Ловлячи весло», «Ловлячи весло у поклонінні», пісні Ха Тхань, пісні, що прославляють святого... від ритуалів, текстів пісень та ритмічних танців, що несуть сильний відбиток народних пісень та вистав регіону річки Ма та придворних ритуалів: «Сьогодні річниця нашого храму / Святого храму Дун шанують у всіх трьох комунах / З'єднуючи храм Дун з Тхань Хо / Стара дорога Кай Хоа, сліди минулого залишаються незатьмареними...».

Поряд із народними піснями про любов до батьківщини та країни, що оспівують героїв та божеств-покровителів, які зробили свій внесок у розвиток народу та нації, села вздовж річки Ма також створюють та виконують традиційні народні пісні, такі як «спів за річкою» (Вінь Нінь), «спів гуртом» та «спів з барабанами» (Вінь Тхань, Вінь Куанг), що виражають емоції трудівників, пов’язаних з полями, річкою та горами; тісно пов’язаних з людьми та краєвидами цього місця, за допомогою пристрасних, палких та захопливих текстів.

Окрім створення різних форм народних пісень, деякі села у Вінь Локу також мають традиційні народні співочі традиції, зокрема село Суан Зяї в комуні Вінь Тьєн, яке досі зберігає цю традицію. Дорога від Південної брами цитаделі династії Хо до Дон Сон, зокрема вулиця Хое Няй – дорога королівського палацу династії Хо, – колись резонувала звуками музичних інструментів, ударних та мелодій співачок. У районі Вінь Лок, в районі цитаделі Тай До та її околицях, є 36 сіл, відомих своїм традиційним народним співом, які мають зв'язки з багатьма іншими провінціями та містами. У Хайфоні також є село Донг Мон у комуні Хоа Бінь, район Тхуй Нгуєн, народний спів якого виник у Вінь Локу, Тхань Хоа, і був привезений Дінь Трієтом, сином Дінь Ле, з регіону Тай До до цього північно-східного узбережжя.

Поряд із народним співом, творчими формами усного та розмовного співу в комунальних будинках, а також науковим Ка Тру, край Тай До може похвалитися унікальною театральною формою: Туонг (традиційна опера), яку виконують у стародавніх селах комун Вінь Лонг та Вінь Тхань. Туонг виконується в комунальних будинках, це придворна форма мистецтва, яка також включає багато народних елементів. Спів Тронг Куан у селі Суан Зяї, комуна Вінь Тьєн, під час фестивалів та святкувань також жвавий та яскравий, ритмічний барабанний бій поєднується з щирими та теплими текстами, піднімаючи настрій. Вінь Лок також пропонує багату та самобутню колекцію народних пісень, таких як сюонг, колискові та ритуальні народні пісні народу Мионг, що виражають тонкі та щирі емоції, оспівуючи життя та природний ландшафт, переплетений з людьми та землею.

Народні пісні – це голос емоцій та душі народу та землі Вінь Лок, традиція, що передається з покоління в покоління. Сільська місцевість з річкою Ма Зянг – зеленою річкою, що рясніє родючим ґрунтом – та священною горою Хунг Лінь є джерелом та натхненням для народних пісень, дозволяючи їм витати, пронизувати землю та резонувати в серцях людей, поширюючи та пробуджуючи емоції. Народні пісні – форма нематеріальної культурної спадщини народу та землі Тай До – потребують збереження, а їхня цінність – пропагування в житті, не лише вчора, сьогодні, але й у майбутньому.

Текст і фотографії: Hoang Minh Tuong (автор)

Джерело: https://baothanhhoa.vn/mien-dat-cua-dan-ca-dac-sac-da-sac-mau-223721.htm