Ця річка подібна до природного скарбу, дару Хюе, що обіймає підніжжя гори, створюючи глибоку прірву під палацом Хон Чен.

Говорячи про Хюе, ми не можемо не згадати Ароматну річку, річку, яка становить красу Хюе; річку, яка відіграє роль «хребта» у створенні зовнішнього вигляду культури Хюе та формуванні характеру Хюе. Для мене Ароматна річка — справді дивна річка.

У Буй Джанга є два вірші про Хюе , дуже гарні, але викликають багато питань:

Так, Хюе зараз.

На березі річки Хыонг досі є гора Нгу.

Хтось похвалив: «Поет Буй, маючи лише два вірші по шість-вісім, збудував вічний пам’ятник ліричній красі імператорської землі».

Але є й люди, які кажуть: «Пан Буй з Куангнаму, тому він дуже розумно критикує Хюе: якщо подумати, у Хюе є лише «гора Нгу — річка Хыонг». Зараз чи назавжди, це все одно те саме».

Ніхто не знає, чи мав поет Буй якийсь прихований сенс у цих двох віршах, але одне можна сказати напевно: він розпізнав Ароматну річку та гору Нгу як два «основні елементи», що створюють чарівну чарівність Хюе.

Дійсно, коли йдеться про Хюе, ми не можемо не згадати Ароматну річку, річку, яка становить красу Хюе; річку, яка відіграє роль «хребта» у створенні образу культури Хюе та формуванні характеру Хюе. Для мене Ароматна річка — справді дивна річка.

Річка, від моменту, коли вона виходить з лісу, і до моменту впадіння в море, має довжину лише понад тридцять кілометрів, тому зазвичай вода має бути глибокою та швидкою.

Однак річка Хыонг неглибока; вода в ній тече дуже повільно, ніби затримуючись навколо вкритої мохом цитаделі та не бажаючи зливатися з океаном.

«Непостійна» річка: влітку річкова вода іноді змінює напрямок, течучи вгору за течією, приносячи солону океанську воду до підніжжя гори Нгок Тран, що робить мешканців стародавньої столиці нещасними через «солонувату воду», через що рисові поля стають солоними, а риба та креветки на полях задихаються...

Але коли настає зима, річка ніби об'єднує зусилля з небом, розливаючи воду, щоб затопити цитаделі, палаци, храми, будинки, поля... спричиняючи спустошення та нещастя людей, що змушує музиканта Фам Дінь Чхонга, співчуваючи мешканцям Хюе, скаржитися: «...небо щороку посилає повені, через що смуток пронизує обличчя Тхуан Ана та перетворює його на безмежне море...».

Річка, яку Нгуєн Ду порівнював із «шматком місяця, який усуває давню та сучасну печаль» (Hương giang nhất phẩm nguyệt. Cổ Hứa đa sầu).

Що ж до Цао Ба Квата, то він бачив його як «меч, що стоїть у блакитному небі» (Меч, що стоїть у блакитному небі на довгій річці).

Річка, яку Тху Бон тонко розпізнав:

Річка затримується, річка не тече

Річка впадає в серце, тому Хюе дуже глибоке.

Хоча Нгуєн Чонг Тао бажає:

Річка Парфумів перетворюється на вино, яке ми приходимо пити

Я прокинувся, храм був нахилений і п'яний

Дивна річка, бо порівняно з багатьма річками всього В'єтнаму, річка Хыонг гідна лише звання «наймолодшої» за довжиною, глибиною, басейном, витратою води...; і не має тієї величі та розкоші, які вимагаються від МАТЕРІНСЬКОЇ РІЧКИ землі, обраної династією Нгуєн столицею всієї країни.

Однак жодна річка у В'єтнамі не проникла в поезію, живопис, музику, літературу та серця людей (як місцевих жителів, так і відвідувачів)... так сильно, як Річка Ароматів.

Ця річка дивна ще й тому, що сама її назва змушувала багатьох інтелектуалів, письменників, істориків... від давніх часів до сьогодення кидатися до досліджень та обговорень:

Дехто вважає, що вище за течією річки росте запашна трава під назвою Achyranthes bidentata, яка рясно росте вздовж обох берегів річки.

Аромат цієї трави пронизує річку, роблячи її воду ароматною та солодкою. Відтоді річку назвали Хыонг: річка ароматів. Саме тому західні жителі переклали назву річки як Рів'єр де Парфуми або Річка Парфумів.

Легенда свідчить, що після того, як лорд Нгуєн Фук Тана (1648 - 1687) успадкував трон від попереднього лорда Нгуєн Фук Тана (1648 - 1687), він все ж таки заснував свою столицю на землі Кім Лонга - Ха Кхе.

