Радощі та печалі книжкової індустрії: «Світ бойових мистецтв» майстрів.

У в'єтнамському літературному світі також існує унікальний «цар бойових мистецтв». Там майстри оцінюють героїв не за мечами та клинками, а за їхнім гострим зір.

У цьому місці кожна людина мала унікальну силу. Дехто старанно збирав першодруки, інші ретельно шукали рідкісні рукописи. Ще інші спеціалізувалися на пошуку потаємних куточків, шукаючи рідкісні книги, які вважалися втраченими. Дехто обирає певну школу чи традицію, а інші прагнуть охопити весь світ літератури, створюючи власну імперію неосяжних слів і знань.

Отець Нгуєн Хю Чьєт за життя

Фото: архівний матеріал

Той світ бойових мистецтв також був сповнений непересічних особистостей, кожна з яких мала титул, що викликав бурі та бурі: Король Янь, Цзян Баоюе, Фен Цін'ян, Ван Чун'ян, Східний єретик, Західна отрута, Південний імператор, Північний жебрак, Легенда про героїв Кондора, Самотній мечник... Кожен мав свій унікальний стиль і манеру поведінки у неосяжному світі літератури.

На початку 2005 року я зустрів свого першого експерта в цій галузі, пана Єн Ба. У той час я ще не дуже розумівся на колекціонуванні і лише робив перші невпевнені кроки в темний світ книг та літератури. Саме він відчинив мені двері в цей світ.

У той час він очолював відділ міжнародних новин газети «Народна армія щодня». Він був наймолодшим полковником у Загальнополітичному відділі. У літературних та журналістських колах мало хто знав його імені. Його називали високим і старовинним титулом: Єн Вуонг (Принц Єн). Це ім'я йому дав Фан Нхон, досвідчений ветеран професії, також майстер гри в Три царства , на прізвисько Кхуонг Ба Уок, людина з жовчним міхуром завбільшки з куряче яйце.

Його репутація цілком заслужена. Колекція «Трьох царств» в'єтнамською писемністю, що належить принцу Єну, вважається найкращою в Південному В'єтнамі, і це абсолютна правда. У дерев'яних шафах його квартири кожна полиця та відділення заповнені книгами. Видання 1909 року, перекладене вченими Фан Ке Біньєм та з передмовою Нгуєн Ван Віня, яке професори Ле Хюй Тьєу та Ле Дик Ньєм вважають рукописом столітньої давності, також зберігається у принца Єна, який має видання 1907 року. Він зберігає навіть старіші примірники, їхні корінці потерті, папір темний, чорнило вицвіле, але все ще несуть дух столітньої давності.

Його колекція включає не лише в'єтнамські видання, а й видання китайською, корейською, японською, монгольською, індонезійською, англійською, французькою, німецькою мовами, а також деякі з вигадливими письменами Таїланду та Камбоджі. У нього понад десяток комплектів лише китайською мовою, починаючи від ілюстрованих серій і закінчуючи книгами, вишитими вручну на папері сюань у традиційному китайському стилі.

У 2009 році я поїхав до Вест-Лейк-Сіті, щоб позичити книги до 60-ї річниці перевидання 13-томної серії «Три царства» . Він відкрив шафу, і стопки книг про Три царства були складені один на одного, немов флот військових кораблів Цао Цао, вишикуваних на річці Янцзи під час битви при Червоних скелях.

У світі літератури кожен, хто достатньо довго займається діяльністю, неминуче має прізвисько. А принц Янь був досить вправним у наданні прізвиськ іншим. На форумі стародавніх книг принц колись присвоїв титул «П'ять Великих Майстрів Світу Бойових Мистецтв»: Ван Чунсян, Чжун Шеньмін, Дунта Хуан Яону, Сіду Оуян Хуей, Нанді Дуань Чжинан та Бейгай Хун Цібай. Ці п'ятеро були відомі як «П'ять Верховних Майстрів Світу».

