Збереження рідної мови на чужині.

В'єтнамці, які живуть за кордоном, глибоко стурбовані збереженням рідної мови для своїх дітей та сімей. Далеко від батьківщини вони ще більше цінують красу в'єтнамської мови.

Уго Санчес Баррозу Нгуєн провів різдвяний концерт у міжнародному аеропорту Да Нанг . Фото: Д.Т.

В'єтнамська мова — це не просто слова чи мова; це подих нашої батьківщини, нитка, що пов'язує нащадків з їхніми предками та корінням.

Збереження звуків дому на чужині.

Днями я отримала відеозвернення від близької подруги зі США. У ньому її донька, Нху Й (11 років), грає на піаніно та співає «Мрію матері» на новорічному святкуванні, організованому в'єтнамською громадою у Флориді. Я знаю, що за цим відео стоїть довга подорож та зусилля її та її родини, щоб зберегти в'єтнамську мову для своєї дитини.

Моя подруга, Туї Лінь, переїхала до США разом зі своїм чоловіком у 2010 році. Спочатку вони обидві наполегливо працювали над вивченням мови, щоб інтегруватися в свою роботу та життя там. Однак у певний момент вони зрозуміли, що складність полягала не в самій новій мові, а в збереженні та передачі в'єтнамської мови майбутнім поколінням.

«Для багатьох в’єтнамсько-американських дітей, народжених у США, в’єтнамська мова є просто іноземною мовою під час їхніх візитів додому кожні кілька років. Я дуже боюся, що моя дитина потрапить у таку ж ситуацію, і я завжди хвилююся і тихо роблю все можливе, щоб моя рідна мова щодня звучала на вустах моєї дитини», – зізналася Туї Лінь.

Подружжя домовилися про правило: щоразу, коли вони перебували за зачиненими дверима, все спілкування мало відбуватися в'єтнамською мовою. З моменту народження маленьку Нху Й заколисувала мама, яка співала в'єтнамські народні пісні, і вона слухала, як мама читала вірші та розповідала історії щоранку та щовечора. Її першими словами були «тато», «мама», «дідусь» та «бабуся». Однак, коли вона підросла, досягла шкільного віку та інтегрувалася в суспільство, вона потрапила до повністю англомовного середовища та почала мати труднощі з розмовою в'єтнамською з батьками вдома.

«Наша дитина поступово почала чинити опір і виявляла дискомфорт, змушуючи її розмовляти двома мовами одночасно. Саме тоді ми зрозуміли, що не можемо змушувати чи тиснути на неї, але нам потрібен конкретний план, щоб допомогти їй подолати свій «страх» розмовляти в’єтнамською. Кожні вихідні ми з чоловіком намагаємося возити її на в’єтнамські ринки та до ресторанів, а також брати участь у фестивалях, організованих в’єтнамською громадою, щоб вона могла слухати та практикувати в’єтнамську мову та пізнати культуру», – розповіла Лінь.

Мати також записала Нху Й на онлайн-курси в'єтнамської мови та в гуртки для в'єтнамських дітей, що дозволяє їй вивчати, гратися та розмовляти в'єтнамською мовою з друзями у відкритій та радісній атмосфері. Щороку її бабуся по материнській лінії також приїжджає на кілька місяців, щоб провести з нею час. Завдяки турботі та любові бабусі Нху Й поступово розуміє, що в'єтнамська мова асоціюється з прекрасними, теплими речами, з її корінням, хоч і далеким, проте дуже близьким її серцю.

Коли Нху Й було шість років, проводжаючи бабусю в аеропорту, яка поверталася до В'єтнаму, вона міцно обійняла її та сказала: «Бабусю, я буду так за тобою сумувати!» Потім бабуся заплакала, Нху Й заплакала, її батьки заплакали, і вся родина засміялася. За ці кілька коротких хвилин в'єтнамська мова посіяла ще один прекрасний спогад, ритм кохання в її серці.

Солодке повернення додому

Одного дня наприкінці 2025 року мені випала нагода зустрітися з Уго Санчесом Баррозу Нгуєном у міжнародному аеропорту Дананга, де він виступав на різдвяному концерті. Молодий чоловік полонив публіку своїм хвилястим волоссям змішаної раси та теплими карими очима західного вигляду. Його зовнішність ускладнювала розпізнавання в ньому в'єтнамця, доки він не заговорив.

Уго народився в Іспанії, має змішане походження від батька-іспанця та матері-в'єтнамки (родом з Ханоя ). У ранні роки його родина сприяла природному розвитку, зберігаючи зв'язок з його корінням, плекаючи рідну мову через щоденне спілкування та діяльність.

У віці чотирьох років родина Гуго вирішила повернути його до В'єтнаму, спочатку плануючи лише кілька років, щоб він був ближче до своїх бабусі та дідуся по материнській лінії, вивчив в'єтнамську мову та зблизився з батьківщиною матері. Але життєвий шлях тримає його в Данангу досі, майже тринадцять років.

Мати Гуго розповідала, що коли він був маленьким, то думав про це лише як про дивне місце для життя. Але потім невидимі зв'язки з родиною, громадою та місцевим способом життя зблизили його. Гуго хоче, щоб його називали в'єтнамцем, і він також любить вивчати та розмовляти в'єтнамською мовою.

У свої сімнадцять років Х'юго — талановитий піаніст, двомовний ведучий та координатор головних музичних сцен по всій країні. Щороку він гастролює та бере участь у громадських проектах по всьому світу, взаємодіючи з різними культурами та мовами. Це різноманітне середовище змусило Х'юго ще більше цінувати традиційні культурні цінності та багатство в'єтнамської мови. Що робить його щасливим, так це можливість розповідати про свою батьківщину та в'єтнамську мову через музику.

Під час участі в таборі виживання у жовтні 2025 року, подорожі, яка пролягала з монгольськими дітьми через Лаос, Таїланд та В'єтнам, Гуго працював вчителем англійської мови. Однак саме його глибокі знання в'єтнамської мови та розуміння культури Східної Азії зробили його «героєм» групи.

«Як єдиний у групі, хто міг розмовляти в’єтнамською, я впевнено висловлював та чітко ділився своїми поглядами, коли стикався зі складними ситуаціями на перетині кордону. Пізніше, коли я зіткнувся з історичною повінню в Хойані, я також використовував свою в’єтнамську мову, щоб збирати інформацію, швидко звертатися за допомогою та допомагати людям евакуюватися», – з гордістю поділився Уго.

Цим молодим людям так пощастило, що їхня рідна мова є основою. Незалежно від того, чи вирішать вони залишитися далеко, чи повернутися, в'єтнамська мова залишиться, а тепло в їхніх серцях збережеться.

Джерело: https://baodanang.vn/giu-tieng-me-de-noi-xa-xu-3320537.html