«Залежний» від танцю етнічного хлопчика, західний турист обіцяє повернутися до В'єтнаму

(Ден Трі) - Залучаючи танці до обміну думками з іноземними гостями, пан Хунг створює імідж В'єтнаму як дружньої та гостинної країни, що змушує багатьох західних гостей обіцяти повернутися знову, щоб відчути його.

О 20:00 у маленькій кав'ярні пана Сунг Мань Хунга в комуні Донг Ван (старий Хазянг , нині частина Туєн Куанг) атмосфера раптово оживилася, коли залунала знайома мелодія пісні «Ніби дядько Хо був тут у день великої перемоги» .

У теплому жовтому світлі пан Хунг захоплено погойдуючись погойдувався під музику, оточений групою з 30-40 іноземних туристів, які приєдналися до нього, плескаючи та танцюючи від щирого серця. Коли пісня досягла своєї кульмінації, і в'єтнамські, і іноземні туристи хором вигукнули в'єтнамською: « В'єтнам! Хо Ши Мін ! ». Усі вибухнули емоціями.

«Тут більше немає поняття Сходу чи Заходу, є лише серця, які люблять музику та прагнуть досліджень і подорожей», – сказав пан Хунг з посмішкою.

Герой танцює з іноземними гостями (Відео: надано персонажа).

Пан Хунг, народжений на кам'яному плато Донг Ван, виріс серед знайомих звуків сопілки, танців та земляних будинків. Після навчання далекої країни він повернувся та обрав присвяту громадському туризму та традиційній культурі, що є водночас пристрастю та відповідальністю для сина сірого кам'яного регіону.

Наразі пан Хунг є посадовцем Регіонального культурного центру Донг Ван, а також керує кав'ярнею та організовує багато емпіричних заходів. Для нього туризм — це не лише знайомство з красивими краєвидами, а й відчуття безпеки та спокою для туристів.

Особливістю подорожі Хунга є те, як він втілює музику та танці в туризм. Від танцю Кхен, танцю Сап, танцю Ксое до модифікованого народного танцю, він створює простір, де кожен, незалежно від національності, може взятися за руки та танцювати, приєднуючись до сміху. Ці обміни швидко поширилися в соціальних мережах, ставши рушійною силою для залучення туристів до Донг Вану.

«Я ніколи не навчався танцям професійно, а навчався безпосередньо у іноземних туристів та у повсякденному житті», – сказав він.

Він включає у свій танець трудові рухи, такі як різання рису, товчення кукурудзи, ловля риби тощо, роблячи його одночасно знайомим та жвавим. Саме ця автентичність робить туристів не просто глядачами, а ніби вони занурюються в життя місцевих жителів.

Для пана Хунга музика – це «спільна мова людства», яка допомагає стирати культурні розбіжності, залишаючи в серцях друзів з усього світу душевну гармонію.

Роайлі був вражений танцями та гостинністю народу Донг Ван (Фото: надано персонажем).

Роайлі, молода дівчина з Лондона (Велика Британія), прибула до В'єтнаму восени, маючи бажання досліджувати культуру та природу чужих країв.

Після кількох місяців знайомства з галасливим Ханоєм вона обрала Хазянг (старий) наступною зупинкою у своїй подорожі, бо чула від друзів, що це місце є «кам'яним серцем» Півночі, де люди живуть повільно, а природа велична та приголомшлива.

Роайлі та дві близькі подруги, які також займаються бекпекерством, подорожували не самі. Три дівчини орендували мотоцикли та подорожували звивистими дорогами, гірськими схилами та крутими скелями.

З Роайлі кожен поворот ніби відкриває нову картину: золота долина з терасованими полями, села в блакитному диму після обіду або яскраві посмішки дітей Монг і Дао, що махають перехожим.

Ніч біля багаття в Донгвані була моментом, який вона ніколи не забуде. У мерехтливому світлі вогнища звук флейти Монг гармоніював із барабанним ритмом. Запрошена Хунгом приєднатися до танцю навколо багаття, Роайлі спочатку вагалася, але потім захопилася галасливим ритмом.

Коли її руки тримали руки друзів, а ноги ходили колами, вона відчула дивне почуття, водночас радісне та близьке.

Вона розповіла, що саме той момент змусив Ха Зянга залишити глибоке враження в її серці.

«Я брав участь у багатьох вуличних фестивалях у Європі, але ніколи не відчував такого теплого та гармонійного досвіду. Тут люди танцюють не лише заради задоволення, а й тому, що хочуть поділитися своєю любов’ю до батьківщини та культури з іншими. Це справді зворушило мене», – сказав Роайлі.

Завдяки танцям пан Хунг знайшов багато друзів-іноземців (Фото: надано персонажем).

Після поїздки Роайлі опублікував відео, де він, його друзі та місцеві жителі танцюють навколо багаття. Всього за кілька днів відео набрало десятки тисяч переглядів, а багато коментарів були вражені простою красою Хазянга.

Для Роайлі найціннішим є зв’язок. «Ха Зянг дав мені більше, ніж просто подорож. Він подарував мені спогад, про який, я знаю, я розповідатиму своїм друзям знову і знову. І, можливо, одного дня я повернуся», – поділилася вона.

Не лише Роайлі, а й багато інших груп туристів були вражені танцем Хунга та гостинністю жителів Донг Ван. Навіть після повернення додому вони підтримували зв'язок, надсилали фотографії на згадку, ділилися емоціями та планували повернутися.

Для пана Хунга знайомство з в'єтнамською культурою через музику та танці – це не лише розвага, а й місія. Кожен удар барабана, кожен танцювальний крок містить історію про життя, звичаї та душу в'єтнамського народу, особливо етнічних меншин у високогір'ї Донг Ван.

Коли іноземні туристи приєднуються до танцю, вони не лише «танцюють», а й по-справжньому «живуть» у місцевій культурі, торкаючись душі скелястого плато.

Джерело: https://dantri.com.vn/du-lich/nghien-dieu-mua-cua-chang-trai-dan-toc-khach-tay-hua-quay-lai-viet-nam-20250925120050577.htm