Однієї ночі володарю наснилася стара жінка з білим волоссям, яка сказала йому: «Мій пане, будь ласка, запали паличку з ароматом ладану, а потім з пагорба Ха Хе йди вздовж цієї річки вниз за течією. Де згасне аромат ладану, там буде розташована столиця, і фундамент твоєї родини триватиме вічно».

Лорд здригнувся, подумавши, що це дивна прикмета, тому запалив паличку з ароматом ладану та пішов за течією річки, як наказала йому фея уві сні.

Коли паличка з ароматом ладану в руці володаря згоріла, він знайшов землю з дуже гарним розташуванням: попереду була гора, що виглядала як захисний екран, з південної сторони текла велика річка, а з північної – дві невеликі річки, що створювали «хоань лонг» та «ту туй трієу куй», гідне звання «доброї землі».

Господь був у захваті та вирішив залишити старий палац і заснувати тут новий, під назвою Палац Фу Суан (у 1687 році). Звідси почалася епоха процвітання для всього регіону Данг Чонг.

А щоб згадати доброту феї, яка показала йому, як палити ладан і знаходити землю для будівництва кар'єру нижче за течією легендарної річки, володар назвав річку Хыонг.

Однак історики пояснюють, що назва річки походить від назви району. У книзі «O Chau Can Luc» Дуонг Ван Ана (написаній у 1555 році) стверджується, що річка Хыонг спочатку була головною річкою, що протікала через район Кім Тра, тому її й називали річкою Кім Тра.

Пізніше район Кім Тра було змінено на район Хийонг Тра, тому назву річки Кім Тра також було змінено на річку Хийонг Тра. Річка Хийонг — це просто скорочена назва річки Хийонг Тра народом Хюе.

В уривку про Ароматну річку, надрукованому в Королівській збірці поезії, король Мінь Манг сказав: «Цю річку називають Ароматною річкою Тра через її солодкий смак».

На півдні немає кращих річок. Вони беруть початок у скелястих горах, за кілька сотень миль звідси, і розгалужуються на два рукави, які називаються витоками Та Трач і Хю Трач. Вони сходяться біля села Ла Кхе і називаються Хьонг Тра (Хьонг Тхуй, переклад Вінь Цао).

По Дхарма, французький вчений чамського походження, коли він повернувся до Хюе для участі в Конференції зі збереження та просування нематеріальної культурної спадщини регіону Хюе в березні 1994 року, сказав, що топонім Хюе походить від давнього чамського слова, знайденого на стелі.

Це давнє чамське слово транслітерується з латини як Hue, що означає аромат. Згідно з По Дхармою, слово Hue на згаданій вище стародавній чамській стелі стосується «міста Чампа біля річки».

Назва цього міста — Хюе — означає «аромат». Виявляється, що назва річки Парфумів пов'язана з назвою стародавнього міста Чам, через яке протікає річка, і яке зараз є містом Хюе.

Лише одне ім'я поглинало стільки чорнила та розуму вчених протягом сотень років, але наприкінці 20-го століття Хоанг Фу Нгок Туонг все ж вигукнув: «Хто дав назву річці?» І досі ніхто не зміг відповісти на його запитання. Це також дивна річ щодо цієї річки!

2. Одного разу, рівно 15 років тому, я пішов за паном Тран Куок Вионгом на екскурсію до верхів'їв річки Аромат. Коли ми з ним переправлялися через річку Хую Трач поблизу хутора Трем в районі Хийонг Тра, він раптом покликав мене зупинитися і показав мені розбитий камінець, який щойно підняв з дна висохлої річки.

Вчитель сказав: «Це доісторичний кінець-рубак. Ваша річка Хыонг давно мала власника. З реліквій, знайдених у Нгок Хо, А Луой та Нам Донг під час попередніх екскурсій, і тепер, коли побачив цей кінець-рубак, я гадаю, що давні власники Хюе колись жили десь у печерах гірського хребта Кім Фунг або на піщаних мілинах у верхів'ях цієї річки. Якщо можливо, нам слід організувати екскурсію глибоко у верхів'я річки Хыонг та гірський хребет Кім Фунг, ми неодмінно відкриємо для себе багато цікавого про них».

На жаль, у нас не було часу здійснити цю екскурсію до його смерті.

Пам'ятаю, коли ми зупинилися біля підніжжя водоспаду, то зустріли альпініста, який вів за течією три бамбукові плоти, тож ми також зупинилися відпочити.