Очолює «П’ять Великих Майстрів» Ван Чунсянь Чжун Шеньмін, якого часто скорочують до Мінсянь. На форумі він використовує псевдонім «Липкий рисовий пакувальний папір», що спочатку звучить як жарт, але насправді приховує глибоку філософію. Він є хранителем «Посібника дев’яти Інь» та рукописів мудрих і доброчесних майстрів попереднього століття.

Своє життя, мандруючи світом, Ксьой почав рано. У 1991 році, у віці 20 років, він вирушив на південь. Сайгон у той час був оазисом для старих книг, де стародавні рукописи можна було знайти по всій вулиці Нгуєн Тхі Мінх Кхай, Тран Хюй Льєу, Тран Нянтон та в магазинах книжкового ринку Данг Тхі Нху… Працюючи у В'єтнамських авіалініях , він був зайнятий у будні, але кожні вихідні він пакував валізи та вирушав у дорогу, повертаючись пізно вночі. З одного провулку в інший Ксьой шукав книги одну за одною, немов людина, яка старанно практикує секретну техніку у світі книг. Де б у провінції не з'являлися рідкісні предмети чи скарби, він одразу ж опинявся там.

Ходили чутки, що Сой мав хист до злому полиць рідкісних книг. Щоразу, коли він чув про рідкісну антикварну книгу, він шукав її, не одразу просячи купити, а неквапливо потягуючи чай та розмовляючи. З чаю народжувалася дружба, а з дружби — зв'язок. Коли розмова закінчувалася, власник особисто відкривав шафу, діставав дорогоцінну книгу та дарував її йому, його серце сповнювалося радістю, ніби він щойно зустрів споріднену душу. Він часто купував їх за дуже вигідними цінами, іноді обмінював на інші речі, а часто й просто заради дружби. У 2019 році, під час однієї поїздки до Парижа, Сой привіз повний комплект рідкісного журналу «Нам Фонг» .

На початку 21-го століття в Сайгоні регулярно кожні два роки проводився «Хоа Сон Луан Кіем» (Турнір з мечів Хоа Сон), де гравці змагалися за Золоту книгу . У цьому турнірі Мінь Сой досяг безпрецедентного подвигу: він тричі перемагав у «Хоа Сон Луан Кіем» (Турнірі з мечів Хоа Сон), здобувши три різні скарби у 2002, 2006 та 2008 роках. Він програв лише у 2004 році отцю Чієту та пану Чан Дінь Сону.

Отець Трієт (повне ім'я Нгуєн Хю Трієт, 1942 - 2022) був парафіяльним священиком парафії Тан Са Чау. Він зберігав тисячі книг, зокрема надзвичайно цінні примірники, такі як « Подорож і місія» Александра де Родса, надрукована в Парижі в 1653 році, та колекцію з тисяч різних видань «Оповіді про К'єу» .

Чан Дінь Сон, уродженець Хюе , є онуком Чан Дінь Ба, високопоставленого чиновника Міністерства юстиції, який служив за трьох імператорів: Тхань Тая, Зуй Тана та Кхай Дінь. Він є великим колекціонером книг у колишній столиці імперії та мав тісні семирічні стосунки з вченим Вуонг Хонг Сеном. У 2013 році пан Сон заснував Музей порцеляни династії Нгуєн у Хюе. Він не лише колекціонер, а й дослідник і автор, серед опублікованих праць: «В'єтнамський церемоніальний одяг часів династії Нгуєн (1802-1945)», «Оцінюючи порцеляну династії Нгуєн» тощо (продовження буде).

(Уривок з книги «Моя історія – все з книги художника Тран Дай Тханга, виданої видавництвом Dong A та Dan Tri)

Джерело: https://thanhnien.vn/buon-vui-nghe-sach-coi-vo-lam-cua-cac-cao-thu-185260421213442192.htm