Збереження культурної ідентичності під час будівництва нових сільських територій.

Завдяки програмі «Новий розвиток сільських районів» багато сільських районів провінції набувають сучаснішого та привабливішого вигляду. Широкі бетонні дороги простягаються через кожне село та хутір, повсюди з'являються міцні будинки, а матеріальне життя людей покращується день у день.

Але за цими помітними змінами життєву силу кожної сільської місцевості надає не лише інфраструктура чи дохід, а й те, як люди зберігають та плекають традиційні культурні цінності – мовчазні «джерела», що живлять ідентичність і створюють унікальну душу.

У комуні Куй Монг ознаки нової програми розвитку сільських районів очевидні не лише в яскравих дорогах, обсаджених квітами, чи зразкових житлових районах, але й чітко відображені в кожному будинку та культурній діяльності громади.

Будинки на палях народу тай досі стоять там, непохитні крізь час. Хоча їх було відремонтовано, щоб стати просторішими та сучаснішими, їхній традиційний вигляд все ще зберігся. У цьому просторі звук цитри резонує, змішуючись з плавними мелодіями співу тен, як спосіб для людей тут зберегти «душу» своєї етнічної групи.

Пан Тран Ван Трінь з села Донг Кат поділився: «Будівництво нового будинку вимагає, щоб він був міцнішим і комфортнішим, але це не означає, що ми повинні відмовитися від наших будинків на палях. Це не просто місця для життя, а й місця, які зберігають спосіб життя та звичаї наших предків. Втрата будинку на палях означає втрату частини наших спогадів».

Окрім збереження своєї архітектури, комуна Куй Монг також зосереджується на збереженні нематеріальних культурних цінностей. У багатьох селах створено клуби мистецтв та культури, які залучають велику кількість людей до участі. Від людей похилого віку до молоді, всі з ентузіазмом займаються спортом та виступають.

Народні пісні та традиційні танці більше не просто звучать на фестивалях; вони стали невід'ємною частиною повсякденного життя, сприяючи згуртуванню громади та збагачуючи духовне життя.

У той час як комуна Куй Монг зберігає свою культурну ідентичність завдяки традиційним будинкам та способу життя, комуна В'єт Хонг обрала інший шлях – перетворення культури на ресурс для розвитку. В останні роки, коли нова програма розвитку сільських районів вступає у свою просунуту фазу, В'єт Хонг використовує свій природний ландшафт та культурну ідентичність для розвитку громадського туризму .

Пан Нгуєн Ван Хуан, який керує проектом громадського туризму в селі Мінь Фу, поділився: «Туристи приїжджають сюди не лише помилуватися краєвидами, а й відчути життя місцевих жителів. Тому ми зберігаємо традиційні види діяльності, від методів приготування їжі та гостинності до культурних вистав. Саме це змушує туристів пам’ятати нас і повертатися».

Поряд із цим, традиційні фестивалі також організовуються більш систематично. Ритуали, глибоко вкорінені в національній ідентичності, зберігаються, але гнучко адаптуються до сучасного життя. В результаті культура не «замкнена» минулим, а продовжує «жити» в сучасному житті.

За словами пана Нгуєн Тьєн Чієна, голови Народного комітету комуни В'єт Хонг, збереження культурної ідентичності під час будівництва нових сільських районів полягає не в жорсткому «збереженні як є», а радше у вибірковому збереженні.

Ми чітко визначаємо основні цінності, які нам потрібно зберегти, водночас проактивно адаптуючись до нового способу життя. Найголовніше, ми хочемо, щоб люди розуміли, що культура — це не щось далеке, а невід’ємна частина їхнього повсякденного життя.

Пан Нгуєн Тьєн Чіен - голова Народного комітету комуни В'єтхонг

З конкретних практик Куй Монг та В'єт Хонг можна побачити спільну рису: люди є головними дійовими особами в процесі збереження культури. Вони є не лише бенефіціарами досягнень нової програми розвитку сільських районів, але й безпосередніми охоронцями, передавачами та збагачувачами культурної ідентичності. Саме самосвідомість та свідомість кожної родини та громади створює цей потужний хвильовий ефект.

Лаокай, де проживають 34 етнічні групи, може похвалитися унікальними культурними особливостями в кожній місцевості. Це безцінний актив, але водночас він створює численні виклики в контексті інтеграції та розвитку. Як ми можемо розвивати економіку, не втрачаючи нашої культурної ідентичності? Як ми можемо запобігти ерозії нашої культури на хвилі модернізації?

Керуючись цими проблемами, провінція протягом багатьох років запровадила численні політики, спрямовані на збереження та просування традиційних культурних цінностей. Були створені села культурного туризму на базі громад, які не лише сприяють збільшенню доходів місцевого населення, але й створюють можливості для широкого просування культури корінних народів. Крім того, багато традиційних ремесел, таких як ткацтво парчі, виготовлення традиційних музичних інструментів та приготування самобутніх страв місцевої кухні , були відновлені та розвинені, стаючи сталими засобами для існування.

Поряд із цим, система низових культурних закладів отримала значні інвестиції. Сільські культурні центри – це не лише місця зустрічей, а й простори для громадських культурних заходів. Регулярно організовуються мистецькі та спортивні заходи, що сприяє покращенню духовного життя людей.

Однак, попри розвиток, багато населених пунктів також стикаються з ризиком втрати своєї культурної ідентичності. Наплив сучасного способу життя, разом із тиском економічного розвитку, призвів до поступового забуття деяких традиційних цінностей. Багато будинків на палях були замінені на добротні цегляні, а багато звичаїв і традицій більше не зберігаються, як раніше.

Завдання полягає в тому, як гармонізувати розвиток та збереження. За словами пана Чуонг Нгок Туана, керівника відділу культури комуни Тан Хоп, «ключ» полягає у поєднанні збереження культурної спадщини з економічним розвитком.

«Коли люди побачать, що збереження їхньої культури може принести відчутну користь, вони будуть активно брати участь. Громадський туризм є яскравим прикладом, який допомагає збільшити доходи, а також створює мотивацію для збереження культурної спадщини», – впевнено заявив пан Туан.

Досвід показує, що коли культура стає «надбанням», люди стають більш свідомими щодо її збереження. Традиційні костюми тепер з’являються не лише на фестивалях, а й стають товарами для туристів. Народні пісні не лише виконуються, а й навчаються молодому поколінню, що сприяє поширенню «потоку» культури через покоління.

Пані Ву Тхі Май Оань, заступниця директора Департаменту культури, спорту та туризму провінції, заявила: «Збереження та просування культурної ідентичності під час будівництва нових сільських районів має здійснюватися гармонійно та гнучко, пов’язано з економічним розвитком та покращенням життя людей. Культура є не лише духовною основою суспільства, але й важливим ресурсом для сталого розвитку. Коли традиційні цінності зберігаються та використовуються раціонально, особливо за допомогою таких моделей, як громадський туризм, це сприятиме як створенню засобів до існування, так і поширенню та просуванню місцевої культурної ідентичності».

У багатьох сільських районах сьогодні гармонія між розвитком та збереженням поступово формує новий сталий сільський ландшафт. У сучасну епоху збереження культурної ідентичності не лише допомагає кожній сільській місцевості зберегти своє коріння та уникнути «розчинення», але й служить міцною основою для сталого, самобутнього та гуманного майбутнього.

Представлено: Хонг Дуєн

Джерело: https://baolaocai.vn/giu-gin-ban-sac-trong-xay-dung-nong-thon-moi-post899015.html