З нагоди 108-ї річниці Великої Жовтневої революції в Росії (7 листопада 1917 р. - 7 листопада 2025 р.) спогади про шлях навчання та стажування в'єтнамського народу в Радянському Союзі нахлинули на поверхню. Саме тоді перші в'єтнамські студенти вирушили на навчання до краю Білої Берези.
Одного дня наприкінці жовтня ми відвідали механічну майстерню компанії Hong Ha Mechanical and Construction Company Limited у районі Нам Куонг, якою керував пан Ву Хуу Ле. Усередині майстерні старанно працювали десятки робітників. Кожен мав своє завдання, від фрезерування та токарної обробки до обробки листового металу та зварювання… Серед цих працьовитих робітників була постать літнього інженера, невисокого зросту, але з гострим поглядом – директора Ву Хуу Ле, якому зараз 90 років.
Після знайомства він запросив нас до вітальні на напої та розмову про часи навчання в Радянському Союзі. Будучи розумним та прагнучим до навчання, він працював вдень та відвідував вечірні заняття, щоб покращити свою освіту. Інколи йому доводилося їздити на велосипеді понад 80 км від Лук Єн до міста Єн Бай, щоб не пропустити заняття. Визнаючи його рішучість та здібності, тодішній кафедра іригації Єн Бай направила його на навчання до Горьківського сільськогосподарського інституту в Радянському Союзі з 1964 по 1971 рік, де він спеціалізувався на сільськогосподарській інженерії.
У травні 1964 року він попрощався з родиною та вирушив на навчання поїздом з Ханоя до Китаю, а потім продовжив свою чотириденну та п'ятиночну подорож до Білорусського сільськогосподарського інституту – Горького в Горькому, за 50 км від Мінська, столиці Білорусі. На залізничному вокзалі його зустрів радянський професор та завідувач кафедри, а також сім в'єтнамських студентів попереднього року. Після прибуття до гуртожитку його поселили в кімнаті з трьома місцевими студентами, щоб допомогти йому швидше адаптуватися до радянської мови та культури.
Ніколи не забуде спогад про позакласний урок, де показували фільм про В'єтнам під час напруженого періоду війни проти США. Дивлячись фільм, бачачи труднощі та жертви в'єтнамського народу, у всіх присутніх на очах стояли сльози, а завідувач кафедри обійняв його та заплакав. Після закінчення навчання та повернення до В'єтнаму його призначили працювати заступником директора на механічний завод Хоанг Ліеншон.
Полковник Нгуєн Чунг Тай, голова Асоціації ветеранів провінції, поділився: «Протягом семи років запеклих боїв на фронті Ха Туєн, на початку 1988 року мене перевели до оперативного відділу 2-го військового округу. Перебуваючи в оперативному відділі, я прагнув навчатися більше, ніж будь-коли. Завдяки моєму мужньому бойовому духу та відмінним показникам праці мене направили до Радянського Союзу для проходження курсу командно-штабної підготовки – оперативного та стратегічного штабу – у Військовій академії імені М. В. Фрунзе (Москва). Академія імені Фрунзе була навчальним закладом, який готував командирів загальновійськового складу полкового рівня Радянської армії. Кампус школи знаходився поруч із площею Льва Толстого, навпроти посольства В'єтнаму. У той час для мене культура, військові справи та Росія були мрією… Мої спогади про роки життя та навчання в Радянському Союзі численні та дуже прекрасні. Гуртожиток школи знаходився прямо в центрі Москви. Життя та навчання були чудовими. Я мав доступ до культури та навчався в розвиненому середовищі». «Яка прекрасніша мрія може бути!»
Навчальний курс з оперативного командування та стратегії, який пан Тай відвідував на той час, складався з близько десятка людей з таких країн, як Куба, Чехословаччина та Північна Корея… але було чотири інструктори, які спеціалізувалися в цій галузі, тому пан Тай отримував уважну допомогу та керівництво.
«У перший рік навчання ми вивчали лише російську культуру та мову. Окрім аудиторних занять, наші інструктори возили нас на місцеві ферми, де ми практикували вивчене. Артилерійські, танкові, військово-повітряні та військово-морські підрозділи брали участь у польових навчаннях; іноді під час цього курсу ми навіть вирушали на підводні місії в Балтійському морі. Методи навчання в школі були зосереджені, зокрема, на розвитку самостійного мислення та навичок вирішення проблем у студентів. Тому всім доводилося вчитися безперервно, часто до 22:00. Інколи ми навчалися до 20 годин, щоб просто зрозуміти матеріал».
Хоча минули роки, прекрасні спогади про життя та навчання у славетному Радянському Союзі залишаються яскравими в пам'яті директора Ву Хю Ле, полковника Нгуєн Чунг Тая та незліченних поколінь в'єтнамських студентів загалом, і зокрема тих, хто навчався у провінції Лаокай. Тож у кожну річницю великої Жовтневої революції в Росії кожна людина сповнена емоцій, гордості, вдячності та визнання.
Представлено: Туї Тхань
Джерело: https://baolaocai.vn/nhung-nam-thang-khong-quen-post886209.html
Коментар (0)