Ґрунтуючись на дусі гасла «Народ – основа», промова ставить перед Вітчизняним фронтом В'єтнаму нову вимогу: від об'єднання народу до побудови соціального консенсусу, від мобілізації рухів до захисту законних інтересів народу, від звернення до народу до справжнього слухання народу, глибокого розуміння народу та завоювання його довіри.
Воля народу – джерело сили В'єтнаму.
Протягом усієї історії нації існувало незламне джерело сили: воля народу. Можна сказати, що історія В'єтнаму — це історія нації, яка знає, як об'єднати волю народу в силу, як перетворити патріотизм на дії, а прагнення до незалежності, свободи та щастя — на надзвичайні подвиги.

Тому, коли Генеральний секретар і президент То Лам наголосив, що «коли наша нація єдина, серця людей єдині, а воля всієї нації єдина, країна подолає всі труднощі, переможе всіх ворогів і створить чудеса тривалого значення», це не лише історичний підсумок, а й істина розвитку.
Особливо вартим уваги новим моментом у промові є те, що національна єдність визнається не лише цінною традицією та духовною спадщиною, а й підноситься до рівня національного потенціалу розвитку . Це дуже сучасний підхід. Воля народу є не лише політичною основою, а й формою соціального капіталу, м’яким ресурсом та ендогенною рушійною силою, що має вирішальне значення для сталого розвитку.
Щоб нація досягла сталого розвитку, могла орієнтуватися в непередбачуваних змінах часу та залишатися невразливою до зовнішніх потрясінь, їй потрібна соціальна довіра. Ця довіра починається з людей. Коли люди довіряють, вони співпрацюватимуть. Коли люди співпрацюють, усі ресурси будуть розкриті. Коли людей поважають, слухають, залучають та отримують від них користь, творча сила суспільства буде вивільнена. Саме тому поставити людей у центр уваги є не лише моральною вимогою, а й вимогою розвитку.
Поставити народ у центр уваги – це один із показників національного управління.
Одним із найглибших моментів промови була вимога дотримуватися принципу «народ – основа» як провідного принципу в усій діяльності Вітчизняного фронту. У цьому дух «народ – основа» конкретизується в дуже чітких критеріях: усі партійні директиви, державна політика та закони, а також усі програми, рухи та кампанії Вітчизняного фронту повинні виходити з потреб, прагнень, прав та законних інтересів народу; прагнучи покращити матеріальне та духовне життя та щастя народу.

Це вирішальний момент. Постановка питання про народ у центрі уваги має відображатися в процесі розробки політики, у способах її впровадження, у ставленні посадовців, в ефективності вирішення конкретних життєвих проблем та у здатності захищати законні права та інтереси народу.
Генеральний секретар і Президент наголосили, що «ефективність роботи Вітчизняного фронту повинна вимірюватися не лише кількістю зустрічей, документів, рухів та церемоній запуску, а й довірою людей, їх задоволенням, рівнем участі, здатністю захищати законні права та інтереси людей, а також конкретними результатами у покращенні життя людей». Це являє собою вирішальну зміну в мисленні щодо оцінки. Від пріоритезації внесків та організаційних форм ми повинні рішуче перейти до оцінки результатів, наслідків, впливу та справжніх почуттів людей.
Поставити народ у центр уваги також означає зробити демократію щоденною практикою. Девіз «народ знає, народ обговорює, народ діє, народ перевіряє, народ контролює, а народ отримує користь» потребує більш суттєвого, конкретного та вимірюваного впровадження. Те, що народ знає, не означає бути поінформованим лише після прийняття рішень. Те, що народ обговорює, не означає просто пропонувати пропозиції. Те, що народ діє, не означає просто виконувати заздалегідь визначені плани. Те, що народ перевіряє та контролює, не повинно бути просто правами на папері. А користь, яку отримують люди, не може бути далекою обіцянкою, а має бути конкретним покращенням у повсякденному житті: від зайнятості, доходів, житла, охорони здоров’я, освіти, життєвого середовища до культурного та духовного життя та відчуття поваги.
У цю нову еру розвитку національне управління не може спиратися виключно на адміністративні накази, а має базуватися на соціальному консенсусі. Цей консенсус – це не просто формальне мовчання. Він побудований на діалозі, уважному слуханні, гармонійному вирішенні конфліктів інтересів, захисті законних прав та створенні можливостей для участі людей у процесі розвитку. Коли люди відчувають, що вони є суб'єктами, а не сторонніми, коли вони відчувають, що їхні голоси цінуються, коли вони відчувають, що їхні законні скарги чують та розглядають, соціальна довіра зміцнюється. Це найглибша основа політичної стабільності та сталого розвитку.
Від об'єднання народу до побудови соціального консенсусу.
У промові Генерального секретаря та президента То Лама було викладено нову та дуже важливу вимогу для Вітчизняного фронту В'єтнаму: не лише збирати та мобілізувати народ, а й будувати соціальний консенсус; не лише розпочинати рухи, а й організовувати конкретне втілення; не лише доносити політику та директиви до народу, а й доносити голоси, прагнення, ініціативи та законні проблеми народу до партії та держави.
У промові було наголошено, що єдність у нову еру означає повагу до законних розбіжностей; гармонійне вирішення конфліктів інтересів; прийняття спільних цілей нації та народу як точки дотику; та використання прагнення побудувати мирний, незалежний, демократичний, процвітаючий, цивілізований і щасливий В'єтнам як прапор для об'єднання всього патріотичного в'єтнамського народу.

