Справжнє ім'я музиканта Лу Кау — Нгуєн Хоан Кау, з міста Шок Транг , провінція Хаузянг. Він народився 30 листопада 1930 року. Він дуже рано приєднався до революції. У 1948 році музиканта Лу Кау перевели на радіостанцію Southern Voice, яка тоді базувалася в лісі У Мінь. Він справив враження на публіку молодою, простою та емоційною душею завдяки таким пісням, як: «Східний ліс», «Історія Центрального нагір'я», «Ти і я»...
Наприкінці 1954 року, перегрупувавшись на Північ, музикант Лу Кау навчався у В'єтнамській музичній школі (нині В'єтнамська національна академія музики), а потім працював у музичному відділі радіостанції «Голос В'єтнаму» . Його видатними піснями цього періоду були: «Моє рідне місто», «Південь назавжди пам'ятає твою милість»... та пісня «Приходь сюди поїздом», написана про молодих волонтерів. Музика музиканта Лу Кау тяжіє до глибокої лірики з впливом народних мотивів та має власний стиль.
Будучи одним із перших в'єтнамських музикантів, які отримали професійну підготовку у В'єтнамській консерваторії музики, музикант Луу Кау спробував себе в багатьох музичних жанрах, таких як: пісні; хор та оркестр; твори, написані для сольних інструментів; написання музики для танців та фільмів. Через кожен твір у кожному жанрі слухачі можуть побачити дослідження, такі як: структура мелодії, музичний образ... Окрім написання музики, музикант Луу Кау також працює редактором, відповідальним за музичну редакцію. Музикант зробив свій внесок у те, що десятки тисяч пісень та музичних творів вийшли на радіохвилі, щоб оперативно відображати музичне життя та служити політичним завданням партії, одночасно покращуючи музичну естетику слухачів.
У 2001 році музикант Луу Цау був удостоєний честі отримати Державну премію з літератури та мистецтва за твори: «О Південь, ми готові», «Повернися сюди із залізницею», «Південь вічно пам’ятатиме твою милість», «Пісня героїчної країни» та хоровий твір «Куу Лонг Зіанг».
У своїй композиторській кар'єрі музикант Лу Кау досяг вершини з піснею «Mien Nam nho mai than nguoi» (слова з поеми Тран Нят Лама), одним з найуспішніших музичних творів про дядька Хо. Пісня «Mien Nam nho mai than nguoi» була випущена приблизно через тиждень після смерті дядька Хо (у 1969 році) і була першою піснею про дядька Хо після його смерті, записаною та трансльованою «Голосом В'єтнаму». «Mien Nam nho mai than nguoi» одразу ж стала найуспішнішою піснею тих днів.
За словами музиканта Труонг Куанг Лука: «Одного осіннього ранку 1969 року Лу Кау супроводжував делегацію радіостанції «Голос В'єтнаму» на площу Ба Дінь, щоб попрощатися з дядьком Хо. У своєму безмежному горі Лу Кау ніби десь почув зворушливі слова дядька Хо: «Південь — це кров в'єтнамської крові, плоть в'єтнамської плоті. Річки можуть висохнути, гори можуть зношуватися, але ця правда ніколи не зміниться». Ці зворушливі слова давно зворушили палаючі серця жителів Півдня, які зібралися, і тепер спонукають Лу Кау написати цю пісню: «Навіть якщо гори можуть зношуватися, а річка може висохнути / О Південь, Південь, пам'ятай назавжди свою глибоку вдячність? Два слова «Південь» завжди у твоєму серці / Я сумую за тобою вдень і вночі без хвилини відпочинку…».
У 2001 році, беручи участь у рубриці «Музика на прохання слухачів» (YCTG), багато друзів написали статті про пісню «Південь вічно пам’ятає благодать Господа». Подруга Цао Лань Хыонг з команди 5, Фу Чау, Донг Хунг, Тай Бінь розпочала свою статтю так: «Дядько Хо — кристалізація в’єтнамської краси — Він — лотос людства» — поет Че Лань В’єн писав про дядька Хо саме так. Так, ніхто не знає, з якого часу образ дядька Хо став вічним пам’ятником у серцях в’єтнамського народу, а пісня «Південь вічно пам’ятає благодать Господа» — це думка, глибока вдячність народу Півдня улюбленому батькові нації.
За словами Цао Лань Хионга, на самому початку пісні музикант Лу Кау стверджував: «Навіть якщо гори можуть розмиватися, а річки можуть висохнути», «Південь завжди пам’ятатиме тебе з вдячністю».
Також про пісню «Південь назавжди пам’ятає благодать дядька Хо» Хоа Хонг Ліен з Ан Дик, Куїнь Фу, Тай Бінь написав: «Пісня глибокої ностальгії, де люди та пейзажі переплітаються та зливаються воєдино в почутті коханого дядька Хо. Здається, що все назавжди тримається за постать дядька Хо. Хоча дядька Хо вже немає, ми виконали його побажання та від щирого серця подарували йому найгарніші квіти».
Поділяючи ті ж думки, що й Хоа Хонг Ліен, але маючи власні почуття щодо композитора, Цао Лань Хионг написала: «Я не маю уявлення, де народився і виріс музикант Лу Кау, але одне, що я відчуваю до музиканта, це його щиру та сердечну прихильність до коханого дядька Хо».
Перед завершенням свого огляду Цао Лань Хионг зазначила: «Я хотіла б згадати назву дуже гарного вірша кубинського поета Фелікса Піти Родрігеса: «Хо Ши Мін, його ім’я — ціла поема». Так, він символ в’єтнамського народу. Хо Ши Мін став спільною мовою нашого народу, як писав поет Нгуєн Дінь Тхі: Наш народ називає його дядьком / Усе його життя належить країні».
Джерело: https://vov.vn/van-hoa/am-nhac/mien-nam-nho-mai-on-nguoi-tieng-long-cua-dong-bao-mien-nam-voi-bac-post1098172.vov
Коментар (0)