Тет у селі

Чекаючи на Тет

На початку 1980-х років у моєму рідному місті, суто сільськогосподарському районі провінції Нгеан , майже кожна сім'я цілий рік страждала від нестачі їжі. Їжа, що складалася переважно з рису, змішаного з бататом, локшиною, вареною дикою зеленню та банановими стеблами, переслідувала таких дітей, як я, з шести-семи років. І ми прагнули лише Тет (місячного Нового року). Тет означав рисові коржики, м'ясо, білий рис, новий одяг… хоча він приходив і зникав дуже швидко.

Tết ở làng- Ảnh 1. — Сільський ринок під час Тет (місячного Нового року)

У моєму рідному місті Новий рік за місячним календарем починається 23-го дня 12-го місячного місяця з церемонії Кухонного Бога. У ті часи дефіциту ритуали були дуже простими, здебільшого вегетаріанськими, дуже мало домогосподарств пропонували м'ясні страви, а ми, голодні діти, не мали змоги брати участь у більшості підношень. Новий рік по-справжньому прийшов у кожен дім з 27-го дня 12-го місячного місяця.

Того ранку вереск свиней лунав з сіл зверху та знизу, створюючи жваву атмосферу. Це був час, коли сільськогосподарські кооперативи забивали свиней, щоб роздати м'ясо своїм членам на місячний Новий рік. У 1980-х роках, коли мій батько ще служив в армії, ми з мамою та молодшим братом отримували м'ясо на Новий рік. Ми зібралися навколо складського подвір'я кооперативу, спостерігаючи, як дорослі забивають свиней. В атмосфері радості та хвилювання ми з нетерпінням чекали моменту, коли зможемо забрати свою частку м'яса додому.

М'ясо нарізали на дрібні шматочки та клали на бамбукові підноси. Одна людина тримала бухгалтерську книгу, зачитуючи список членів родини, поки четверо чи п'ятеро інших зважували м'ясо. Шматки м'яса з кістками нанизували на бамбукові смужки. Кожна людина отримувала по 200 грамів м'яса. Моя сім'я з трьох осіб отримала 600 грамів, а також кілька шматочків варених субпродуктів. Отримавши сімейний пайок, я охоче схопив нитку м'яса та поніс її додому, бігаючи та пробігаючи дорогою, а моє серце було сповнене радості.

Мама дала мені та моєму братові спочатку з'їсти кілька шматочків субпродуктів. Субпродукти повністю охололи, але все одно були неймовірно смачними. Що стосується свинини, вона відділила жир і закопала його в контейнер для солі в кутку кухні, щоб використовувати його для смаження овочів. Вона затушкувала нежирне м'ясо в пікантному соусі. Невеликої каструлі тушкованої свинини було недостатньо для свята Тет, але її чудовий смак досі залишається зі мною.

Ринок Вао, що в сусідньому селі, за кілька кілометрів від мого хутора, працює по парних днях. Щороку 28-го числа дванадцятого місяця за місячним календарем цей ринок є найжвавішим, бо це головний день ринку Тет (Місячний Новий рік). Моя мати несла плетений бамбуковий кошик у конічному капелюсі та вела мого молодшого брата/сестру на ринок. Я стрибав позаду. Йшов легкий весняний дощ, і сільська дорога була брудною. Ринок Тет вирував покупцями та продавцями, це була радісна подія. Моя мати зазвичай купувала одяг для мене та моїх братів/сестер, потім листя бетелю, горіхи ареки, трохи апельсинів, трохи морепродуктів і кілограм м'яса. Вона сказала, що як би не було важко, ми повинні купити ці речі на Тет. Моя мати повернулася додому з кошиком, і дух Тет увірвався в наш дім.