Він сказав: «Якщо ви йдете до джерела Та Трач, вам доведеться перетнути понад п’ятдесят великих і малих водоспадів; якщо ви йдете до джерела Хуу Трач, вам доведеться перетнути чотирнадцять дуже небезпечних водоспадів, щоб дістатися до пристані Туан. Усі ми, хто займається рафтингом, знаємо вірш про перетин водоспадів. У вірші перераховані назви водоспадів і прісноводдя від джерела до кінця, тому щоразу, коли ви йдете до водоспаду, просто дотримуйтесь вірша, щоб знати, де ви опинитеся. Коли вірш закінчиться, ви прибудете до пристані Туан».

Бен Туан – так місцеві жителі називають перехрестя Банг Ланг, де витік Та Трач зустрічається з Ху Трач, утворюючи річку Хыонг, оскільки в минулому тут була патрульна станція династії Нгуєн, що спеціалізувалася на контролі лісової продукції та зборі податків на лак.

За словами вченого Вуонг Хонг Сена, оскільки краєвиди тут такі чарівні та привабливі, проїжджаючи повз, король Мінь Манг був натхненний цією сценою та написав вірш мовою ном:

Напій, що відображає небо

Чий човен є листком у відкритому морі?

Високі гори виглядають величними

Блакитний потік ніби зникає

Лаяти пісню Thuong Lang

Гра «Любов для мандрівників»

Чекаючи на спокій

Відпусти світ.

Пізніше король написав поему та намалював ілюстрації на імператорських порцелянових чашах японським ієрогліфом (日) у китайському стилі.

Зливаючись у Банг Ланг, річка Аромат починає свою мандрівну подорож, протікаючи через мирні села та пагорби, вкриті стародавніми соснами, а потім раптово повертає на північ.

Цей раптовий рух створив вигин, що обіймав підніжжя гори Нгок Тран, та глибоку прірву прямо під підніжжям храму Хон Чен.

У дов'єтнамський період (слова професора Чан Куок Вионга) це було місце поклоніння богині По Іну Нага народу Чам. Коли вони «захопили» два племена Чау О-Лі, в'єтнамці також визнали богиню народу Чам МАТІР'Ю ЗЕМЛІ та шанобливо називали її Тхьєн Я На Тхань Мау.

Вони відновили зруйнований храм Чампа та перетворили його на храм Хон Чен, а потім додали до нього в'єтнамських богинь, таких як принцеса Льєу Хань, Ту Ві Тхань Нуонг, Мау Тхоай (Богиня Води)... і поклонялися їм у храмі, що породило релігію, унікальну для Хюе: Тхьєн Тхень Зяо, яку люди досі зазвичай називають релігією духовного медіумства.

Храм Хон Чен та ритуал медіума духів принесли на цю ділянку річки тиху, таємничу атмосферу та галасливі мелодії Чау Ван, а також заворожливі, шалені танці «ко бонг ка ка ка» (духів-медіумів) у ніч Богині-Матері у березні та липні.

Навпаки, Ароматна річка подібна до чудового мазка пензля природи, що прикрашає храм, створюючи мальовничий пейзаж, який змусив поета, відвідуючи стародавній храм, вигукнути:

Зелена річка звивається, немов звивистий дракон

Глибокі гори дивляться на тигра, що сидить

Покидаючи гору Нгок Тран, річка Аромат звивається через гірський район Вонг Кань - Хыонг Хо, потім повільно тече між зеленими рисовими полями, фруктовими садами та садами чистих білих лілій сіл Лонг Хо, Луонг Куан, Нгує Б'єу..., перш ніж знову змінити напрямок перед воротами Лінь Тінь Хюеського храму літератури, де поклоняються Конфуцію та вшановують 293 вчителів династії Нгуєн.

Прямо посеред цього вигину річка Хыонг раптово щедро розділяється, утворюючи притоку Бахьєн, що тече за пагорбом Ха Кхе, охолоджуючи поля в Чо Тхонг, Ан Хоа, Дик Буу, а потім впадає в річку Хыонг в Бао Вінь, Тьєн Нон.

Тим часом Ароматна річка продовжувала свою нескінченну подорож вниз за течією, продовжуючи заколисувати підніжжя пагорба Ха Кхе, де вечірній дзвін Тхієн Му, знаменитого національного храму Хюе, лунав легендою про Небесну Володарку (Тхієн Му), яка передбачила Доан Куок Конг Нгуєн Хоанга бути справжнім володарем, який заснує Данг Чонг, коли він відвідав це місце влітку 1601 року.

Річка Аромат, що протікала повз стародавню пагоду, створила прекрасну річкову пристань. Королі династії Нгуєн, захоплюючись красою цієї річкової пристані, наказали людям побудувати павільйон Дьєу Нгу на річковій пристані, щоб ловити рибу, не для того, щоб убивати рибу, а щоб милуватися краєвидами та споглядати злет і падіння світу.