Такий спосіб мислення є дуже сучасним, він точно визнає природу розвиненого суспільства. Чим розвиненішим стає суспільство, тим різноманітнішими його інтереси, тим різноманітнішими його потреби та тим різноманітнішими його голоси. Тому роль Фронту в нову епоху полягає не лише в тому, щоб «закликати до єдності», а й в тому, щоб організовувати, плекати та захищати умови, щоб єдність стала справжньою силою.
Щоб досягти цього, Вітчизняний фронт повинен кардинально інновувати свою роботу з соціального нагляду та критики. Нагляд має зосереджуватися на питаннях, що викликають суспільний інтерес, нагальних соціальних проблемах та політиці, яка суттєво впливає на життя людей. Соціальна критика повинна проводитися на ранній стадії та проактивно, ще з самого початку процесу формулювання політики. Зокрема, критика повинна стосуватися не лише формулювань, а й цілей політики, соціального впливу, доцільності, ресурсів для реалізації та інтересів народу. Це дуже висока вимога, але й дуже обґрунтована. Гарна політика не лише правильна за своїми намірами, але й має бути здійсненною на практиці; не лише розумною на папері, але й гуманною за своїм впливом; не лише відповідати управлінським цілям, але й краще захищати законні права народу.
Тут Вітчизняний фронт може стати особливо важливим «соціальним датчиком». Фронт близький до людей, розуміє їх, має широку мережу та здатний об’єднувати багато верств, секторів та громад. Якщо він добре виконує цю роль, Фронт може допомогти політичній системі виявляти проблеми, що виникають на низових рівнях, прислухатися до голосів, які ще не досягли офіційних каналів, виявляти політичні вузькі місця, соціальні скарги та вразливості груп населення, що знаходяться у невигідному становищі. Але для цього Фронт повинен мати сміливість, дані, експертів, методи та механізми для виконання рекомендацій після моніторингу та критики. Якщо рекомендації залишаться лише на етапі звітності, а законні думки людей зустрінуть мовчання, довіра буде підірвана.

Ще одним дуже новим пунктом у промові була вимога побудови сучасного Вітчизняного фронту , в якому цифрова трансформація має бути суттєвою. Цифрова трансформація в роботі Вітчизняного фронту має створити нові методи, щоб Фронт був ближчим до народу, ширше слухав народ, швидше реагував на потреби людей та прозоріше контролював вирішення народних петицій. Генеральний секретар та Президент запропонували дуже варті уваги пропозиції, такі як: цілодобовий портал Вітчизняного фронту, «Місяць слухання народу» та набір показників соціальної довіри на рівні провінцій... Якщо це буде серйозно впроваджено, це може стати важливим переходом від управління рухом до управління на основі даних, від періодичного слухання до регулярної взаємодії, від індивідуальних роздумів до систематичного вимірювання соціальних думок, прагнень та довіри.
Однак, модернізація Вітчизняного фронту — це не лише технології. Основою залишається народ. Сучасний Вітчизняний фронт не може бути побудований бюрократичними чиновниками, які відірвані від народу, бояться конфронтації, не мають навичок діалогу та не наважуються говорити правду від низів.
Тому поставити волю народу в центр нової ери розвитку – це не лише завдання Вітчизняного фронту, а й відповідальність усієї політичної системи. Партійні комітети та уряди всіх рівнів повинні справді поважати, слухати, координувати та створювати умови для ефективного виконання Вітчизняним фронтом своїх функцій та завдань. Нагляд, критика та рекомендації Вітчизняного фронту повинні розглядатися як важливий канал для покращення лідерства, управління та адміністрування. Партійні комітети та уряди повинні нести відповідальність за отримання, пояснення та чітке реагування. Коли Вітчизняний фронт говорить правдиво, точно та обґрунтовано, виступаючи заради спільного блага та відстежуючи процес вирішення, тоді голос Вітчизняного фронту – це голос народу, організований, удосконалений та перетворений на рушійну силу для вдосконалення політики.
Якщо розглядати це ширше, то промова Генерального секретаря та президента То Лама на Конгресі мала значення, яке виходить за рамки одного терміну: в нову еру розвитку воля народу має стати центром усіх стратегій розвитку. Коли серця людей у мирі, країна стабільна. Коли серця людей у згоді, реформи мають імпульс. Коли серця людей сповнені впевненості, прагнення до розвитку має основу. Коли серця людей пробуджені, кожен громадянин не лише буде бенефіціаром плодів розвитку, але й сприятиме їхньому збагаченню. У цьому полягає глибокий сенс поставити «волю народу» в центр нової ери розвитку.
Завершуючи свою промову, Генеральний секретар і президент То Лам повторив застереження президента Хо Ші Міна: «У небі немає нічого ціннішого за народ. У світі немає нічого сильнішого за об’єднану силу народу». У сучасному контексті це вчення ще сильніше резонує як історичний імператив і дороговказ на майбутнє. Нехай єдність стане силою. Нехай демократія стане рушійною силою. Нехай довіра народу стане міцним фундаментом нації. І понад усе, нехай воля народу згадується не лише в урочисті моменти, а й буде присутня в кожній політиці, кожному рішенні, кожній конкретній дії та кожній позитивній зміні в житті кожного громадянина В’єтнаму.
Джерело: https://daibieunhandan.vn/dat-long-dan-vao-trung-tam-cua-ky-nguyen-phat-trien-moi-10416696.html








Коментар (0)