У минулому цукрова тростина була найефективнішою культурою для подолання бідності в Куангнгай . Моє дитинство було сповнене ароматом цукрової тростини та радісними звуками народних пісень протягом місячних ночей. Потім, коли з'явилися сухі, сонячні промені сезону, і цукрова тростина почала солодкувати на вершинах, моє серце сповнилося змішаними почуттями. Через погодні та ґрунтові особливості центрального прибережного регіону сезон збору врожаю цукрової тростини в моєму рідному місті зазвичай починається лише на шостий місяць за місячним календарем. У цей час на полях та схилах цукрові поля починають сохнути та тріскатися, їхнє листя сріблиться та шелестить на вітрі. У безкрайній порожнечі, змішаній з ароматом польових квітів уздовж берегів, відчувається солодкий смак цукрової тростини, що залишається на руках молодих пастухів.
Точно невідомо, коли саме цукрову тростину почали вирощувати в моєму рідному місті, але «Дай Нам Тхук Лук» (Хроніки Дай Нама), складені Національним історичним інститутом династії Нгуєн, свідчать про те, що вирощування цукрової тростини та виробництво цукру процвітали за часів правління ранніх імператорів Нгуєн. У той час двір запровадив систему закупівлі великої кількості цукру щорічно, яка іноді перевищувала один мільйон фунтів, як для внутрішнього використання, так і для експорту. Це було особливо актуально, коли народ Мінь Хыонг (з Китаю) оселився в Ко Луу, утворивши місто Тху Са, яке торгувало різними товарами, включаючи цукор та цукерки. Згідно зі збереженими документами, місцеві жителі також заснували там цукрові заводи. Патоку добували для виробництва рафінованого цукру, створюючи особливі продукти, про які ми чуємо досі, такі як кам'яний цукор, легеневий цукор та цукерки. Цей цукор продавався, тоді як патоку вважали побічним продуктом, який використовувався лише як зв'язуючий агент, «трикомпонентна суміш» (що складається з вапна, піску та патоки) для будівництва стін та колон до того, як став доступний цемент.
Цукрова тростина — це високоцінна промислова культура, тому певний час цукрова промисловість у моєму рідному місті процвітала. Було побудовано та ефективно працювало два цукрові заводи, що створило робочі місця для сотень робітників. В результаті площа земель, оброблюваних цукровою тростиною, розширилася. Неформальне ручне перероблення цукру припинилося. Під час сезону збору врожаю, замість того, щоб носити в'язки або використовувати вози, запряжені волами, люди просто складали їх на березі, а вантажівки цукрової компанії приїжджали забирати.
Одного разу, відвідуючи знайомого в селі, я з подивом виявив, що старомодне приміщення все ще стоїть у кутку саду: напівзруйнована солом'яна хатина, обертовий механізм, що використовується для пресування цукрової тростини, великий горщик і крихка глиняна піч з оголеними бамбуковими стрижнями. Я пильно дивився, згадуючи метушливу сцену пресування цукрової тростини для отримання патоки та цукру. Я думав про буйволів, які жували траву, тягнучи обертовий механізм навколо нерухомого крана. Я пам'ятав ложки темного цукру, кінцевий результат, і ніколи не міг забути посмішок і поглядів людей, коли вихід цукру перевершував очікування.
Існує вид солодкого, клейкого цукру, який виготовляють з цукрової тростини, і який знає кожен, хто народився та виріс у сільській місцевості, де вирощують цукрову тростину: молодий цукор. Сік цукрової тростини вичавлюють, переливають у великий горщик, а іноді додають вапняний порошок. Коли він закипає, знімають домішки, суміш переливають в інший горщик для відстоювання, а потім знову варять. Молодий цукор – це продукт, який отримують, коли сік цукрової тростини не досяг точки кристалізації; він залишається липким, ароматним і в'язким. Завдяки ретельному та скрупульозному процесу виробництва цього цукру в моєму рідному місті з'явилося багато змістовних народних віршів: «Навіть прозорий сік цукрової тростини можна перетворити на цукор / Якщо ти мене кохаєш, ти це знаєш, але хто ще знає?»
Моє рідне місто відоме як край цукрової тростини, і це без перебільшення. Але це було в минулому; нині цукрова промисловість поступово занепадає. П'ять років тому один з двох відомих цукрових заводів провінції припинив роботу, а той, що залишився, вже не має такої продуктивності, як колись. Багатьох чиновників і робітників перевели на цукровий завод Ан Кхе (провінція Гіалай ). І, природно, землі, що використовуються для вирощування цукрової тростини, були реструктуризовані, з вирощуванням інших культур або багаторічних рослин.
Одного разу, відвідуючи рідне місто, я проходив повз покинуте поле цукрової тростини, поруч із купою зів'ялого листя цукрової тростини. Я знав, що цукрова тростина закінчилася. Де ж ті заклики один до одного виходити на поля ловити птахів? Де довгі черги вантажівок, що перевозили цукрову тростину на завод? Де ж насичений, запашний аромат молодого цукру? Моє серце стислося від тривоги, і раптом я почув знайомі рядки поезії: «Згадуючи свою батьківщину, зелені шовковиці, солодку цукрову тростину / Запашна цукрова тростина мерехтить у золотому полудні» (Те Хань).
Джерело: https://baogialai.com.vn/mot-thoi-huong-mia-post328312.html
Коментар (0)