З днем народження

Вранці першого дня Нового року за місячним календарем моя мама приготувала нам бетельові горіхи, листя бетеля та апельсини, щоб привітати нас з Новим роком. Мама йшла попереду, а ми з молодшим братом/сестрою бігали позаду. Ми відвідували родичів у селі та інших селах. Для людей похилого віку мама зазвичай приносила 3-5 бетельових горіхів або 1 апельсин як новорічний подарунок. Вона клала подарунки на стіл і шанобливо казала: «Сьогодні перший день Нового року за місячним календарем, ми з мамою принесли бетельові горіхи, щоб запропонувати їх вам, бабусі й дідусі...» Мама навчила мене цього новорічного вітання, і коли я пішов у перший клас, я перейняв її і отримував похвалу та цукерки від дорослих, що мене дуже тішило. У моєму рідному місті новорічні вітання називаються «mừng tuổi», що означає побажання щасливого Нового року. Коли ми йшли вітати з Новим роком, я також отримував гроші, а найкраще було отримувати монети для гри в кульки; їсти липкі рисові коржики та цукерки – речі, про які ми могли лише мріяти після Нового року.

У моєму рідному місті, з давніх часів і донині, під час Тет (Місячного Нового року) всі в селі відвідують один одного, щоб привітати з Новим роком. У минулому подарунками були лише кілька горіхів бетелю для дорослих, щоб пожувати їх, або кілька апельсинів; тепер це пачка тістечок. Однак традиція дарувати подарунки на Тет поступово спростилася, і в основному це стосується відвідування, побажань родині з Новим роком, випивки та розмови. Нікого не змушують йти в гості, але це стало звичаєм; не йти відчувається як ведмежа послуга іншим. Звичай вітати з Новим роком допомагає зміцнити єдність і взаємодію між людьми в селі та громаді. Відвідуючи літніх людей, які живуть самотніми, тих, хто перебуває у скрутних обставинах, або тих, хто хворіє, діти зазвичай приносять тістечка, а дорослі часто приносять невелику суму грошей як знак підтримки.

У моєму рідному місті жив чоловік на ім'я Тхой. У той час його родина була бідною, але він був дуже добрим і щедрим. Кожного Тет (місячного Нового року) він ходив по селу, вітаючи з Новим роком, незалежно від того, чи були вони родичами, чи ні. Пан Тхой зазвичай носив кілька апельсинів у маленькому мішечку. Він діставав по одному апельсину з кожного будинку і казав: «У мене немає нічого, щоб запропонувати цього Тет, тільки ці апельсини. Я прийшов побажати вашій родині мирного та процвітаючого Нового року». Він сидів кілька хвилин, трохи поспілкувався, а потім ішов. Усі в селі поважали його, і після отримання його привітань вони повертали йому апельсини. Пан Тхой посміхався і казав: «Оскільки ви мені їх дали, я приймаю їх у відповідь. Бажаю вам щасливого Нового року з виконанням усіх ваших бажань».

У минулому і сьогоденні щороку першого ранку Нового року за місячним календарем у моєму рідному місті діти та онуки стікаються до будинків своїх бабусь і дідусів та батьків, щоб привітати їх з Новим роком, перш ніж відвідати інших родичів. Повітря наповнюється сміхом і балачками. Храми предків лунають від звуків барабанів та церемоніальних пожертвувань. По всьому селу встановлюють новорічні жердини. Молоді жінки, одягнені в найкращий одяг, несуть підноси з пожертвами до храму предків, щоб поклонитися своїм предкам. У звичайні дні село переважно населене жінками та людьми похилого віку; молоді та люди середнього віку їдуть на північ, південь або за кордон на заробітки. Але під час Тет (Нового року за місячним календарем) село стає жвавим і гамірним. Тет — це час возз'єднання, що змушує тих, хто далеко від дому, прагнути повернутися до своїх сімей та близьких. Вдома літні батьки з нетерпінням чекають Тет, щоб їхні діти та онуки могли повернутися додому на возз'єднання.

Покинувши село майже 30 років тому, багато людей похилого віку, чиї домівки я відвідував, щоб привітати мене з Новим роком, померли, але зв'язок, створений цією традицією вітати когось з Новим роком, допоміг мені яскраво пам'ятати сімейні стосунки, хоча нас розділяє багато поколінь.

Тет залишається незмінним, все ще несучи багато духовних цінностей, які змушують будь-кого, хто далеко від дому, сумувати за ним і прагнути повернутися.

Вулиці Хошиміна безлюдні, а храми переповнені людьми в перший день Тет (місячного Нового року).

Джерело: https://thanhnien.vn/tet-o-lang-185250106171924561.htm