Річка Аромат поєднується з ландшафтом регіону Ха Кхе, створюючи край давніх предків Хойко, немов дракон, що простягається в безодню та повертає голову, щоб озирнутися на материнську гору.

Саме ця краса змусила А. Бонома, французького колоніального посланця в Тхуа Тхієні, вихваляти: «Прозора та чиста вода річки, що тече навколо підніжжя пагорба, змушує нас думати про безмежний океан буддизму, а стоячи на вершині вежі, бачачи гори, що притуляються одна до одної, люди думають про вершину Меру» (Стела пагоди Тхієн Мау, BAVH 1915. Переклад Ле Куанг Тая). А священик Леопольд Кадьєр, досліджуючи національну пагоду Тхієн Му, також стверджував: «Пагода Тхієн Му є орієнтиром цитаделі Хюе».

Після кількох поворотів і звивин, починаючи з пагоди Тхієн Му, річка Аромат ніби охоплює «велике щастя» цитаделі Хюе та стає дзеркалом, у якому відображаються палаци та цитаделі.

Окрім того, що річка Аромат є ГОЛОВНОЮ РІЧКОЮ столиці, вона тепер виконує додаткову роль «мінх зионг» для Цитаделі Хюе, а два невеликі острови на річці, острівець Хен та острівець Да В'єн, стають «лівим блакитним драконом» та «правим білим тигром», що обслуговують Цитадель.

Під час будівництва цитаделі Хюе (1805 - 1833) король Зя Лонг також наказав викопати додаткові річки для захисту цитаделі зі східного, західного та північного боків, з'єднавши їх з річкою Аромат та створивши «чі туй дяо джой» (джерела води, що гармоніюють одне з одним), щоб збільшити удачу землі, де розташована цитадель Хюе.

Згідно з фен-шуй, земля зі звивистими та зигзагоподібними гірськими хребтами, оточена з усіх боків джерелами води, матиме концентровану драконову жилу та багато життєвих сил. Можливо, саме тому король Зя Лонг вирішив побудувати Цитадель на місці, яке лорд Нгуєн Фук Тхай обрав майже 120 років тому, щоб показати свою синівську шану та послухатися своїх предків.

Протікаючи через серце Хюе, Річка Аромат прикрашена перлинами королівської архітектури Хюе та приховує вічно відомі анекдоти: Нгень Лионг Дінь та сумні вірші про патріотичного короля Зуй Тана; Фу Ван Лау, що шанує вчених династії Нгуєн; Тхуонг Бак В'єн з тісними стосунками з Ту Діч Куан, де династія Нгуєн приймала іноземні посольства; міст Чионг Тьєн, порівняний зі срібним гребінцем, приколотим до м'якого волосся на ім'я Хюе Зіанг...

Кожен із цих архітектурних творів пов'язаний з низкою легенд та історій, як давніх, так і сучасних, які захоплювали покоління жителів Хуе.

І під час подорожі до лагуни Там Зіанг, щоб впасти в естуарій Тхуан Ан, витоки річки Хыонг продовжують живитися легендами, пов'язаними з храмом, що поклоняється Кі ​​Тхат Фу Нян, на стику річки Сінь; з цитаделлю Хоа Чау та історичними реліквіями династії Тран на землі Тхуан Хоа; з кривавими битвами при Тхао Лонг Там Дьєу під час війни з французькою армією в 1883 році. До злиття зі Східним морем річка, здається, все ще пов'язана з легендою про те, що Тхаї Дуонг Фу Нян перетворюється на камінь в естуарії Тхуан Ан...

3. Ароматна річка – річка, що пов’язана з історією народу та культурою Хюе протягом багатьох поколінь. Легендарна річка бере початок у первісних лісах; круті водоспади; петляє між самотніми пагорбами; проходить крізь піщані мілини, зелені поля та сади; повільно тече між вкритою мохом цитаделлю та галасливим містом, а потім виривається в океанські хвилі.

Річка – це скарб, який природа подарувала Хюе; вона є невпинним джерелом культурного потоку Хюе в минулому, сьогоденні та майбутньому.

Мешканці Хюе повинні не лише розповідати історію Парфумної річки через легенди, але й вживати практичних заходів для її захисту та шанування. Не дозволяйте Парфумній річці текти лише в легендах і ніколи не досягати моря, як хтось колись попереджав.

Джерело: https://danviet.vn/song-huong-ky-la-bau-vat-thien-nhien-ban-cho-hue-om-chan-nui-tao-vuc-nuoc-duoi-dien-hon-chen-20250115154843996-d1205805.html