Розкидані по всій землі

Вперше опублікована у 2018 році, книга «Розкидані по Землі» відкриває світ, де багато що зникло.

Розкидані всюди по землі (Переклад Нгуєн Тхі Ай Тьєн, Жіноче видавництво, 2026) - Фото: Видавництво В'єтнаму

Усі межі (навіть ті, що здаються твердими та незмінними, як-от «нація») розмиті та нечіткі.

Там національність та посвідчення особи практично перестають існувати або їх неможливо відстежити. Ніби жахлива катастрофа прокотилася по всьому світу, перемішавши все докупи та розкидавши в усіх напрямках.

Немає спільної мови

У постапокаліптичному світі люди втратили свої домівки, залишившись лише зі спогадами про невиразну, нереальну батьківщину. У цьому світі мова стає єдиним, що нагадує їм про своє місце.

Тавада раніше звертався до подібної теми у своїй п'єсі *Вавилонська вежа: Тварини*, дія якої відбувається після великої повені, де собаки, коти, білки та ведмеді спілкуються. Одна білка заявляє: «З 21 століття всі люди стануть рабами» (переклад Ай Тіена).

У фільмі *Розкидані по Землі* люди здаються формою рабства, захопленими машиною життя, машиною, яка продовжує працювати незалежно від того, що вони переживають.

Мова не лише об’єднує людей, а й формує індивідуальну ідентичність, перебудовує культуру та пам’ять. Мова також є потужною силою, яка тяжіє на людську душу, об’єднуючи людей у ​​спільноту. Але ця спільнота є дивним, фрагментарним сукупністю.

У романі «Розкидані по землі» один персонаж, прагнучи особистої свободи, створює власну унікальну мову. Інший персонаж, відкидаючи ідею про те, що мова має бути пов'язана з мовленням, обирає мову мовчання, проте все ж таки примудряється донести своє послання.

Загубив себе

Творчість двома мовами дозволяє Таваді говорити як частина різноманітної культури та дедалі більше сприймати глобалізований наратив.

Мова – це об’єкт, який Тавада хоче досліджувати та з яким хоче гратися. У творі *The Lamp Messenger* це гра слів, заснована на омофонах або майже омофонах слів. У творі *Scattered Around the Earth* мова стає чи не єдиною спадщиною, за яку людина може вхопитися після мінливості часу.

«Тавада» кидає читача у заздалегідь визначений світ. Люди живуть там, не замислюючись про те, що сталося. Ми також не знаємо, яка саме «катастрофа» вибила людство з цього нормального життя.

Глобалізація, гасло, яке вже багато років не відходить від вуст громадян світу, зображена в цьому романі не що інше, як постапокаліптичний світ.

Катастрофа, яку навіть людство не усвідомлює. Незворотна втрата нормальності. Катастрофа, що розгортається повільно, поступово розмиваючи межі та характеристики. У певний момент людство існуватиме лише як символ у глобалізованому гобелені змін.

Блискучість Тавади полягає в тому, що вона представляє вирішальну та складну проблему з невимушеним стилем. Цей очевидно хаотичний світ подібний до кривого дзеркала в будинку сміху, що відображає той самий світ, у якому ми живемо.

Тавада використовувала парадоксальні ситуації, знаходячи в них трагікомічні події, що викликали сльози на очах.

У «Лампі надії» світ, хоча на перший погляд здається, що він вмирає, продовжує рухатися вперед і, понад усе, продовжує сподіватися. Бо є ще ці «анонімні» діти, нещасні, але впевнені в собі, які несуть у собі весь світ, несуть у собі тендітне зернятко життя.

У романі «Розкидані по Землі» людство переживає кризу ідентичності та мети, проте ці особистості продовжують досліджувати можливості мови, що означає дослідження можливостей самого існування. Вони продовжують свою подорож, щоб знову відкрити фрагменти людства.

Роман «Розкидані по землі» народився під тінню міфічного дерева в алегорії Вавилонської вежі. Це історія створення, а точніше: відтворення світу. Апокаліпсис стався, людство не загинуло, воно навіть не знає, що живе в апокаліпсисі.

Це історія людства, яке шукає людяність. Посеред глобалізованого світу. Посеред світу, де люди загублені та розкидані по всій землі.

Тавада Йоко

Йоко Тавада народилася в Японії та зараз живе в Німеччині. Вона пише як німецькою, так і японською мовами, коливаючись між східною та західною культурами. У її творах читачі можуть легко розпізнати почуття жаги до мандрів. Її роман «Розкидані по всій Землі» ще більше підкреслює це почуття.

Йоко Тавада вперше стала відома в'єтнамським читачам завдяки своєму роману «Неозброєні очі». В останні роки багато її творів були перекладені та представлені у В'єтнамі, такі як «Посланець-ліхтар», «Хлопчик-собака» та «Білий журавель, що розправляє крила». Через кожен з її творів в'єтнамські читачі поступово знайомляться з літературною кар'єрою однієї з найвидатніших сучасних авторок Японії та світу.

Повертаючись до теми

ХУЇНЬ ЧРОНГ КХАНГ

Джерело: https://tuoitre.vn/rai-rac-khap-noi-tren-mat-dat-2026050410364793.htm