Яскраво-червоний колір квітів, що сигналізує про настання Тет (В'єтнамського Нового року) - Фото-ілюстрація: ХОАЙ ФУОНГ
Бувають такі пізні післяобіддя наприкінці року, коли звідкись дме холодний вітер, несучи вологий запах землі та залишковий запах кухонного диму, і мене охоплює укол смутку.
Лише глянувши на фотографію, яка нагадує мій старий будинок, моє серце повертається до свят Тет мого дитинства, днів, коли радість була простішою, а Тет у старому будинку моїх бабусі й дідуся був теплішим і насиченішим, ніж усе, що я переживаю зараз.
Будинок розташовувався посеред двору з потертою часом цегляною кладкою. Його побілені стіни були старими, мох густо вкривав основу, але щоразу, коли наставав Тет (місячний Новий рік), він ніби прокидався після року тиші.
Щойно він розпалив піч, як здійнявся білий дим, просочився крізь черепичний дах і злився з ніжним сірим небом пізнього зимового дня — знак того, що весна стукає у двері.
Я дуже чітко пам'ятаю той запах, запах кухонного диму з мого рідного міста, не ароматний, як ефірні олії чи ладан, але він мав дивно потужну здатність пробуджувати спогади.
Це нагадує мені ті холодні ранки, коли я згортався калачиком у ковдри, слухаючи потріскування сухих дров та тихі кроки моїх бабусі й дідуся, що йшли по вкритій росою плитці підлозі.
У минулому Тет (в'єтнамський Новий рік) був уособленням приготування цих двох літніх людей. Вони жили повільно, роблячи все обдумано, але кожне завдання було сповнене любові. Я пам'ятаю її худі, виснажені руки, кожен кісточок яких був усіяний віковими плямами, але щоразу, коли вона брала банановий листок, її рухи ставали дивно граціозними.
Вона розклала листя на великому кошику, розгладжуючи кожну прожилку, ніби заспокоюючи щось крихке. Я часто сидів поруч із нею, спостерігаючи за її рухами, і відчував дивне відчуття спокою. Пишне зелене листя, просякнуте водою, яскраво сяяло в блідому сонячному світлі, створюючи яскравий сплеск кольору на тлі червонувато-коричневого цегляного подвір’я.
Вона сказала, що на Тет (в'єтнамський Новий рік) обов'язково має бути баньчунг (традиційний рисовий коржик), бо з баньчунгом у домі справді відчувається Тет. Лише це одне речення, і протягом усіх цих років, коли я бачу, як на ринку поспішно продають бананове листя, я досі чую її ніжний голос десь на вітрі.
Що ж до нього, то його волосся було біле, як іній, очі тьмяніли, проте він все ж таки волів сам розпалювати вогонь. Він збирав дрова з кутка будинку, ретельно складав їх, розставляючи кожен шматок, ніби це був священний ритуал пробудження духу Тета. Дим повільно піднімався, важкий, як туман, але легкий, як подих землі та неба.
Він обмахувався віялом, бурмочучи старі історії, які розповідав знову і знову незліченну кількість разів, але вони мені ніколи не набридали. Можливо, тому, що в кожній його історії я чув звук спогадів, про його юність, про всі свята Тет, що пройшли в цьому будинку.
Клейкі рисові коржі (Bánh chưng) популярні під час Тет (місячного Нового року) - Ілюстрація: THANH HIỆP
Наш маленький будинок, хоч і не розкішний, зберігав безліч спогадів, яких я вже не можу знайти. Від звуку, як моя бабуся розколювала бамбук ножем, до стуку кришки горщика мого дідуся, до шелестіння вітру крізь старі щілини у дверях… все це змішалося в мелодію, яку я називаю «весняною мелодією старого будинку».
Тоді я був дитиною і не до кінця розумів труднощі дорослих. Я знав лише, що Тет (Місячний Новий рік) – це радісне та хвилююче свято. Це було бігання по двору, мочення рук від гри, а потім притискання до обіймів бабусі, щоб зігрітися. Це було спостереження за горщиком рисових коржиків, що булькали вночі, димом, що піднімався та клубочився навколо волосся дідуся, світячись у яскраво-червоному світлі вогню. Це була маленька гілочка персикового цвіту, яку мій дідусь завжди привозив додому з ринку на своєму старому велосипеді.
Не такі гарні, не такі великі, не такі яскраві, як персикові квіти, які люди виставляють у місті, але стоячи в кутку двору, кілька ніжних рожевих персикових квіток ніжно розквітли, освітлюючи весь будинок. Я досі пам'ятаю те відчуття, коли мої бабуся з дідусем готувалися до Тет, розмовляючи один з одним, їхні розмови були такими звичайними, але водночас такими теплими, що я хочу берегти їх вічно.
Вона нагадала йому не використовувати занадто сильний вогонь, бо коржі згорять. Він пробурмотів, ніби вона не знала, скільки років він уже пече. Вона засміялася, кажучи: «Ну, я це кажу, але якщо ти не будеш обережним, то заснеш». Ці звуки сміху, нагадування та грайливі жарти — зараз, згадуючи це, я розумію, що все це були звуки щастя. Простого щастя, яке я завжди прагнула повернути та почути знову протягом своїх бурхливих років становлення.
Той будинок був не просто притулком від дощу та сонця. Це була колиска незліченних свят Тет, місце, де пройшло моє дитинство, дитинство дитини, яка нічого не знала про смартфони, барвисті подарункові упаковки чи яскраві вулиці, дитини, яка знала, як чекати на Тет лише з найпростішими речами.
