У цьому контексті питання землі, зокрема механізм оплати проектів BT за рахунок земельних фондів, продовжує виступати ключовою проблемою, що безпосередньо впливає на довіру до ринку та здатність мобілізувати приватні ресурси для розвитку інфраструктури.
Перш за все, прозорість інформації про земельний фонд має бути в центрі уваги. Проект вимагає публічного розкриття рішень щодо інвестиційної політики, але лише «заохочує» розкриття інформації про місцезнаходження та площу земельного фонду, що використовується для оплати. За даними Торгово-промислової палати В'єтнаму (VCCI), такий підхід не гарантує прозорості, оскільки право на розкриття чи ні все ще залежить від кожного населеного пункту. На практиці відсутність прозорості в оцінці та використанні землі була прямою причиною багатьох суперечок та збитків. Тому обов'язкове повне розкриття інформації про земельний фонд є умовою зміцнення довіри до ринку. Коли інформація чітко розкрита, ринок має основу для порівняння, а управлінські органи мають більше інструментів для соціального контролю – це основа для того, щоб земельні операції в проектах ДПП наближалися до ринкових принципів, а не залежали від адміністративних рішень.
Ще одне питання полягає в тому, як визначати витрати на будівництво інфраструктури під час розрахунку вартості землі, що використовується для оплати. Проект дозволяє відрахування витрат на основі інвестиційних ставок, але, згідно з відгуками підприємств, цей інструмент призначений переважно для довідкових цілей. Кожен проект BT має дуже різні характеристики; без незалежного механізму оцінки та порівняння ринку ризик розбіжностей у вартості неминучий. Наслідками можуть бути втрата державних активів або спотворення фінансового плану інвестора – обидва небажані результати.
Щодо оцінки землі, потребує ретельного розгляду положення про застосування найвищої ціни в таблиці цін на землю, коли «неможливо визначити подібну ділянку». Теоретично це спосіб запобігти втраті державних активів. Однак на практиці, через відсутність чітких критеріїв для «подібних ділянок», виконавчий орган може обрати безпечний варіант негайного застосування найвищої ціни. У цьому випадку ризик не усувається, а просто перекладається на інвестора. Ділянка землі з незавершеною інфраструктурою, оцінена на тому ж рівні, що й найбільш розвинена ділянка, створить значну розбіжність порівняно з її реальною вартістю, що безпосередньо вплине на фінансовий план та знизить привабливість проекту. У довгостроковій перспективі це може зробити інвесторів більш обережними щодо проектів BT, що призведе до зміни мети мобілізації соціальних ресурсів, на яку спрямована політика ДПП.
З позитивного боку, проект наближено до принципу розподілу ризиків, про що свідчить положення про компенсацію, коли держава затримує виділення землі або її оренду для платежів за контрактом BT. Це крок у правильному напрямку, що відображає збалансований підхід до вигод для обох сторін. Однак, для ефективного впровадження цього положення необхідно уточнити, як визначаються процентні ставки та терміни їх розрахунку, уникаючи різних тлумачень під час застосування – джерела багатьох суперечок у попередніх контрактах ДПП.
Загалом, відгуки бізнесу відображають послідовну вимогу: правова база для ДПП має бути прозорою, стабільною та збалансованою для інтересів. Земля є не лише засобом оплати, а й вирішальним фактором доцільності всього проекту. Коли це вузьке місце буде усунено за допомогою чітких та розумних правил, ДПП можуть стати ефективним каналом для потоку капіталу в розвиток інфраструктури, замість того, щоб продовжувати бути сектором, у якому інвестори хочуть брати участь, але вагаються входити.
Джерело: https://www.sggp.org.vn/minh-bach-de-thao-go-nut-that-dat-dai-post847437.html






Коментар (0)