Старі стіни, старі черепичні дахи, старі меблі… але все це має глибший сенс, ніж будь-що, що я маю зараз. Люди кажуть, що чим старшим стаєш, тим менш значущим стає Тет. Але я не думаю, що Тет став менш значущим; просто коли я виходжу з того будинку, частина смаку Тет також зникає.
Потім він помер. Вона також слабшала з віком. У будинку запала тиша, позбавлена звуку палаючих дров, шелестів бананового листя та тихого сміху під карнизом. У наступні свята Тет, як би я не намагалася купити найгарніші персикові квіти чи ретельно оформити вівтар, відчуття вже ніколи не було тим самим.
Немає такого теплого вогню, як той, що розпалював мій дідусь. Немає таких ретельних рук, як у бабусі, які б розкладали бананове листя. Немає такого куточка подвір’я, де, щойно я виходжу, я відчуваю, ніби мене чекає дитинство. Щоразу, коли я бачу образ, що нагадує той старий куточок подвір’я, як-от дві літні постаті біля печі, як-от зелене бананове листя, покладене на зношену цегляну підлогу, моє серце стискається від почуття, яке важко назвати. Це суміш тепла, болю, вдячності та жалю.
Виявляється, що Тет (В'єтнамський Новий рік) – це справді свято людей, дому, запаху диму, знайомих звуків, які, куди б ми не пішли, дорослішаючи, ми ніколи не зможемо знайти знову. І виявляється, що найбільше я пам'ятаю не бенкет, куплети, феєрверки… а спокійне життя в моєму старому домі. Це Тет мирного часу, який тепер існує лише в моїх спогадах.
Якби тільки я міг, я б хотів повернутися до того будинку ще раз, пізнього вечора наприкінці року, коли з кухонних димарів піднімається дим, а мої бабуся та дідусь все ще сидять там, готуючись до Тет (місячного Нового року). Я б сидів поруч з ними, пильно вдивляючись у кожну мить, намагаючись запам'ятати все, не пропустивши жодної деталі.
Але час нікого не чекає. Залишаються лише спогади, які щоразу, коли ми їх згадуємо, пом’якшують наші серця та викликають сльози на очах. І цього достатньо. Бо, можливо, доки ми пам’ятаємо образ нашого дому під час Тет, у нас все ще є місце, куди можна повернутися, навіть якщо лише через спогади.
Запрошуємо читачів взяти участь у конкурсі письменницьких робіт.
Теплий весняний день
Як джерело духовного живлення під час святкування Нового року за місячним календарем, газети Молодь Разом з нашим партнером, цементною компанією INSEE, ми продовжуємо запрошувати читачів взяти участь у нашому письменницькому конкурсі. Теплий весняний день Щоб поділитися знайомством з вашим домом – вашим затишним куточком, його особливостями та спогадами, які ви ніколи не забудете.
Будинок, де народилися та виросли ваші бабуся з дідусем, батьки та ви; будинок, який ви збудували самі; будинок, де ви святкували свій перший Тет (місячний Новий рік) зі своєю невеликою родиною... усі вони можуть бути подані на конкурс, щоб представити їх читачам по всій країні.
Стаття Теплий весняний день Роботи не повинні раніше брати участь у будь-яких письменницьких конкурсах або бути опублікованими в будь-яких ЗМІ чи соціальних мережах. Автор несе відповідальність за авторські права, а організатори мають право редагувати та відбирати роботи для публікації. Молодь Вони отримуватимуть роялті.
Конкурс триватиме з 1 грудня 2025 року по 15 січня 2026 року, і до участі запрошуються всі в'єтнамці, незалежно від віку чи професії.
Стаття Теплий весняний день Записи мають бути написані в'єтнамською мовою, максимум 1000 слів. Рекомендується додавати фотографії та відео (фотографії та відео, взяті із соціальних мереж без авторських прав, не приймаються). Записи прийматимуться лише електронною поштою; поштові відправлення не приймаються, щоб уникнути втрати.
Записи слід надсилати на електронну адресу maiamngayxuan@tuoitre.com.vn.
Автори повинні надати свою адресу, номер телефону, адресу електронної пошти, номер банківського рахунку та ідентифікаційний номер громадянина, щоб організатори могли зв’язатися з ними та надіслати авторські гонорари або призи.
Співробітники газети Молодь а члени сім'ї можуть взяти участь у конкурсі письменницьких робіт. Проєкт «Теплий дім на весну» не розглядався на здобуття нагороди. Рішення оргкомітету є остаточним.
Церемонія нагородження Теплий весняний день та запустити спеціальне видання Молодіжна весна
До складу журі входили відомі журналісти, діячі культури та представники преси. Молодь Журі розгляне роботи, що пройшли попередній тур, та обере переможців.
Церемонія нагородження та презентація журналу Молодіжна весна Його проведення заплановано на кінець січня 2026 року на книжковій вулиці Нгуєн Ван Бінь у місті Хошимін.
Приз:
1-й приз: 10 мільйонів донгів + сертифікат, газета Юнацька весна ;
1-й приз: 7 мільйонів донгів + сертифікат, газета Юнацька весна ;
1-й третій приз: 5 мільйонів донгів + сертифікат, газета Юнацька весна ;
5 втішних призів: 2 мільйони донгів кожен + сертифікат та газета. Юнацька весна .
10 нагород «Вибір читачів»: 1 мільйон донгів кожна + сертифікат та газета. Юнацька весна .
Бали за голосування розраховуються на основі взаємодії з публікацією, де 1 зірка = 15 балів, 1 серце = 3 бали, а 1 лайк = 2 бали.
Джерело: https://tuoitre.vn/ve-nha-trong-nhung-giac-mo-xa-20260101075902368.htm
Коментар (0)